Справа № 2-2966
2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючої судді Кулешової О.І., при секретарі Пархоменко М.В., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування земельною ділянкою,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд встановити юридичний факт того, що він є рідним сином ОСОБА_2 ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та визнати недійсним свідоцтво про право власності за законом, яке видане Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою 28 лютого 2005 року на ім’я ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається з земельної ділянки № 4, площею 0,0416 га, що розташована та території смт. Нікіта Масандрівської селищної ради, що належало спадкодавцеві ОСОБА_3 ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 07 липня 1998 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що маються розбіжності в написанні його анкетних даних та батька. Так, в свідоцтві про його народження по батькові вказане «ОСОБА_2», однак в паспорті громадянина України – «ОСОБА_2», а в свідоцтві про смерть батька його ім’я вказане «ОСОБА_2». Вказані розбіжності є перешкодою для оформлення спадщини після смерті батька. Крім того, він вважає, що державним нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 ОСОБА_4 на ім’я його брата ОСОБА_3 в 2005 році була допущена помилка, оскільки земельна ділянка повинна була бути успадкована ним з братом у рівних частках, як спадкоємцями за законом першої черги, а не братом одноособово. Він також фактично прийняв спадщину після смерті батька в 2001 році, оскільки постійно проживав разом з батьками у недобудованому будинку, був зареєстрований на спірній земельній ділянці, на який розташований вказаний будинок, після смерті батька продовжує там проживати, добудовує будинок, та обробляє земельну ділянку.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, проти зустрічного позову заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, не заперечувала проти встановлення юридичного факту родинних відносин між ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_2 ОСОБА_4, заперечувала проти визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_5 не проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, не вступив у володіння та управління спадковим майном, не подав у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, тобто, не прийняв спадщину. Підтримала пред’явлений до суду зустрічний позов, в якому позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка є власністю ОСОБА_3 на підставі державного акту, а реєстрація ОСОБА_2 на даній земельній ділянці чинить йому перешкоди у розпорядженні своєю власністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідка, вислухавши думку адвоката, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зустрічному повинно бути відмовлено з наступних підстав:
У силу ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року), - часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно зі ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року), - при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, той з подружжя, який його пережив, і батьки померлого.
Відповідно до вимог ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року), - для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її. Прийнята спадщина визнається приналежною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У силу ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у керування або володіння спадковим майном протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.
Суд застосовує норми Цивільного кодексу України 1963 року, оскільки спадщина відкрилася і була прийнята до вступу в силу нового Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 07 липня 1998 року на підставі рішення № 63 виконкому Масандрівської селищної ради від 29 квітня 1998 року, належить земельна ділянка № 4, площею 0,0416 га, що розташована на території смт. Нікіта Масандрівської селищної ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42, землю було передано для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарчих будівель по АДРЕСА_3 (а.с. 51).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер у віці 81 років в смт. Нікіта м. Ялта, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 46).
Як вбачається зі спадкової справи № 39/2005 к майну померлого ОСОБА_2 ОСОБА_4, до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори 19 січня 2005 року надійшла зава про відмову від спадщини від дружини померлого ОСОБА_2 Мер`єм (а.с. 37), та 03 лютого 2005 року звернувся син померлого ОСОБА_3 з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, вказавши, що інших спадкоємців не має (а.с. 44).
28 лютого 2005 року Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 Сеїтхаліла, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я сина ОСОБА_3 на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки № 4, площею 0,0416 га, що розташована на території смт. Нікіта Масандрівської селищної ради (а.с. 57).
При цьому, факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_3 Сеїтхаліла був встановлений державним нотаріусом Шедько Л.К. згідно її надпису (а.с. 44 оборот) на підставі довідки, виданої 18 січня 2005 року за № 6 виконавчим комітетом Масандрівської селищної ради, де є відомості про постійне проживання (реєстрацію) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: м. Ялта, АДРЕСА_2 (а.с. 54).
Однак, при розгляді даної цивільної справи виконавчим комітетом Масандрівської селищної ради в доповнення до довідки № 6 від 18 січня 205 року була надана суду довідка від 02 серпня 2010 року за вих. № 02-6/1510, та на запит суду – повідомлення від 18 серпня 2010 року за вих. № 02-6/1633, в яких зазначено, що при видачі довідки № 6 в січні 2005 року виконкомом Масандрівської селищної ради не був включений до членів сім’ї ОСОБА_3 ОСОБА_4 його син ОСОБА_2, в зв’язку з тим, що була відсутня будинкова книга на домоволодіння АДРЕСА_2, яке не введено в експлуатацію, та довідка видавалася по пред’явленим паспортам. Тому 02 серпня 2010 року в доповнення до раніше виданої довідки № 6 від виконком видав довідку № 02-6/1510 в підтвердження того, що ОСОБА_2 також проживав та був зареєстрований по місцю проживання свого батька ОСОБА_2 ОСОБА_4 на день його смерті.
