У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого – судді Хруняка Є.В.,
суддів Флісака Р.Й., Томенчука Б.М.,
з участю прокурора Левенець Я.І.,
представника потерпілої ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_2 на вирок Городенківського районного суду від 11 травня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель . Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, пенсіонер, інвалід 3 групи, раніше не судимий,-
засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст.76 КК України на нього покладено певні обов'язки.
Запобіжний захід ОСОБА_3 – підписку про невиїзд, залишено без зміни.
_______________________________________________________________________________
Справа № 11-381/2010 р. Головуючий у 1-й ін. Корюкіна М.П.
Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач Хруняк Є.В.
За вироком ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 01.07.2009 року, приблизно о 10 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись ділянкою автодороги " Городенка – Стрільче " в напрямку с. Стрільче по вул.. Шевченка в с. Котиківка Городенківського району, в порушення вимог п. п. 2.3 "б", 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не вжив негайних заходів щодо зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки транспортного засобу безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_6 заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення.
На вирок подані апеляції.
Потерпіла в своїй апеляції, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_7 та кваліфікацію його неправомірних дій за ст.286 ч.2 КК України, ставить питання про скасування вироку і постановлення нового вироку, яким призначити йому реальне покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років, а також стягнути з ОСОБА_3 на її користь 57425 грн. моральної шкоди.
Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок щодо засудженого скасувати і справу направити на новий судовий розгляд , мотивуючи це тим, що досудове та судове слідство проведено однобічно і неповно, не перевірено його твердження про те, що наїзд на пішохода ОСОБА_4 стався в результаті погіршення самопочуття і раптової втрати свідомості, які були викликані наявними в нього захворюваннями серцево-судинної, судом відхилено його клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи для визначення можливого впливу захворювань засудженого на його здатність повноцінного керування транспортним засобом, про що свідчать медичні документи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої, який підтримав апеляцію потерпілої, адвоката ОСОБА_2 та засудженого, які також підтримали свою апеляцію, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Твердження в апеляції адвоката ОСОБА_2 про необґрунтованість засудження ОСОБА_3 за ст.286 ч.2 КК України безпідставні і спростовуються дослідженими судом доказами.
Так, з показань засудженого ОСОБА_3 вбачається, що під час керування автомобілем, йому стало погано і він втратив свідомість ще до наїзду на пішохода. Обставин вчинення ним ДТП, він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_8 - пасажир автомобіля і дочка засудженого, пояснювала, що до вчинення наїзду на потерпілу ОСОБА_4, її батькові стало погано і він втратив свідомість.
Однак, як вбачається із висновку комісійної судово-медичної експертизи ( а.с.134-136), у ОСОБА_3 малися захворювання: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія, кардіосклероз артеросклеротичний, серцева недостатність, облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок. Проте вказані захворювання могли впливати на загальну здатність керування транспортним засобом та не могли мати впливу на можливість оцінки дорожньої ситуації та відповідного реагування під час керування. Вказані захворювання в стадії їх перебігу, які зазначені в медичних документах, не супроводжуються втратою свідомості, які б істотно впливали на здатність адекватного керування транспортним засобом.
Те, що ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом не втрачав свідомість, також підтвердили свідки: ОСОБА_9, який не був очевидцем ДТП, пояснював, що він бачив, що за кермом зустрічного автомобіля, який рухався, схилившись сидів водій. Під'їхавши до вказаного автомобіля, він побачив, як водій вийшов з автомобіля, закрив за собою двері автомобіля і пішов за свій автомобіль; ОСОБА_10 пояснював, що коли приїхавши на місце ДТП, ОСОБА_3 був при свідомості і жалівся на біль у грудях.
Ці обставини спростовують показання засудженого та свідка ОСОБА_8, а також
твердження адвоката ОСОБА_2 про те, що наїзд на пішохода ОСОБА_4 стався в результаті погіршення самопочуття і раптової втрати свідомості ОСОБА_3, які були викликані наявними в нього захворюваннями.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяли тяжкі наслідки.
Тому за ст.286 ч.2 КК України ОСОБА_3 засуджено обґрунтовано.
Твердження адвоката ОСОБА_2 в апеляції про те, що для правильності встановлення причини та наслідків вчинення ОСОБА_3 ДТП, необхідно повторно призначити комісійну судово-медичну експертизу, оскільки питання чи наявні у ОСОБА_3 захворювання могли вплинути на його здатність керувати транспортним засобом в момент, який передував ДТП, під час неї і після, а тому не дано належної відповіді, є безпідставне.
З цього приводу суд першої інстанції 19.03.2010 року прийняв рішення, яким відмовив в задоволенні клопотання адвоката про проведення повторної комплексної експертизи, оскільки попередні експертизи проведені фахівцями в цій галузі знань і сумніву не підлягають.
Що стосується призначення покарання, то відповідно до ст. 65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом’якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону судом дотримані.
Як видно із вироку, суд, призначаючи покарання, в достатній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, які пом’якшують та обтяжують ОСОБА_3 покарання.
Зокрема, суд врахував те, що він щиро розкаявся у вчиненому, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, потерпілій повністю відшкодував заподіяну матеріальну та частково моральну шкоду, являється інвалідом 3-ої групи та потребує лікування.
З урахуванням наведених обставин, що пом'якшують засудженому покарання, суд обгрунтовано прийшов до висновку про призначення йому покарання в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України із застосуванням ст.75 КК України і таке покарання, на думку колегії
суддів, відповідає суспільній небезпеці вчиненого і не є для засудженого надто м'яким, як на це покликається потерпіла в своїй апеляції.
Вирішуючи пред'явлений цивільний позов, суд вирішив стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 30 000 гривень, при цьому врахував отримані тілесні ушкодження та страждання потерпілої і те, що потерпіла продовжує лікування, а також матеріальний стан засудженого, який, як вбачається із матеріалів справи, є пенсіонером та інвалідом 3-ої групи, потребує лікування.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування вироку, немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляції потерпілої ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Городенківського районного суду від 11 травня 2010 року відносно ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий – суддя Є.В. Хруняк
Судді Р.Й. Флісак
Б.М.Томенчук
Згідно з оригіналом
Суддя Є.В. Хруняк