Справа № 22ц-8701 Головуючий у І інстанції Наюк Л.М.

Категорія 67 Доповідач Біляєва О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого                Висоцької В.С.,  

суддів               Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,

при секретарі                   Суліма Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу прокурора м. Харцизька на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16 квітня 2007 року по справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Харцизького МВ УМВС України в Донецькій області, - про встановлення факту проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання у період з 07 лютого 1989 року до 01 січня 1991 року на території України, що необхідно для набуття громадянства України.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 16 квітня 2007 року заяву задоволено.

В апеляційній скарзі прокурор м. Харцизька просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги прокурор зазначив, що для набуття  громадянства України встановлений певний порядок Законом України «Про громадянство». Суд, задовольняючи заяву, не перевірив, чи на законних підставах заявник проживав в Україні. Крім того, суд не зважив на те, що ОСОБА_1 є громадянином Азербайджану.

В судовому засіданні ОСОБА_3 просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що ОСОБА_1 дійсно проживав з 07.02.1989 року по 01.01.1991 року на території України, будучи зареєстрованим у м. Харцизьку.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд не врахував, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку  можуть бути встановлені факти, що мають  юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог п. 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України  «Про громадянства» особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

ОСОБА_1 питання про встановлення факту постійного проживання на території  України за станом на 24 серпня 1991 року не порушував.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заявник на час звернення до суду з даною заявою був громадянином Республіки Азербайджан. Цей факт підтверджується ксерокопією паспорту, який виданий 30 січня 2007 року (ас. 3-4).

Проте умови та порядок прийняття до громадянства України іноземців встановлені ст. 9 Закону України  «Про громадянства» та п. 45 вказаного Порядку, за якими підтвердження факту проживання особи на території України до 24 серпня 1991 року не вимагається.

Подвійне громадянство діючим законодавством заборонено.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України в період з 07 лютого 1989 року по 01 січня 1991 року юридичного значення для заявника не має, оскільки від цього факту не залежить виникнення, зміна або припинення його особистих чи немайнових прав. За таких підстав заява ОСОБА_1 не є обґрунтованою.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно з п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 307 ч. 1 п. 2, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу прокурора м. Харцизька задовольнити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16 квітня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді