АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 10-879/2009

 Категорія KK: ст. 236-8 КПК України

 Головуючий у першій інстанції - Кузьменко В.В.

 Доповідач: Чорний О.М.

ухвала

іменем україни

20 травня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справа х Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Глиняного В.П.

суддів: Мацелюха П.С., Чорного О.М.

за участю прокурора: Точиліна С. В.

заявника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 06 квітня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову старшого прокурора управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими прокуратури Генеральної прокуратури України від 10 жовтня 2003 року про порушення кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Таке рішення суд мотивував тим, що на момент порушення кримінальної справи у прокурора були приводи і підстави для її порушення, оскільки в наданих матеріалах міститься достатньо даних, що вказують на наявність події злочину. Зокрема, зазначивши, що такі данні містяться в матеріалах перевірки за фактом доставления 25.08.2003 року ОСОБА_5 до Фастівської ЦРЛ з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, множинні забійні рани обличчя і голови та смерті останнього 03.09.2003 року в лікарні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат в інтересах скаржника звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити скаргу, оскільки судом були допущена істотна неповнота розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Він посилається на невиконання судом при розгляді скарги вимог ст. 236-8 КПК України, оскільки не було належним чином перевірено наявність приводів і підстав для порушення справи, а лише формально констатовано достовірність даних, на які послався в своїй постанові прокурор. Зокрема, він зазначає про необгрунтованість такого рішення прокурора, мотивуючи це тим, що в підсумках гістологічних судово-медичних експертиз ознак черепно-мозкової травми не виявлено, а виявлено лише ознаки хронічної інтоксикації від дії лікарських засобів, в тому числі опійних та сердечних препаратів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та заявника, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат в інтересах скаржника звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого прокурора управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими прокуратури Генеральної прокуратури України від 10 жовтня 2003 року про порушення кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та постановити рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, та дослідив матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, вислухав адвоката, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, прокурором були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про залишення скарги без задоволення.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обгрунтованим і з ним погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, а саме на наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

Відповідно до вимог ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

З постанови про порушення кримінальної справи, вбачається, що приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом слідства події злочину, а підставою до порушення даної справи послугували матеріали, проведеної за даним фактом, перевірки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в постанові про порушення кримінальної справи описані наявні обставини та ознаки вчинення злочину, які є достатніми для висновку про існування події злочину, указана стаття кримінального закону, за ознаками якої порушена кримінальна справа, зазначено подальше спрямування справи, тобто

Постанова про порушення кримінальної справи відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.

Тому, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог кримінально-процесуального закону та відмовив в задоволенні скарги, пославшись на обов’язковість порушення справи у випадку смерті особи за наведених обставин для з’ясування конкретних обставин спричинення їй тілесних ушкоджень, що потягло смерть останнього, оскільки це належить до компетенції слідчих органів під час досудового слідства в межах порушеної кримінальної справи, а стадія порушення кримінальної справи має на меті лише встановлення достатніх ознак злочину і аж ніяк не встановлення обставин, що входять до предмету доказування.

Посилання в апеляції на те, що суд неналежним чином перевірив наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, є необгрунтованими, бо не підтверджуються матеріалами справи, з яких вбачається, що під час розгляду скарги судом були дотримані вимоги кримінально-процесуального закону України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обгрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову, було достатньо даних для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію адвоката в інтересах скаржника - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 6 квітня 2009 року, якою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову старшого прокурора управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими прокуратури Генеральної прокуратури України від 10 жовтня 2003 року про порушення кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

•   -     залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4

•   -     без задоволення.