Справа № 2-3470/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
03 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Гічко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Дніпровської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про визнання приватизації квартири недійсною, визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про права власності на житло,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною приватизації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 здійсненої на підставі розпорядження органу по оформленню права власності на об»єкти нерухомого майна Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 63-905 від 18.08.2004 р., оформлену Свідоцтвом про право власності на житло.
Вимоги мотивує тим, що відповідачка ОСОБА_2 04.08.2004 р. до органу приватизації подала заяву на приватизацію квартири АДРЕСА_1 з доданою довідкою про те, що у даній квартирі мешкає лише вона. Зазначену довідку про склад сім»ї відповідачка отримала на підставі чинного на той час рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2003 р., яким позов ОСОБА_2 до нього було задоволено та визнано його втратившим право на користування вказаною квартирою. Він колишній чоловік ОСОБА_2, в спірному житловому приміщенні був зареєстрований та мешкав ще з 1962 року.
За результатами розгляду поданої відповідачкою заяви та доданих документів органом по оформленню права власності на об»єкти нерухомого майна і житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації було прийнято розпорядження від 18.08.2004 р. на підставі якого здійснено приватизацію квартири АДРЕСА_1, передача якої у власність ОСОБА_2 була оформлена Свідоцтвом на право власності на житло.
В подальшому в грудні 2006 р. вищевказане рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2003 р. було скасоване за нововиявленими обставинами та за результатами розгляду позову ОСОБА_2 до нього, третя особа Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням спірної квартири рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2007 р. в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено та задоволено його зустрічний позов до ОСОБА_2 про вселення у квартиру АДРЕСА_1.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2007 р. набрало законної сили.
За викладених обставин він позбавлений можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки без його відома та згоди участь у приватизації житла приймала лише одна відповідачка. В зв»язку з цим вважає приватизацію спірної квартири незаконною.
В ході розгляду справи представником позивача була подана заява про уточнення позову, якою вимоги були збільшені, відповідно яких просить суд визнати недійсною приватизацію ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати розпорядження органу по оформленню права власності на об»єкти нерухомого майна Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 63-905 від 18.08.2004 р. та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло на зазначену квартиру (а.с. 74-76).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов зі збільшеними вимогами та обставини, викладені в заявах, підтримала, додатково пояснила, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва про вселення позивача у квартиру АДРЕСА_1 виконане, відповідачка в добровільному порядку надала ключі від квартири після отримання вимоги державного виконавця, з травня 2008 р. ОСОБА_1 зареєстрований у спірному житловому приміщенні, квартирну плату позивач та відповідачка сплачують порівну.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відповідно вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки відповідачці 22.07.2010 р., про причини неявки суд не повідомила (а.с. 214).
Представником відповідача Дніпровської районної у м. Києві ради Малашенко Н.М. до суду подана заява з проханням розглянути справу у відсутності представника даного відповідача (а.с. 223, 224).
Представники відповідачів Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи зазначені відповідачі були повідомлені належним чином, про що наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових повісток, про причини неявки представників суд повідомлено не було (а.с. 215, 216).
За викладених обставин, суд, з урахуванням думки представника позивача, вважає за можливе ухвалити заочне рішення, згідно ст. ст. 224, 169 ч. 4 ЦПК України, за відсутності відповідачки та представників відповідачів на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов зі збільшеними вимогами підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2003 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання втратившим право користування житловим приміщенням. Даним рішенням ОСОБА_1 було визнано таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_1 був знятий з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири.
Відповідачкою ОСОБА_2 до органу приватизації Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації 04.08.2004 року була подана заява про приватизацію квартири АДРЕСА_1 з доданою довідкою про склад сім»ї наймача ізольованої квартири за № 39 від 04.08.2004 року, в якій зазначено про те, що у вказаній квартирі зареєстрована, мешкає та має право на житло лише ОСОБА_2 (а.с. 4,5).
На підставі вищевказаної заяви відповідачки від 04.08.2004 року про приватизацію АДРЕСА_1 органом по оформленню права власності на об»єкти нерухомого майна і житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації видано розпорядження від 18 серпня 2004 року за № 63-905, згідно якого прохання наймача ОСОБА_2 було задоволено та спірну квартиру передано «в приватну, спільну (сумісну або часткову) власність» (розпорядження - а.с. 14).
Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 18 серпня 2004 року на ім»я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 15).
Як зазначено вище, приватизація спірного житлового приміщення на одну особу, а саме на ім»я відповідачки ОСОБА_2, відбулась у зв»язку з визнанням ОСОБА_1 втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1 за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2003 року, на підставі якого останнього було знято з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.
Вищевказане рішення суду було скасоване за нововиявленими обставинами ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2005 року та розпочатий новий судовий розгляд, в ході якого ОСОБА_1 був поданий зустрічний позов про вселення.
За результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Дніпровська районна у м. Києві держана адміністрація, про визнання втратившим право на користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, про вселення Дніпровським районним судом м. Києва 07 вересня 2007 року було постановлене рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, позов ОСОБА_1 задоволено, останнього вселено в квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-9).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.12.2007 р. рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року залишене без змін (а.с. 10-13). Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, дане рішення Дніпровського районного суду м. Києва чинне по даний час.
Представник позивача також суду пояснила, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року про вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру АДРЕСА_1 виконане, відповідачка в добровільному порядку надала ключі від квартири після отримання вимоги державного виконавця, з травня 2008 р. ОСОБА_1 зареєстрований у спірному житловому приміщенні.
Вищезазначеним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року встановлено, що «обставини не проживання відповідача без поважних причин в спірній квартирі понад шість місяців, на які позивачка посилається як на підставу своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні... ОСОБА_1 в спірній квартирі проживав та не був в ній відсутній без поважних причин понад шість місяців, і тому суд відповідно до ст. 71 ЖК України, не бачить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування АДРЕСА_1».
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, а згідно частини 3 даної статті, передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.
Як вбачається із рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року, на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання втратившим право користування жилим приміщенням, останній був зареєстрований у АДРЕСА_1 договір найму спірної квартири на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів № 576 від 22.08.1988 р. та охоронного свідоцтва ОСОБА_1 від 12.08.1986 р. № 1839 у 1989 р. було змінено та укладено з ОСОБА_1 в зв»язку зі смертю його матері гр. ОСОБА_6
Отже, за вищевикладених обставин судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, який є наймачем квартири АДРЕСА_1, постійно в ній проживав та користувався даною квартирою, мав право на приватизацію частини спірного житлового приміщення, однак відповідачка позбавила його такого права, оскільки спірну квартиру приватизувала одноособово без відома та згоди позивача.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в зв»язку з чим підлягають задоволенню з метою захисту порушеного права позивача на житло.
В судовому засіданні представник позивача просила у разі задоволення позову судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 15, 16, 21 ЦК України, ст. ст. 61, 62, 64 ЖК України, п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56 зі змінами, ст. ст. 1, 4, 10, 11, 15, 57-62, 64, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати недійсною приватизацію ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження органу по оформленню права власності на об»єкти нерухомого майна Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 18.08.2004 року № 63-905.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 від 18.08.2004 року на ім»я ОСОБА_2, видане Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дніпровського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя