Справа № 2-2340-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 року                             м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                 Миколаєць І.Ю.

при секретарі                     Кузнець Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2010 року позивач звернулася до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що Управлінням Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва неправомірно було відмовлено їй у перерахунку державної пенсії по інвалідності ІІІ групи, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач нараховує та виплачує їй державну та додаткову пенсію за шкоду здоров’ю у меншому розмірі, ніж зобов’язаний відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 796-ХІІ). Нарахування зазначених пенсій відповідач здійснює на підставі постанов Кабінету Міністрів України, посилаючись при цьому на норму ст. 62 Закону № 796-ХІІ, за якою останній наділений правом роз’яснювати порядок застосування цього Закону. Однак фактично Кабінет міністрів України у своїх постановах не роз’яснює порядок застосування, а встановлює нові розміри соціальних виплат, що суперечить чинному законодавству. Правова позиція позивача підтверджується також судовою практикою. На цій підставі позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити їй пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, де мінімальна пенсія за віком прирівняна до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік, з 01.05.2007 р. по 01.04.2010 р. у розмірі 112 235,50 грн., зобов'язати відповідача призначити (встановити) позивачу як інваліду ІІІ групи 1 категорії в подальшому пенсію за вище зазначеними розмірами, а також стягнути із відповідача судові витрати, у тому числі на правову допомогу.

В судове засідання позивач не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просить у своїй заяві розгляд справи проводити за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідач в судове засідання явку своїх представників не забезпечив, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позовних вимог, просить застосувати строк позовної давності та проводити розгляд справи без його участі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що пенсія позивачу (державна та додаткова за шкоду здоров’ю) нараховується відповідно до чинного законодавства, а саме Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується лише при розрахунку пенсій, які призначаються відповідно до цього Закону.

Суд, керуючись ст. 224 ЦПК України, вважає можливим розгляд справи провести за відсутності осіб, що не з’явилися, та ухвалити у справі рішення, оскільки наявних матеріалів в справі достатньо для ухвалення обґрунтованого та законного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення відповідача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач має статус інваліда ІІІ групи через захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, що підтверджуються Довідкою до акта огляду МСЕК від 03.07.2006 р. та посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № НОМЕР_2 від 12.09.2006 р. (а.с.11-12).

На момент звернення до суду позивач отримує пенсії у розмірі, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що визначений чинним законодавством, що підтверджується листом УПФ в Святошинському районі м. Києва від 16.02.2010 № 156/09 (а.с.14).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.02.2010 р. про перерахунок призначених пенсій у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закон № 796-ХІІ.

Відповідач перерахунок державної та додаткової пенсії за заявою позивача від 04.02.2010 р. не провів.

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У ст. 54 Закону № 796-ХІІ наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та зазначено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю , зокрема інвалідам ІІІ групи – у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 даного Закону, виплата такої додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої за ст. 28 Закону від 09.07.2003 р. № 1058-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно проводити нарахування державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на  позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було установлено, що пенсії, передбачені ст. 54 зазначеного закону розраховуються виходячи із розміру 19,91 грн. Отже, мінімальний розмір пенсії по інвалідності ІІІ групи становить 119,46 грн. (19,91 х 8). У подальшому ревізія розміру зазначених пенсій проведена Кабінетом Міністрів України у постановах від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654.

Відповідач проводив нарахування пенсії позивача виходячи із того, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Затверджений Постановою Кабміну від 30.05.1997 № 523 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи є чинним, а її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Постановами від 03.01.2002 № 1, від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654 Кабінет міністрів України установив розмір суми, з якої проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, причому ця сума не відповідає розмірам мінімальної пенсії за віком.

Суд, вирішуючи спір, бере до уваги, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативно-правовими актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім того, слід зазначити, що зміни, внесені до ст.ст. 50,  54 Закону № 796-ХІІ Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані Рішенням конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неконституційними та не можуть бути підставою визначення розміру державної та додаткової пенсій.

Відповідно до ст. 67 Закону № 796-ХІІ конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуютья Кабміном відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2007 р. по 01.04.2010 р. у розмірі, визначеному ст. 54 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд задовольняє позовні вимоги за вказаний період, оскільки не приймає до уваги твердження відповідача щодо необхідності застосування строку позовної давності, так як позовні вимоги заявлені в межах трирічного строку позовної давності, що передбачений ст. 257 ЦК України.

Позовна вимога щодо зобов’язання відповідача зробити перерахунок отриманої пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладені такі зобов’язання.

Вимога позивача зобов’язати відповідача в майбутньому перераховувати та виплачувати основну та додаткову пенсії не може бути задоволена, оскільки виходить за межі повноважень суду.

Позовна вимога щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 56 ЦПК України особа, яка надає правову допомогу, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. У зв’язку з тим, що позивач не подавав суду заяву про допуск до судового розгляду особи, що надає йому правову допомогу, суд приходить до висновку, що надані позивачу ТОВ „Надія” послуги не є правовою допомогою у розумінні ст. 56 ЦПК України, тому плата за них не може бути визнана судовими витратами на компенсації не підлягає. Дана правова позиція знаходить своє підтвердження у Постанові Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 р. № 2. Крім того слід зазначити, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем є необґрунтованим, оскільки визначений без урахування змісту ст. 84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Керуючись ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212-215, 218, 292 Цивільно-процесуального Кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії задовольнити частково.

    Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії, як інваліду ІІІ групи 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи із 01.04.2007 р. по 01.04.2010 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, як інваліду ІІІ групи 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсію у розмірі, визначеному ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи із 01.04.2007 р. по 01.04.2010 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, як інваліду ІІІ групи 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсію у розмірі, визначеному ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 120,00 грн.

            В решті позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано  протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя: