ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.06.06 р.                                                                               Справа № 17/275                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Будко Н.В.

судді: Арсірій Р.О.

судді: Радіоновой О.О.

при секретарі: Луценко Н.В.

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьккокс” м.Донецьк

до відповідача: Державного Азовського Головного Морського Агентства „Інфлот” м.Маріуполь

про: стягнення 112 318грн. 92коп.

За участю:

представників  сторін:

від позивача: Городзинская М.М. - представник по довіреності від 10.05.06р.;

від відповідача: Адамович С.А. – помічник директора по довіреності №9 від 03.05.06р.;

від третьої особи: Кузьмишкин Д.В. -  начальник юридичного відділу по  довіреності  № 01-10/04   від 03.01.06р.;

                                                  З 06.06.2006р. по 13.06.2006р. згідно статті 77

                                                  Господарського  процесуального кодексу України по

                                                  справі оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецьккокс” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного Азовського Головного Морського Агентства „Інфлот” м.Маріуполь про стягнення збитків в сумі 112 318грн. 92коп., завданих в результаті втрати коксу на складі у Маріупольському державному морському торговому порту.

Крім того, позивач надав суду заяву №1196/юр від 10.05.2006р. про збільшення позовних вимог згідно статті 22 Господарського процесуального  кодексу України та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 115 934грн.13коп. та 2 020грн. 90коп. неотриманого прибутку.

В обґрунтування вимог посилається на договір №262-ВЭД від 09.03.2005р. про транспортно-експедиторське обслуговування експортних вантажів, договір №25-6/89-12 від 23.03.2005р., контракт №W-ДК/5/117  від 02.02.2005р., вагонний лист ДО 0520-0642 від 22.03.2005р., довіреність від 24.03.2005р., комерційні акти №660100/301 від 15.04.2005р., №660096/273 від 12.04.2005р., №660097/279 від 12.04.2005р., №660098/287 від 13.04.2005р., №660099/300 від 15.04.2005р., претензію від 20.04.2005р. №864/АП, лист ДАКМА „Інфлот” від 04.05.2005р. №2/369-ПР, акт №24 від 26.04.2005р., лист від 26.04.2005р. №04-8/105, приймальні акти, вантажну митну декларацію №7030000012/5001115, доручення №2 від 15.04.2005р., планову калькуляцію, рахунок-фактуру №35 від 21.03.2005р.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що обов’язки по прийманню вантажу в порту він виконав у повному обсязі, так як приймання вантажу  в порту здійснювалось представниками порту на підставі договору №25-6/189/12 від 23.03.2005р.,  укладеного з Маріупольським державним морським торговим портом згідно п.2.1.2 договору №262- ВЭД від 09.03.2005р. на транспортно-експедиційне  обслуговування вантажів.

Також відповідач посилається на комерційні акти станції Маріуполь-порт Донецької залізниці №АQ 660096/278 від 12.04.2005р., №АQ 66097/279 від 12.04.2005р., №АQ 660098/287 від 13.04.2005р., №АQ 660099/300 від 15.04.2005р., №АQ 660100/301 від 15.04.2005р., у яких відображено те, що при контрольному зважуванні  коксу було виявлено, що у залізничних накладних не вказана вага брутто та вага тари, внаслідок чого вказана у залізничних накладних вага коксу, який повантажений у  піввагони, не відповідає дійсності а також викликає сумнів  складений незалежною міжнародною організацією „SGS” акт по визначенню ваги повантаженого у піввагони коксу.

У судовому засіданні відповідач проти недостачі вантажу не заперечує, однак стверджує, що позивачем недоведена втрата вантажу та недобросовісне зберігання з боку відповідача.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивачем при визначенні ваги недостачі не враховані норми природної втрати, які виникають при транспортуванні, зберіганні та перевалі коксу.

Ухвалою від 25.07.2006р. господарський суд з власної ініціативи згідно статті 27 Господарського  процесуального кодексу України залучив до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача  - Маріупольський державний морський торговий порт.  

Третя особа посилається на укладений між нею та відповідачем договір №25-6/189/12 від 23.03.2005р., згідно якого відповідач доручив їй здійснювати перевалку експортних та транзитних навалочних вантажів та зобов’язався оплатити виконані портом роботи та послуги.

На виконання умов договору порт у квітні 2005р. згідно п.3.1.2.2 договору  та Правил перевезення вантажів прийняв, а потім перевантажив на судно „Вurсu-В1” 64 вагона коксу. 26.04.2005р. комісією у складі представників порту та відповідача був складений акт №24, в якому  встановлено, що згідно акту сюрвейєрського огляду  на вказане судно було відвантажено 2647,872т. Комісією встановлено, що розбіжності  між обліковими даними та даними, які відображені в акті сюрвейєрського огляду утворились внаслідок природної втрати вантажу при транспортуванні та перевантаженні вантажу.

