Справа № 2-7076/10

                                                   РІШЕННЯ

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2010 року                                                        

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:   Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання:  Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Тернопільського управління Західного регіонального департаменту «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» в особі Тернопільського управління Західного регіонального департаменту «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору, припинення нарахування відсотків з моменту розірвання договору -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» в особі Тернопільського управління Західного регіонального департаменту «УкрСиббанк» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1468097,58 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на неї умовами кредитного договору зобов’язань щодо своєчасної сплати суми кредиту в зв’язку з чим виникла заборгованість і є правові підстави для звернення до суду про стягнення дострокової суми кредиту.

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Тернопільського управління Західного регіонального департаменту «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору №11154920000 від 15.05.2007р. та припинення нарахування відсотків та інших кредитних платежів з моменту розірвання договору. В обгрунтування своїх зустрічних вимог, з посиланням на ст. 652 ЦК України зазначає, що договір підлягає розірванню, оскільки за час його дії істотно змінилися обставини, а саме настання світової економічної кризи, знецінення національної валюти, що значною мірою погіршило становище позичальника згідно кредитного договору. При укладанні договору вона не могла передбачити такі обставини, протягом дії договору сторони не змогли усунути такі обставини, що позбавляє того, на що вона розраховувала при укладанні даного договору.    

Представник позивача по первісному позову позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підтримує повністю. Зустрічні позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що кредитний договір був підписаний без заперечень, прийнятий до виконання, сторони могли передбачити звільшення курсу валюти кредиту.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши норми законодавства, прийшов до висновку, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодаства.

Так, 15 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №11154920000, за умовами якого банк надав, а позичальник прийняв кредит в розмірі 188720,00 швейцарських франків, суму якого позичальник зобов’язувався погасити згідно умов цього договору в строк до 14.05.2028 р. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів процентна ставка становить 8,99% річних, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягала перегляду. Позичальник зобов’язувався протягом терміну дії договору повертати заборгованість по сумі кредиту в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до Кредитного договору).

Як стверджує представник банку, що не заперечується ОСОБА_1 умови кредитного договору в частині сплати кредитних платежів та процентів виконувалися.

Тобто, в силу ст. 638 ЦК України сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, а відтак, договір є укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Пунктом 1 Договору про надання споживчого кредиту передбачено, що позичальник, укладаючи цей Договір усвідомлює можливість виникнення курсової різниці (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов даного Договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості продукції, яку останній придбаває за рахунок кредитних коштів Банку.

Також, п. 7.1.3 Договору встановлено, що у випадку, якщо валюта коштів, списаних Банком з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в АКІБ «Укрсиббанк» не співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за договором, для погашення такої заборгованості позичальник доручає банку здійснювати від імені та за рахунок позичальника купівлі/продаж/обмін іноземної валюти на МВРУ та/або її обмін на МВР у сумі, необхідній для погашення такої заборгованості позичальника за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР на купівлі/продажу/обміну іноземної валюти з обов’язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти на поточний рахунок позичальника за відповідною валютою.

За таких обставин, ОСОБА_1 підписала договір, частково здійснювала його виконання, тобто прийняла запропоновані Банком умови кредитного договору, усвідомлювала та була попереджена умовами договору про можливість настання певних наслідків, зміни обставин, які виразилися у виникненні курсової різниці валюти кредиту. А тому суд не вбачає підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, на які посилається ОСОБА_1 для розірвання кредитного договору в зв’язку з істотною зміною обставин.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

Однак, протягом розгляду справи сторонами не подано доказів, які б підтверджували вчинення дій, пов’язаних на досягнення відповідної згоди щодо приведення кредитного договору у відповідність з обставинами, які на думку позичальника істотно змінилися. Посилання ОСОБА_1 на направлену Банку заяву про позасудове вирішення спору та не прийняття Банком запропонованих умов в даному випадку судом до уваги не береться, оскільки як вбачається із змісту заяви від 15.02.2010р. ОСОБА_1, яка виступила також як іпотекодавець, пропонувала відповідні умови на укладання договору про передачу прав власності на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором, а не внесення пропозицій щодо приведення самого кредитного договору у відповідність з обставинами, які змінилися, зокрема, зміна та зростання курсової різниці валюти кредиту.

Також, на думку суду, позивач по зустрічному позову невірно посилається на умови, за наявності яких можливе розірвання договору, а саме те, що в момент укладання договору ні позичальник, ні банк виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які ні позичальник ні банк не могли усунути після їх виникнення, виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позичальника того, на що вона розраховувала при укладанні договору, а також ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, оскільки наявність одночасно вказаних умов за положеннями статті 652 Кодексу застосовується при зміненні за рішенням суду договору у виняткових випадках, що ОСОБА_1 в зустрічній позовній заяві не заявлялося.

Позовні вимоги банку про дострокове стягнення суми заборгованості по кредитному договору підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено судом 15 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №11154920000, за умовами якого банк надав, а позичальник прийняв кредит в розмірі 188720,00 швейцарських франків, суму якого позичальник зобов’язувався погасити згідно умов цього договору в строк до 14.05.2028 р. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів процентна ставка становить 8,99% річних, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягала перегляду. Позичальник зобов’язувався протягом терміну дії договору повертати заборгованість по сумі кредиту в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до Кредитного договору).

Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що за порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, позичальник додатково сплачує Банку пеню.

Згідно пункту 4.3 Кредитного договору встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, позичальник який порушив будь-яке із своїх зобов’язань, що передбачені пунктом 3.5.2 цього договору, зобов’язаний сплатити банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 грн.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

Як підтверджується матеріалами справи банк покладенні на нього зобов’язання в частині видачі 188720,00 швейцарських франків кредиту виконав належним чином.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не належно виконувалися умови кредитного договору в частині своєчасної сплати суми кредиту та відсотків.

Статтей 533 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно розрахунку за відповідачем станом на 10.12.2009 року  рахується заборгованість в сумі 1468097,58 грн., яка включає: 173742,20 швейцарських франків, що еквівалентно 1355826,45 грн. – заборгованість за основною сумую боргу; 13384,66 швейцарських франків, що еквівалентно 104449,44 грн. – прострочені відсотки; 95,57 швейцарських франків, що еквівалентно 745,79 грн. – пеня за прострочення кредиту, 842,67 швейцарських франків, що еквівалентно 6575,90 грн. – пеня за прострочення відсотків, 500 грн. – неустойка.

04.08.2009р. за вих. №0541, на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості за кредитним договором, яка повернулась до банку у зв’язку з неотриманням адресатом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За таких обставин, відповідачами були порушенні умови кредитного договору та норми чинного законодавства, в результаті чого виникла заборгованість.

За нормами ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник зобов’язувався повертати кошти частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився та сплати процентів.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредитному договорі в сумі 1 468 097,58 грн., яка включає: 173742,20 швейцарських франків, що еквівалентно 1355826,45 грн. – заборгованість за основною сумую боргу; 13384,66 швейцарських франків, що еквівалентно 104449,44 грн. – прострочені відсотки; 95,57 швейцарських франків, що еквівалентно 745,79 грн. – пеня за прострочення кредиту, 842,67 швейцарських франків, що еквівалентно 6575,90 грн. – пеня за прострочення відсотків, 500 грн. – неустойка, підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 214, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 525, 526, 533, 611, 652, 1050, 1054 Цивільного кодексу України суд,  

                                                        ВИРІШИВ:

1.   В задоволенні зустрічного позову відмовити.

2.   Первісний позов задовольнити.

3.   Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11154920000 в сумі 1468097,58 грн. (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч дев’яносто сім гривень 58 копійок); 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення; 1700 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Суддя                                                                                 Ю.І. Дзюбановський