КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2007 № 21/56-27/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
- позивача: ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_1),
-відповідача: Гребеник Ю.В. (дов. від 10.09.07),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.05.2007
у справі № 21/56-27/78
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІТ"
про стягнення 245 957,50 грн.,
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІТ”
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про визнання договору та акту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БІТ” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 245957,50 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, що утворилася внаслідок невиконання відповідачем умов договору НОМЕР_2 про надання послуг.
Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю “БІТ” також звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору НОМЕР_2 та акту до нього від 24.12.02 недійсними, у зв'язку з тим, що вони підписанні від імені позивача не уповноваженою особою, а саме ОСОБА_3, який на момент підписання вказаного договору та акту до нього не був директором товариства.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.06 у справі № 21/56 (суддя - Шевченко Е.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.06, в первісному позові відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. В частині визнання недійсним акту від 24.12.02 до договору НОМЕР_2 провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. Договір про надання послуг НОМЕР_2 визнано недійсним. Стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Задовольняючи зустрічний позов в частині визнання недійсним договору НОМЕР_2, суди виходили із приписів ст.ст. 29, 48, 59 Цивільного кодексу УРСР, положень Статуту ТОВ “БІТ” та з відсутності у матеріалах справи довіреності на право укладення спірного договору, виданої на ім'я гр. ОСОБА_3, та підписання акту виконаних робіт.
Постановою Вищого Господарського Суду України від 16.11.06 задоволено касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.06 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.06 у справі № 21/56 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Вищим господарським судом України було встановлено, що суди попередніх інстанцій не дослідили повноваження громадянина ОСОБА_3, як одного із учасників ТОВ “БІТ”, не дали належної оцінки твердженням позивача про наступне схвалення угоди, яке відбулось у вигляді самостійного отримання ТОВ “БІТ” додаткової інформації про об'єкт, який зазначений у Акті від 24.12.02, а також не навели мотиви, за якими відхилили доводи позивача.
Виходячи зі змісту ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва справу передано на новий розгляд судді Дідиченко М.А.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.06 справу прийнято до свого провадження суддею Дідиченко М.А. та присвоєно № 21/56-27/78.
У зв'язку з подачею відповідачем за первісним позовом касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 16.11.06 справа була скерована до Вищого господарського суду України та у відповідності до ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України надіслана до Верховного Суду України.
Ухвалою Верховного Суду України від 18.01.07 відмовлено ТОВ “БІТ” у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 16.11.06. Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає. Справу повернуто до суду 1-ої інстанції.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.05.07 у справі № 21/56-27/78 (суддя - Дідиченко М.А.) у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним договір НОМЕР_2, який був укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “БІТ”. Провадження у справі в частині визнання недійсним акту від 24.12.02 до договору НОМЕР_2 припинено. Стягнуто з позивача за первісним позовом на користь відповідача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач за первісним позовом, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, прийнявши нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного - відмовити.
Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.09.07 у відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) продовжено строк розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає доводи, викладені позивачем такими, що не відповідають дійсності, а рішення місцевого суду законним і обґрунтованим, прийнятим при повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи. Просить залишити рішення суду 1-ої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.05.02 між сторонами у справі було укладено договір НОМЕР_3 про надання послуг (далі-договір), відповідно до умов якого позивач за первісним позовом (виконавець) зобов'язався надати відповідачеві (замовнику) консультаційно-інформаційні, юридичні та маркетингові послуги стосовно придбання (оренди) виробничих приміщень площею до 5000 кв.м., розташованих на території 4-5 га, вартістю не більше 1000000 грн., а відповідач - прийняти послуги та оплатити їх.
Підписаним сторонами актом від 24.12.02 до договору відповідач за первісним позовом підтвердив факт виконання позивачем зобов'язань за договором та зобов'язався сплатити позивачу за послуги 185000 грн. не пізніше 10.01.03.
Спірний договір та акт до нього від імені ТОВ “БІТ” підписані ОСОБА_3, який під час підписання цих документів діяв на підставі Статуту товариства, про що безпосередньо зазначено у тексті самого договору.