Маріупольський порт вважає, що він належним чином виконав взяті на себе зобов’язання згідно договору доручення, укладеному з відповідачем, підстав для покладення на нього відповідальності за недостачу вантажу немає.

          Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення  представників позивача, відповідача, третьої особи  судом

ВСТАНОВЛЕНО:

02.02.2005р.  між позивачем та „Whiterbridge Resources Limited”  був укладений контракт №W-ДК/5/117, згідно якого позивач зобов’язався продати, а „Whiterbridge Resources Limited”   прийняти ти оплатити кокс доменний.

09.03.2005р. позивач та відповідач уклали договір №262-ВЭД на транспортно-експедиційне обслуговування експортних вантажів,  який регулює взаємовідносини сторін при виконанні відповідачем доручень позивача на транспортно-експедиційне обслуговування і при необхідності декларування експортних вантажів номенклатури позивача в порту.

Пунктом 2.1.1 договору сторони передбачили, що на підставі виданих позивачем доручень та довіреностей відповідач представляє інтереси позивача і діє від його імені у взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами, портом, митними органами та іншими організаціями, які задіяні у перевезенні, перевалці, зберіганні експертних вантажів позивача.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що по дорученню позивача та за його рахунок у строки, вказані  у дорученні, відповідач здійснює приймання вантажу від залізниці  та його зваження, оформлює документацію по операціям, пов’язаним з перевалкою експортних вантажів, оформлює договори з портом про перевалку (зберігання) вантажів позивача, підтверджує завезення  вантажу в порт в узгодженій з позивачем кількості.

Крім того, п.2.1.3 договору сторони передбачили, що приймання вантажу від залізниці здійснюється у відповідності з діючими Правилами перевезень експортно-імпортних вантажів за вагою, вказаною відправником у залізничній накладній зі складанням актів приймання на кожну партію вантажу. У разі необхідності перевірці маси вантажу, який надійшов, відповідач за заявкою та за рахунок позивача може здійснити переваження вагонів за участю незалежної лабораторії „SGS” та прийомоздатчика  залізниці. У даному випадку акти приймання оформлюються за результатами перевірці вантажу.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що відповідач несе відповідальність за збитки, завдані позивачу внаслідок втрати та пошкодження вантажу позивача, який переданий відповідачеві на тимчасове зберігання.

Згідно  вимог договору №262-ВЭД від 09.03.2005р. та контракту №W-ДК/5/117 від 02.02.2005р., у період з 07.04.2005р. по 11.04.2005р. позивач відправив кокс доменний до Маріупольського порту для подальшого відвантаження на експорт. Вказаний вантаж був відправлений позивачем залізницею у 64 залізничних вагонах. Згідно залізничних накладних маса вантажу, визначена позивачем, складає 2749,64т.

На виконання вимог п.2.1.2 договору  щодо можливості  укладання відповідачем договорів із портом про перевалку та зберігання вантажів, 23.03.2005р. відповідач уклав договір з Маріупольським державним морським торговим  портом  №25-6/189/12., який за своєю правовою природою є договором доручення (ст.1000 Цивільного кодексу України).

Умовами п.3.1.2.2 договору передбачено, що вивантаження вантажів із вагонів та оформлення їх прийняття здійснюється у відповідності з Правилами перевезень вантажів із перевіркою кількості (маси) вантажу у розмірі 10% від кількості вантажу, що надійшов в одному поїзді, але не менше 2-х вагонів. Вантаж з інших вагонів цього поїзду вирішено приймати без перевірки кількості -  за масою, вказаною у залізничних накладних. Вага, заявлена вантажовідправником у залізничних накладних, вважається попередньою. Фактична кількість вантажу, що надійшов до порту та відвантажений на судно, визначається за осадкою судна із складанням акту сюрвейєрського огляду, підписаного сюрвейєром , представником порту та капітаном судна.

По прибутті зазначених 64 вагонів до станції призначення згідно Правил видачі вантажів та умов договорів, представниками залізниці та третьої особи була здійснена перевірка лише частини вантажу у розмірі 10% від загальної кількості вантажу. За результатами перевірки у 5 вагонах №60004454, 6788515, 65520835, 67361501 та 60393774 була виявлена недостача вантажу, про що були складені комерційні акти №660096/273 від 12.04.2005р., №660097/279 від 12.04.2005р., №660098/287 від 13.04.2005р., №660099/300 від 15.04.2005р., №660100/301 від 15.04.2005р. , зміст яких свідчить про те, що недостача вантажу у вагонах виникла у зв’язку з недовантаженням вантажу відправником (позивачем). Маса вантажу в інших вагонах не перевірялась, а вантаж з цих вагонів був прийнятий портом на зберігання за масою, зазначеною у залізничних накладних.

