Справа № 22ц-8360/2010                                  Головуючий  у 1 інстанції  Шаптала Є.Ю.

Категорія 57                                                                  Доповідач  Ігнатова Л.Є.

                                                              УХВАЛА

                                                         Іменем України

18 серпня 2010 року              Апеляційний суд Донецької області в складі:

  головуючого-судді: Краснощокової Н.С.,

  суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,

                                                 при секретарі Опря Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька та Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради  про визнання дій неправомірними, про стягнення одноразової компенсації за шкоду спричинену здоров»ю, про перерахунок пенсії за віком та про відшкодування моральної шкоди,-

                                                     в с т а н о в и в :

   Позивач 15.04.2009 року звернувся до суду  з позовною заявою до  Управління праці та соціального захисту населення   Пролетарської районної в м. Донецьку ради та до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, про стягнення одноразової компенсації за шкоду спричинену здоров»ю, про перерахунок пенсії за віком та про відшкодування моральної шкоди.  

Постановою  Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2009 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, про стягнення одноразової компенсації за шкоду спричинену здоров»ю, про перерахунок пенсії за віком та про відшкодування моральної шкоди – задоволено частково.

            Визнано відмову  Управління праці та соціального захисту населення   Пролетарської районної в м. Донецьку ради відносно  виплати одноразової компенсації за шкоду спричинену здоров»ю відповідно до ЗУ ««Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» протиправною.

            Зобов»язано відповідача виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду спричинену здоров»ю внаслідок  Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат у відповідності до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

            Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька в перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності у відповідності до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» неправомірною.

            Зобов»язакно Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька призначити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду спричинену здоров»ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 10.08.2007 року у відповідності до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

            Зобов»язакно Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька провести перерахунок основної пенсії ОСОБА_1, яка повинна бути не нижчою восьми мінімальних пенсій за віком, а також знизити ОСОБА_1 пенсійний вік та застосувати пільги при нарахуванні стажу  роботи у відповідності зі ст. ст. 54, 55, 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            В іншій частині позовних вимог відмовлено.      

   В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення   Пролетарської районної в м. Донецьку ради просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права.

            Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних  вимог відмовити  у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

    Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення з»явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Згідно ч. 3 ст. 14 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1,або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    ОСОБА_1 знаходиться на обліку в  Управлінні праці та соціального захисту населення   Пролетарської районної в м. Донецьку ради, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії, є інвалідом 2 групи. Статус «Учасника ліквідації аварії на ЧАЕС встановлений на підставі архівної довідки Центрального військово-морського архіву від 26.03.1993 року № 3882/п, по якій встановлено, що позивач  в період проходження служби в в/ч 09664 з 05.09.1962 року по 05.11.1962 року знаходився на спеціальних завданнях  на о. ОСОБА_2 та приймав участь в навчаннях у випробуванні ядерної зброї.

    З урахуванням наведеного на позивача розповсюджуються пільги та компенсації які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

    ОСОБА_1 віднесений до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС   першої категорії, що підтверджено посвідченням (а.с.13). Згідно з висновком МСЕК є інвалідом 2 групи. Причина інвалідності пов»язана з виконанням обов»язків військового служби при випробуванні ядерної зброї.(а.с.10).

    В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач на його вимогу про виплату одноразової компенсації у відповідності до вимог передбачених «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2009 році відмовив.

    Згідно статті 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції  Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що одноразова компенсація виплачується  учасникам ліквідації  Чорнобильської катастрофи, які стали інвалідами 2 групи  в розмірі 45 мінімальних заробітних плат . Згідно частині 3 статті 48 вказаного Закону виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати .

    Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

    За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

    Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата повинна бути здійснена в порядку, встановленому частиною 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат станом на день виплати.

      Суд не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату  вказаної компенсації та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

               Також, судом встановлено наявність у позивача права на отримання пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», а саме основної пенсії у розмірі 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії у розмірі 75 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і дійшов до висновку про визнання дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплати пенсії неправомірною та зобов’язав останнього здійснити перерахунок пенсії позивачу з 10.08.2007 року з дня встановлення групи інвалідності (.а.с. 10)

               Цей висновок відповідає вимогам закону та наданим позивачем доказам.

                Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

    Позивач ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, його визнано інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідним  посвідченням, довідками МСЕК (а.с.10, 12).

     Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

     Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи – 75% відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

    Згідно частини третьої ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

    Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 67 Закону  України «Про статус  і соціальний  захист громадян,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набула чинності 01 листопада 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Додаткового звернення особи за перерахунком пенсії вищенаведена стаття не передбачає.

Дана редакція є чинною з в період з 1.11.2006 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком  дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів   мінімальної заробітної  плати та мінімальної  пенсії  за  віком.

 Також суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до вимог передбачених ст. ст. 55 та 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на пенсію яка надається із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій та на пільги щодо обчислення стажу роботи.

 Доводи апеляційних скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не є підставами для скасування або зміни рішення.

 Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним  доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

  Керуючись ст. ст. 304-1, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК  України,  Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов»язаних із соціальними виплатами»   апеляційний суд,-

                                                            у х в а л и в:

       Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька та Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради  відхилити.    

       Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2009 року  залишити без змін.

       Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

           Судді: