Головуючий у 1 інстанції – Завгородній Є.П.

                                                                                                                            Суддя-доповідач – Осипчук О.В.

 УХ

У Х В А Л А

 ІМЕНЕМ                  УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року                                                              справа № 22ц-15214

Донецький апеляційний  суд у складі:            

головуючого судді:    

суддів: Висоцької В.С.

Біляєвої О.М., Осипчук О.В.

при секретарі   Огурцовій С.О.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні

Управління праці та соціального захисту населення  Гірницької районної адміністрації м. Макіївки

на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області  

від 09 липня  2010 року

По  справі

за позовом ОСОБА_5

до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації м. Макіївки

про Стягнення недоотриманої щорічної державної допомоги до 5-го травня

В С Т А Н О В И В :

                Рішенням  Гірницького районного суду м. Макіївки від 09 липня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено повністю. Визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради у виплаті позивачеві грошової допомоги до 5-го травня  за 2009-2010 роки в сумі 9150 грн. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 недоотриману суму одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2009-2010 роки у розмірі 9150 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

 Відповідач зазначив, що виплати були здійсненні правомірно, в розмірі, передбаченому законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом (за наявності  у чоловіків 25, у жінок -20 років страхового стажу), у даному випадку застосовуватися не може, оскільки застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (ч.3 ст.28 цього Закону). Будь – які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна провадити лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні кошти для  виплати допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком до управління не надходили.

                Апеляційний суд вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Суд при розгляді справи встановив, що позивач  є інвалідом війни 2 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

 Цей висновок ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 28  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.12.2004р. № 2291-IV, мінімальний   розмір  пенсії  за  віком  встановлюється у розмірі   прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом.

    Згідно ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної  пенсії за віком.

Згідно до ч.4 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни 2 групи дій  щорічно до 5 травня виплачується разова  грошова  допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

              Фактично позивач отримав від Управління праці грошову допомогу до п’ятого травня у 2009 році в розмірі 430 грн., у 2010 році в розмірі 480  грн. При цьому відповідач керувався Постановою Кабінету міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України   "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  та «Про жертви нацистських переслідувань»  та Постановою КМУ від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України   "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  та «Про жертви нацистських переслідувань» .

    Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи, що позивачу сплачена грошова допомога у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення  гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради  недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 - 2010 роки із розрахунку 8  мінімальних пенсій за віком.

              Доводи апеляційної скарги про те, що розмір мінімальної пенсії за віком не можна проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неспроможні, оскільки іншого  розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

              Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, не пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується  на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення  суду не вбачається.

Керуючись  ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний  суд, -

                                                                                У Х В А Л И В:

            Апеляційну скаргу   Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради відхилити.

Рішення   Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:                                                                                          

Судді: