Справа № 2-1126/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

  1 вересня 2010р. Лохвицький  районний  суд  Полтавської  області в складі :

                          головуючого  судді –                                                      Сегет Я.С.

                          при секретарі –                                                                Волошиній Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиці Полтавської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 1 січня 2009р. по 1 липня 2010р., -

                                                     В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 1 січня 2009р. по 1 липня 2010р.; визнання діяння ( бездіяльність та відмову ) Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області, щодо нарахування і виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни ( 30% надбавки до пенсії ) – протиправними;  стягнення судових витрат в сумі по 45,50 грн.

Суд керуючись ч. 7 ст. 130 ЦПК України вважає за можливе не проводити попереднє судове засідання, а перейти до розгляду справи по суті.

Позивач до суду не з»явився, але направив заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області до суду не з`явився, але направив заяву в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги відповідач не визнає.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що він належить до соціальної категорії  «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » з 01.01.2009р. по 01.07.2010р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

 Позивач вважає, що відповідач в порушення вимог Конституції України, нарахування та виплату зазначеного підвищення проводив в 2009-2010 не повністю. Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити  йому несплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009-2010 роки.

Відповідач надіслав письмове заперечення на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши і давши оцінку доказам по справі суд прийшов до слідуючого.

Суд встановив, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » ( а. с. 6 ).

Відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком ( в редакції Закону від 18.11.2004р. № 2195-ІV, який набрав чинності 1 січня 2006р. ) і не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

            Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України  № 2195-ІV не зупинено. Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства пріорітетності законів над підзаконними актами ( постанова КМУ № 530 від 28 травня 2008 року), з 1 січня 2009 року відповідач повинен нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону №  2195-ІV – 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодав-чому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van duyn v. Home Office (Case 41/74 van duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове пенсійне страхування » для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь - якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України « Про соціальний захист дітей війни », оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення « Про Пенсійний фонд України », здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області є належним відповідачем по даній справі.      

Із змісту позовних заяв та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.  

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни », Рішеннями Конституційного Суду України     № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », Законом України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини », ст. ст. 256-268 ЦК України,  ст. ст. 10, 11, 15, 79-89, 123,130, 209, 212-216, 218, 294 ЦПК України, суд, –

Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про нарахування і виплату 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 1 січня 2009р. по 1 липня 2010р. – задовольнити в повному об»ємі.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,   мешканки   АДРЕСА_1 з підвищенням їй на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України  « Про загальнообов'язкове пенсійне страхування » та провести відповідні виплати за період з  01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 01.07.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 8,50 грн. судового збору та 37 грн. інформаційно-технічного забезпечення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Лохвицького районного суду в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання після цього апеляційної скарги до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області через Лохвицький районний суд протягом 20 днів.      

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті і виготовлено суддею на комп»ютері.

    СУДДЯ                                                                           Я. С. СЕГЕТ

            Згідно: голова суду                                  Г.Б. Савинський

                         ст. секретар                                  С.Б. Городецька