Відповідно до п. 7.1.1 Статуту ТОВ “БІТ” ОСОБА_3 є учасником товариства з часткою 50% у статутному фонді.
Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, передбаченому в установчих документах (ст.10 Закону України “Про господарські товариства”).
Згідно п.10.1. Статуту ТОВ “БІТ”, вищим органом товариства є збори його учасників. Виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор (п.10.6. Статуту).
Підпунктом 10.6.4. Статуту визначено, що директор має право, зокрема, першого підпису банківських та інших фінансових документів у тому числі договорів, включаючи зовнішньоекономічні, а також документів, пов'язаних з використанням матеріальних цінностей товариства, без доручення здійснювати дії від імені товариства, укладати договори (контракти) та чинити юридичні дії від імені товариства.
Відповідно до Протоколу Установчих зборів засновників ТОВ “БІТ” від 01.03.99 № 4 директором товариства призначено Фролова Анатолія Олександровича, який, займав посаду директора товариства до 15.04.03.
Згідно з Протоколом № 6 Загальних зборів Учасників ТОВ “БІТ” ОСОБА_3 був призначений на посаду директора лише з 15.04.03.
Статтею 29 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Статутом відповідача за первісним позовом встановлено, що директор наділений правом від імені товариства підписувати договори.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Пунктом 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 “Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” встановлено, що, як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Статут ТОВ “БІТ” не містить положень, які б наділяли його учасників повноваженнями підписувати договори від імені товариства.
До того ж в матеріалах справи відсутня довіреність на ім'я ОСОБА_3 на право підписання договору або інші докази, які б підтверджували існування такої довіреності.
Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 ЦК УРСР бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Твердження позивача за первісним позовом, що відповідач схвалив договір НОМЕР_2, звернувшись до Центру сертифікаційних аукціонів з метою подання заявки на учать в аукціоні стосовно придбання об'єкту, який був запропонований позивачем, колегія суддів не приймає до уваги з урахуванням наступного.
Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.99 № 02-5/111 наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).
Відповідач у своїх уточнених поясненнях, які додані до матеріалів справи (Т.1, а.с. 195-196), зазначив, що не звертався до філії “Київський аукціонний центр” ДАК “Національна мережа аукціонних центрів” щодо оформлення заявки на учать в аукціоні стосовно придбання об'єкту незавершеного будівництва корпусу АДРЕСА_1.
Про аналогічну практику щодо визнання договорів недійсними свідчать постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, зокрема, постанова від 04.10.05 у справі № 22/90.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Інших доказів, зокрема, листів, телеграм тощо, які б підтверджували схвалення відповідачем договору позивачем за первісним позовом не було надано ні суду 1-ої інстанції, ні апеляційному господарському суду.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, що після призначення директором товариства ОСОБА_3 не заперечував проти підписаного без належних повноважень договору, оскільки саме по собі призначення ОСОБА_3 на посаду директора товариства не є автоматичним схваленням договору. Крім того, відповідач за первісним позовом заперечив дійсність угоди, подавши зустрічний позов про визнання її недійсною.
З огляду на те, що ОСОБА_3 підписав спірний договір без належних повноважень, колегія суддів, погоджуючись з судом 1-ої інстанції, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним договору НОМЕР_2.
Статтею 12 ГПК України встановлено вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам.
В розумінні ч.2 ст.12 ГПК України акти є юридичною формою рішень органів, тобто офіційними письмовими документами, які породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання суспільних відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Акт від 24.12.02 до договору не є актом нормативного характеру, у зв'язку з чим, спір про визнання його недійсним не підлягає вирішенню в господарських судах України, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.
Первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача 245957,50 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору НОМЕР_2 є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, в силу ч.1 ст. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, а отже не може створювати ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.
Твердження позивача за первісним позовом у скарзі про наступне схвалення відповідачем договору НОМЕР_2, недослідження місцевим судом обставин справи, що підтверджують таке схвалення колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони відтворюють доводи, викладені останнім у письмових запереченнях проти пояснень відповідача від 20.03.07. Ці обставини були досліджені та, на думку колегії суддів, правильно оцінені судом 1-ої інстанції під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.07 у справі № 21/56-27/78 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
28.09.07 (відправлено)