ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30.08.06 р. Справа № 15/206
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод”
м. Макіївка
про стягнення плати за користування вагонами у сумі 47475,12 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ширяєва О.О. за довіреністю № Н-01/3265 від 21.10.2005 р.; Плахтюк О.І. за довіреністю № Н-01/774 від 24.03.2006 р.; Проненко О.В. за довіреністю № Н-01/1101 від 04.05.2006 р.
від відповідача: Лакіза Ю.В. за довіреністю № 508/14 від 03.01.2006 р.; Чеботаєва Т.В. за довіреністю № 507/14 від 18.01.2006 р.
В судовому засіданні оголошувалася
перерва з 23.08.2006р. до 30.08.2006р.
Позивач, Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод” про стягнення суми 47475,12грн. (у тому числі ПДВ).
В обґрунтування вимог позивач посилається на Статут залізниць України, “Правила користування вагонами та контейнерами”; договір №7/143 від 19.03.2001р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії, натурні листи вантажних поїздів, відомості плати за користування вагонами №№ 061694, 061695, 061705, 061706, 061710, 063729-063731, 063743, 063744, 064757-064759, 064763-064765, 064771-064773, 065787-065789, 066798-066800, 066804, 066805, 066807, 066808, 066811, 066812; рахунок-фактуру № 213 від 06.07.2005р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що позивач повинен був надати знижку 50% згідно наказу Міністерства транспорту України № 302 від 10.06.1999р “Про внесення доповнення до таблиці №1 Ставок плати за користування вагонами”. Відмову залізниці надати знижку вважає необґрунтованою.
Ухвалою суду від 21.06.2006 р. продовжено строк вирішення спору по даній справі до 31.08.2006 р.
За клопотанням сторін суд не здійснював технічну фіксацію судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
На підставі укладеного між сторонами на п’ять років договору № 7/143 від 19.03.2001р., у червні 2005 року відповідачу станцією Кринична Донецької залізниці подавались вагони для навантаження.
Отримані вагони відповідач завантажив та передав залізниці для відправлення зі станції Кринична на станції Рені-Порт, Керч-Порт, Маріуполь-Порт, Ясинувата. Облік часу перебування вагонів у відповідача здійснювався станцією Кринична та був оформлений відомостями плати за користування вагонами. Згідно з цими відомостями, які містять розрахунки платежу за користування вагонами, залізницею на відповідача була нарахована плата у сумі 151882,70грн.(без ПДВ). Відповідач був згоден з нарахованою оплатою частково у сумі 112320,10 грн.(без ПДВ), на суму 39562,60грн.(без ПДВ) відповідач написав заперечення до вищезазначених відомостей плати за користування вагонами, посилаючись на те, що згідно Правил перевезень вантажів маршрутами відправника та Наказу №302 від 10.06.1999р. Міністерства транспорту України залізниця зобов’язана застосовувати ставку плати за користування вантажними вагонами у розмірі 50%.
06.07.2005р. позивач виставив відповідачу додатково рахунок-фактуру № 213 на суму 47475,12 грн. (у тому числі ПДВ 7912,52 грн.), який відповідачем сплачений не був. Направлена на адресу відповідача претензія №223/6-60 від 20.07.2005р. з вимогою здійснити оплату спірної суми була залишена без задоволення. Відповідач надав відповідь на претензію №9987/24 від 28.09.2005р. про те, що нібито вага та довжина потягу відповідає маршруту, також зазначив на наявність знижки плати у розмірі 50% згідно наказу №302 від 10.06.1999р. Тому ДП “Донецька залізниця” звернулося до господарського суду за захистом порушених прав
Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень законодавства, яке регулює відносини щодо плати за користування вагонами.
При цьому залізниця вважає, що знижка, надання якої вимагає відповідач, можлива тільки у разі планування ним перевезення вантажів маршрутами. Без надання планів перевезень вантажів маршрутами сформовані відправником поїзди не можуть вважатися маршрутами. Для надання знижки, передбаченої наказом №302 від 10.06.1999р., маршрути повинні задовольняти вимогам п.2 та 4 Правил, потяги, відправлені зі станції Кринична, вважаються технічними, слідуючи без переробки на попутних технічних станціях, а вага та довжина потягів відповідає звичайному потягу. Також, на думку позивача, умови договору №7/143 від 19.03.2001р. відповідач належним чином не виконав, а саме п.8 частини 2, який передбачає, що маршрути, навантажені на під’їзної колії повертаються повним составом та ваговою нормою відповідно до плану маршрутизації.
На думку ж відповідача, для надання 50% знижки достатньо факту зайняття вагонів для навантаження маршрутів.
Господарський суд вважає заперечення відповідача на позовні вимоги обґрунтованими, а вимоги позивача про стягнення плати за користування вагонами безпідставними у зв’язку з наступним:
У разі зайняття вагонів для навантаження маршрутів відправникам згідно з наказом Мінтрансу України № 302 від 10.06.1999р. надається 50%-ва знижка по платі за користування цими вагонами.
Відповідно до Правил перевезень вантажів маршрутами відправника (далі –“Правила”) обліку підлягають усі маршрути, що задовольняють вимоги пп. 2 і 4 цих Правил.
Залізниця не надала відповідачу 50%-ву знижку із посиланням лише на те, що перевезення вантажів маршрутами у червні 2005р. відповідачем не планувалося, однак планування маршрутів передбачено п. 1 Правил, а не пп. 2 і 4, тобто планування не є однією із умов, а тим більше –визначальною, на чому наполягає залізниця, визнання чи не визнання сформованого поїзду як маршрут.
Наказ Мінтрансу України № 302 від 10.06.1999р. не ставить у залежність від планування перевезень вантажів маршрутами надання чи ненадання знижки по платі за користування вагонами, зайнятими для навантаження маршрутів, так само як і від виду маршруту.
Згідно зі ст.18 Статуту залізниць України у випадку необхідності одночасно із місячним замовленням подаються плани перевезень вантажів маршрутами, тобто планування маршрутів відправником є не його обов’язком, а правом.
Відповідно до п. 2 Правил: маршрутом відправника вважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником на залізничній під’їзній колії призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов’язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Згідно з п. 4 Правил маса і довжина маршрутів встановлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів.
На підставі вказаного позовні вимоги задоволенню не підлягають
Згідно ст..49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у зв’язку з відмовою у задоволенні позову.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 33-34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог державного підприємства “Донецька залізниця” до відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод” про стягнення плати за користування вагонами на суму 47475,12грн.
В судовому засіданні 30.08.2006р. оголошено текст рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя Богатир К.В.