За даними приймальних актів порту на склад було відвантажено 2743,74т. вантажу.

15.07.2005р. відповідачем було видано третій особі доручення №2 на відвантаження вантажу у кількості 2743,74т. на судно „Вurсu-В1”. Під час завантаження цього судна, яке відбувалось за участю представника компанії  „SGS Ukraine”, останнім було виявлено, що зі складу порту на судно завантажено 2647,872т. вантажу, тобто на 95,868т. менше, ніж зазначено в актах прийняття. Такий висновок був зроблений на підставі визначення маси завантаженого на судно вантажу за осадкою цього судна шляхом розрахунку. Маса 2647,872т. була задекларована відповідачем  у вантажній митній декларації  та зазначена у коносаменті про прийняття вантажу до перевезення.

У вагонному листі „SGS” ДО 0520-0642 від 22.03.2005р. (а.с.40-41) є розбіжності між вказаною масою вантажу, та фактичною наявністю коксу у вагонах №60004454, 6788515, 65520835, 67361501, 60393774, що відображено у комерційних актах, та недостача в даних вагонах склала 5,5т., яку позивач безпідставно включає в розрахунок збитків, що виникли в результаті втрати відповідачем вантажу.

Позивач вважає, що недостача коксу доменного у кількості 95,868т. виникла в результаті порушення відповідачем умов договору , та вимагає відшкодування відповідачем збитків з урахуванням уточнення в розмірі 115934грн. 13коп. із розрахунку собівартості 1т. коксу – 1 209грн. 31коп. згідно калькуляції.

Вимагаючи стягнення суми 115 934грн.13коп., позивач визначає цю суму як вартість недостачі коксу у розмірі 95,868т., застосовуючи при цьому ціну, яка могла бути сплачена позивачеві компанією „Whiterbridge Resources Limited”  за контрактом №W-ДК/5/117 за поставлений товар, в тому числі й неодержаний прибуток – 2 020грн. 90коп., який складається з гаданого прибутку 21,08х95,868т.

Специфікацією №1 до контракту була обумовлена ціна товару, який буде поставлений позивачем.

Відповідно до п.6.1 контракту оплата за товар повинна бути здійснена  „Покупцем” „Продавцю” протягом 30 днів від дати виконання „Продавцем” обов’язків по постачанню товару.

Згідно п.3.3 контракту та специфікації №1, датою поставки вважається дата коносаменту.

Пунктом 3.6 контракту та специфікації №1, товар вважається поставленим за кількістю у відповідності із масою, зазначеною у коносаменті, що виписаний на підставі сертифікату маси незалежної інспекції „SGS”, виготовленому у порту відвантаження.

За даними акту осадки судна, складеного компанією „SGS”, при перевірці маси вантажу у порту вивантаження з  судна „Вurсu-В1” було вивантажено 2652,706т., тобто на 4,834т. більше, ніж зазначено у коносаменті, що виписаний на підставі сертифікату маси інспекції „SGS” у Маріупольському порту.

Таким чином, позивач просить суд стягнути збитки, які завдані відповідачем в результаті порушення умов договору №262-ВЭД від 09.03.2005р. в сумі 115 934грн. 13коп. та 2 020грн. 90коп. не отриманого прибутку.

Загальні правила відшкодування збитків передбачені главою 25 Господарського кодексу України та нормами Цивільного кодексу України.

Збитки- цей грошовий вираз майнової шкоди. Видами збитків згідно статті 22 Цивільного кодексу України є реальні збитки та упущена вигода.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 Господарського процесуального  кодексу України).

Наявність збитків, завданих порушенням зобов’язань, та їх розмір у кожному конкретному випадку повинен доводити позивач.

Стаття 623 Цивільного кодексу України містить правила, якими слід керуватись кредиторові при визначенні збитків.

Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків  за загальними правилами є:

-          протиправність поведінки особи;

-          шкода, як результат протиправної поведінки;

-          причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою;

-          вина  особи, що заподіяла шкоду;

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад  цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним  взятих на себе зобов’язань, оскільки в даному випадку його поведінка може бути кваліфікована як правопорушення.

Стаття 224 Господарського кодексу України також передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач наполягає на тому, що відповідачем невиконані умови договору №262-ВЭД від 09.03.2005р., а саме абзац 2 п.2.1.2, так як він належним чином не здійснив приймання вантажу в порту від залізниці.

Однак п.2.1.3 договору передбачено, що у разі необхідності перевірки ваги вантажу, який надійшов відповідач за заявкою та за рахунок позивача може здійснити переваження вагонів за участю незалежної лабораторії „SGS” та прийомоздатчика  залізниці.

Оскільки така заявка позивачем надана не була,  відповідач таке переваження вантажу не здійснював.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем умов п.7.6 договору та ч.1 ст. 1005 Цивільного кодексу України. Однак 24.03.2005р. позивач видав відповідачу довіреність №120 з наданням ряду повноважень, в тому числі – укладати договори на перевалку (зберігання) експортних вантажів, здійснення інших дій, пов’язаних з виконанням договору  від 09.03.2005р. №262-ВЭД.

У зв’язку з вищевикладеним доводи позивача, викладені у позові, в частині перевищення  повноважень відповідачем, які передбачені ст. 929 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Крім того, позивач також посилається у позові на ч.2 ст.932 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.14 Закону України „Про транспортно-експедиційне обслуговування”.

Частиною 2 статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку залучення  експедитором до виконання своїх зобов’язань по договору транспортно-експедиційного обслуговування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Оскільки у Маріупольському державному морському торговому порту виявилася недостача 95,686т. коксу доменного, позивач вважає, що йому були завдані збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму з урахуванням уточнення 115 934грн. 13коп.

Стаття 950 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність зберігача за втрату (недостачу) або пошкодження речі.

Відповідальність сторін за порушення договірних зобов’язань передбачається за принципом вини. Позивач не довів факт порушення відповідачем договірних зобов’язань, а саме те, що відповідач не виконав умови договору в частині здійснення переваження вантажу, який надійшов (п.2.1.3), оскільки заявка на переваження  вантажу позивачем надана не була.

При вибірковій перевірці вагонів, що зафіксовано в комерційних актах №660096/273 від 12.04.2005р., №660097/279 від 12.04.2005р., №660098/287 від 13.04.2005р., №660099/300 від 15.04.2005р., №660100/301 від 15.04.2005р., недостача проти залізничних накладних підтвердилась та  склала 5,5т.

В матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором, укладеним з позивачем. Відповідальність за недостачу вантажу має нести позивач як вантажовідправник, з огляду на фактичну невідповідність маси вантажу, що засвідчена у встановленому порядку, даним, які зазначені ним у накладних.

Відповідно до ч.3 ст. 950 Цивільного кодексу України зберігач відповідає за втрату (недостачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише при наявності його умислу або грубої необережності.

За змістом статті 37 Статуту залізниць України, у накладних зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до статті 24 Статуту саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладних.

Суд вважає, що недостача коксу доменного трапилась в результаті недостовірних даних маси вантажу, внесених позивачем у залізничні накладні, при цьому наявність вини відповідача судом не встановлено.

За своєю правовою природою договір №262-ВЭД від 09.03.2005р. є договором транспортного експедирування та містить елементи декількох договорів: перевезення, доручення, комісії, підряду, зберігання тощо,  і відносини сторін за ним регулюються ст.316 Господарського  кодексу України та ст.929 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 статті 316 Господарського кодексу України обов’язок експедитора  перевірити кількість та стан вантажу виникає за умови, передбачення договором транспортного експедирування надання такої додаткової послуги.

Надання відповідачем такої послуги договором №262-ВЭД від 09.03.2005р. передбачено тільки за заявкою позивача.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального  кодексу України надана позивачем відповідачу довіреність  від 24.03.2005р  не є підставою для покладення на нього обов’язку з перевірки кількості вантажу при здачі вантажу у порт.

Будь-які докази про те, що втрата вантажу сталась під час транспортування до Маріупольського державного морського торгового порту  у матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено порушення договірних зобов’язань відповідачем, факт втрати вантажу з вини відповідача не встановлений, так як свої зобов’язання по договору від 09.03.2005р. він виконав належним чином, передав по договору доручення від 23.03.2005р. право приймання, експедирування та відвантаження Маріупольському державному морському торговому порту, причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками відсутній,  а тому виходячи з положень ст.ст.614,623 Цивільного кодексу України відсутні підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності.

Оскільки факт втрати вантажу з боку відповідача судом не встановлений, суд відмовляє позивачу у вимогах з урахуванням уточнень в частині стягнення збитків в сумі 115 934грн. 13коп. та 2 020грн. 90коп. не отриманого прибутку.

Так як спір виник внаслідок неправомірних дій позивача судові витрати покладаються на нього.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22,33,49,82,84,85 Господарського  процесуального  кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьккокс” м.Донецьк до Державного Азовського Головного Морського Агентства „Інфлот” м.Маріуполь за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача – Маріупольський державний  морський торговий  порт м.Маріуполь з урахуванням уточнення відмовити.

          Рішення суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  прийняття.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          

Суддя                                                                         Будко Н.В.                               

Суддя                                                                                                    Арсірій Р.О.

Суддя                                                                                                     Радіонова О.О.