Справа № 2-3330\10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.
при секретарі Суддя А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов»язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок чорнобильської катастрофи, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007, 2008, 2009 роки в сумі 7667 грн. 50 коп. з урахуванням проведених виплат; зобов»язати відповідачів призначити йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності щорічну допомогу на оздоровлення, згідно вимог ст. 48 вказаного закону та стягнути судові витрати.
Вимоги мотивує тим, що він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в Дніпровському районі м. Києва, є інвалідом ІІ групи, яка встановлена йому безстроково, та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії. В зв»язку з цим відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, проте отримує таку допомогу в значно нижчому розмірі, ніж передбачено законом.
Відповідачем Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської райдержадміністрації на його звернення було відмовлено у проведенні перерахунку спірних виплат з посиланням на те, що нарахування щорічної допомоги на оздоровлення проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562.
Така відмова є протиправною, оскільки Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір бази нарахувань пенсій, встановлений Законом, а надано право роз»яснення порядку застосування цього Закону.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов та викладені в ньому обставини підтримали.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з»явився, суду надав заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника Київського міського центру. Даним відповідачем суду надані письмові заперечення з проханням відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 10). Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано інвалідом II групи з 14.12.1998 року безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИЕ-1 № 074555 (а.с. 11). Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.
Статтею 48 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 06.06.96 р., яка набрала чинності 20.06.1996 року, передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які є інвалідами ІІ групи, мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Положення вказаної статті діяли до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, яким дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги.
Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію зазначених вище абзаців та частин ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, проте зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.
Отже, позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно Типового положення про Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 30.10.2007 року № 790, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації є структурним підрозділом Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, основним завданням якого є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, згідно з п. 4.1. Положення про центр здійснює виплату соціальної допомоги, інших грошових виплат за розпорядженнями та списками, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, також, жодним нормативно-правовим актом Центру не надано повноважень встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є належними відповідачами в даній справі.
Позивач звертався до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою від 29.06.2010 року з проханням провести перерахунок та виплату недоотриманих коштів одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, однак в цьому йому було відмовлено (а.с. 12, 13).
Суд не приймає доводи відповідачів, викладені в листі на ім’я позивача від 30.06.2010 р. та в письмових запереченнях на позов в тій частині, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір щорічної допомоги на оздоровлення нараховувався та виплачувався відповідно до постанови КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 р. №562, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок виплат, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити порядок виплат, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри виплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, доводи відповідачів про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення виключно на нормах, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності їх діянь, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір такої допомоги.
До того ж, частиною 1 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
За викладених обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов»язання відповідачів провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в зв»язку з чим підлягають задоволенню.
В частині заявлених вимог щодо зобов»язання відповідачів призначити (встановити) позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, як інвалід ІІ групи, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і рішення суду в частині зобов»язання відповідачів на майбутнє виплачувати кошти на оздоровлення у розмірі, встановленому ст.48 зазначеного закону не відповідає змісту законодавства, так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачені останнім витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 60 грн. із кожного з відповідачів.
Керуючись ст. ст. 14, 46, 75, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 10, 11, 58-62, 64,79, 81, 88, 208, 215-218 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.
В решті заявлених вимог відмовити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.
Стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя