СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

 

Постанова

Іменем України

 

24 вересня 2007 року

Справа № 2-5/6189-2007

 

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Котлярової О.Л.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, довіреність НОМЕР_1,

відповідачів:

Повного товариства "Каспій":

                 ОСОБА_5, довіреність б/н від 24.04.2007,

ОСОБА_2:   ОСОБА_5, довіреність НОМЕР_2,

ОСОБА_3:   ОСОБА_5, довіреність НОМЕР_3,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Гаврилюк М.П.) від 09 серпня 2007 року у справі №2-5/6189-2007

за позовом           ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до           Повного товариства "Каспій" (вул. Октябрьська, 43-20,Алушта,98500)

ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

  

про стягнення вартості частки майна

                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовом до Повного товариства «Каспій», ОСОБА_2, ОСОБА_3 (з урахуванням уточнень і доповнень) про визнання за ним частки права власності в розмірі пропорційному частки його вкладу у статутний фонд (99,81%); стягнути на його користь прибуток за 2002 рік пропорційно частки його вкладу в статутний фонд;  визнати недійсним протокол зборів засновників НОМЕР_4; визнати недійсним установчий договір в редакції 2002 року; визнати дійсним установчий договір про створення товариства. Також просить відновити строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2007 року (суддя Гаврилюк М.П.) у справі №2-5/6189-2007  у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що зміна у складі учасників Повного товариства „Каспій”, затвердження засновницького договору у новій редакції були проведені відповідно до вимог діючого законодавства, позивач за власним бажанням вийшов з числа засновників та нотаріально засвідчив відсутність з його боку майнових вимог до товариства.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить  рішення скасувати, справу направити до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд у іншому складі, вважаючи рішення суду прийнятим  з порушенням норм процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи. Також в апеляційній скарзі позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Повного товариства „Каспій”.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано те, що  прийняття нових засновників  і виключення старих не свідчить про надання  новим долі в уставному фонді, а, слід, прийняті новими засновниками рішення є недійсними.

Порушенням норм процесуального права судом першої інстанції позивач вважає неналежне повідомлення його про час та місце розгляду позовної заяви.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, яке судовою колегією залишено без задоволення, у зв'язку з явкою у судове засідання всіх представників сторін.

Представник позивача у засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідачів з ними не погодився, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача задоволенню не підлягає, тому що позивач не надав суду доказів, підтверджуючих,  що невжиття вказаних заходів утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

8 травня 1998 року Комітетом з економіки Алуштинського міського виконавчого комітету був зареєстрований Засновницький договор про створення Повного товариства „Каспій” (зі змінами, що внесені 9 жовтня 1998 року), згідно якому Повне товариство „Каспій” створили  ОСОБА_6 та ОСОБА_1. Статутний фонд товариства склав  п'ятдесят дві тисячі гривень, з долями:  ОСОБА_6 - 100 гривень або 0,19%; ОСОБА_1 - 51900 гривень або 99,81%.

24 січня 2002 року засновники Повного товариства „Каспій” - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 подали заяву про виключення їх зі складу засновників, яка  була нотаріально засвідчена 25 квітня 2002 року.

22 квітня 2002 року відбулися збори засновників Повного товариства «Каспій».

Згідно протоколу зборів НОМЕР_4, збори учасників товариства відбулися при участі ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які на той час володіли в сукупності 100% статутного фонду товариства, а також при участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3. У ході зборів до складу учасників товариства були прийняти ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виключені зі складу учасників товариства ОСОБА_6 і ОСОБА_1, внесені зміни до засновницького договору, затверджено  засновницький договір у новій  редакції.

Відповідно до Засновницького договору у новій редакції, який затверджений рішенням зборів засновників від 22  квітня 2002 року та зареєстрований Управлінням з економіки Алуштинського міського виконавчого комітету, частка, що раніш належала ОСОБА_6 в розмірі 0,19 % частки статутного фонду товариства була відступлена нею ОСОБА_3., а частка, що раніш належала ОСОБА_1 в розмірі 99,81% частки статутного фонду товариства була відступлена ним ОСОБА_2 Отже, учасниками повного товариства «Каспій»стали ОСОБА_3, яка володіє 0,19 % частки статутного фонду товариства вартістю 100 гривень та ОСОБА_2, який володіє 99,81% частки статутного фонду товариства вартістю 51900 гривень.

Судова колегія  погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для визнання недійсними протоколу зборів засновників від 22 квітня 2002 року та засновницького договору в новій редакції не має.

Як слідує з  Установчого договору  від 8 травня 1998 року зі змінами від 9 жовтня 1998 року вищим органом товариства є зібрання його учасників, яке складається з засновників товариства або з призначених ними представників. Засновники  мають кількість  голосів,  пропорційно  розміру їх частки в статутному фонді.

До компетенції загального зібрання зокрема відноситься: внесення змін в статут товариства; виключення учасника з товариства.  Рішення з цих питань мають бути прийняти одноголосно.

  Зібрання учасників вважається   повноважним,   якщо   на   ньому   присутні   учасники   (представники  учасників),   яки володіють в сукупності більш ніж 75 % голосів, а з питань що потребують одноголосності всі учасники.

Як вказано вище, збори учасників були проведені за участю засновників, які володіють 100% голосів, рішення прийняті одноголосно.

Згідно  зі статтею 69 Закону України «Про господарські товариства»передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.

Згідно зі  статтею 4 Закону України «Про господарські товариства»установчі документи  повного товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих  документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Статтею 7 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що   зміни до установчих документів, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про господарські товариства»установчий договір про повне товариство, повинен  також визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Так як підстав для визнання недійсним засновницького договору в новій редакції  не має, відсутні і підстави для визнання дійсним первісного засновницького договору.

У зв'язку з вказаними вище обставинами не підлягає задоволенню вимога позивача щодо визнання за ним права власності в статутному фонді Повного товариства «Каспій»частки в розмірі пропорційної частки його вкладу в статутному фонді, а саме в розмірі 99,81%.

Як наведено вище, позивач добровільно подав заяву про вихід з товариства, яка була посвідчена нотаріально, про це прийнято рішення, що зафіксовано в протоколі зібрання, який також посвідчений нотаріально, тобто позивач з власної ініціативи відмовився від права на участь в управлінні діяльністю товариства,  передав свою частку, у зв'язку з чим втратив будь-яке право на частку в Повному товаристві  «Каспій».

З наведених вище підстав теж не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення на його користь з Повного товариства  «Каспій»прибутку з 2002 року пропорційно частки його вкладу в статутний фонд, а саме в розмірі 99,81% .

Згідно розділу 4 Засновницького договору про створення повного товариства «Каспій»від 8 травня 1998 року зі змінами від 9 жовтня 1998 року учаснику, який вибуває, сплачується частина прибутку, отриманого товариством в даному році до моменту його виходу.

Однак, як слідує з заяви про виключення зі складу засновників, що посвідчена нотаріально, позивач  зазначив, що він не має майнових чи інших вимог до товариства.

Апеляційна інстанція вважає  доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у частині повідомлення позивача про час та місце розгляду позову є неспроможними, тому що як слідує з протоколів судових засідань представник позивача був присутній у всіх судових засіданнях за виключенням судового засідання 31 липня 2007 року.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, рішення судом першої інстанції прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та  процесуального права, відповідності висновків обставинам справи,  інших підстав для скасування судового рішення також не має.                          

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

                                                            ПОСТАНОВИВ:         

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2007 року у справі № 2-5/6189-2007 залишити без змін.

                             

 

                   

Головуючий суддя                                                  О.Л. Котлярова

 

Судді                                                                                Л.М. Заплава

 

                                                                                О.В. Дугаренко