Судом також встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,0416 га була передана у власність ОСОБА_2 ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) на підставі рішення № 63 виконавчого комітету Масандрівської селищної ради від 29 квітня 1998 року. Раніше ця земельна ділянка була надана йому у користування рішенням виконавчого комітету Масандрівської селищної ради № 79 від 28 листопада 1990 року для будівництва та обслуговування житлового будинку и господарчих споруд в АДРЕСА_3 (а.с. 14).
14 травня 1999 року ОСОБА_4 та члени його сім’ї: ОСОБА_5 (дружина) і ОСОБА_3 зареєструвалися за адресою: АДРЕСА_4. 16 листопада 2000 року по зазначеній адресі був також зареєстрований ОСОБА_2. З цього часу вони стали сумісно проживати однією сім’єю, вести будівництво будинку, що не суперечить доводам ОСОБА_3 про те, що на його грошові кошті починалося будівництво будинку для батьків, а потім до них переїхав ОСОБА_2.
Рішенням виконкому Масандрівської селищної ради № 84 від 30 травня 2001 року земельній ділянці № 4 та об’єкту незакінченого будівництва (житловому будинку), що розташований на ній, була присвоєна адреса: АДРЕСА_2.
Члени сім’ї ОСОБА_2 ОСОБА_4 в різний час зареєструвалися по вказаній адресі.
Так, ОСОБА_3 зареєструвався у будинку АДРЕСА_2 06 липня 2001 року (а.с. 87), а ОСОБА_2 залишався бути зареєстрованим по земельній ділянці № 4 в смт. Нікіта до 16 травня 2002 року, після чого був знятий з реєстрації, зареєстрований по отриманій ним квартирі АДРЕСА_1, а 08 лютого 2005 року був вже зареєстрований по адресі: АДРЕСА_2 (а.с. 6-9).
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 ОСОБА_4 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року, після смерті батька на протязі шості місяців залишався бути зареєстрованим по спірній земельній ділянці, проживав в недобудованому будинку № 54, розташованому на даній земельній ділянці, та продовжив його будівництво, що підтверджується також повідомленням начальника Управління по міжнаціональним справам та міграції Ялтинського міськвиконкому від 03 серпня 2010 року. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 також підтвердила суду, що ОСОБА_2 постійно проживав в смт. Нікіта, а ОСОБА_3 проживав по місцю своєї реєстрації періодично, в основному, після смерті батька – у неї в Білогірському районі АР Крим, тому що їхня матір потребувала стороннього догляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року, яка діяла на той час) у встановлений законом шестимісячний строк фактично прийняв спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» іншими підставами для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 після смерті свого батька ОСОБА_3 ОСОБА_4 є спадкоємцями за законом першої черги.
Згідно зі ч. 1 ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
При таких обставинах, оскільки оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом було видане Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою 28 лютого 2005 року тільки на ім’я ОСОБА_3, то право на спадщину ОСОБА_2 було порушено, в зв’язку з чим, суд вважає за необхідне визнати недійсним дане свідоцтво.
Що стосується доводів ОСОБА_3 в обґрунтування своїх заперечень про те, що ОСОБА_2 не здійснював догляд за їхніми похилими батьками, то це не має правового значення для вирішенням даної справи. Законом не передбачено, як обов’язкова умова отримання спадщини спадкоємцем, підтвердження факту постійного піклування про спадкодавця.
Судом також встановлено, що маються розбіжності в написанні анкетних даних ОСОБА_2 та його батька ОСОБА_2 ОСОБА_4.
Так, в свідоцтві про народження ОСОБА_2 його по батькові вказане російською мовою «ОСОБА_2» (а.с. 68), однак, в послідуючих документах, які видавалися на його ім’я, а саме: в дипломі від 12 липня 1984 року про закінчення Новоросійського технічного училища № 6 (а.с. 66), в трудовій книжці від 13 липня 1977 року (а.с. 67), та в паспорті громадянина України його по батькові вказане вже через дефіс «ОСОБА_2» (а.с. 6). В свідоцтві про смерть батька його ім’я вказане «ОСОБА_2» (а.с. 11). Вказані розбіжності є перешкодою для оформлення спадщини після смерті батька.
Суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин між ним та померлим ОСОБА_2 ОСОБА_4 підлягають задоволенню. Представник відповідача визнала позов в цій частині, крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила суду, що ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_2 ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Що стосується зустрічного позову, то в його задоволенні повинно бути відмовлено, оскільки він не заснований на Законі та спростовується встановленими судом обставинами по даній праві. Крім того, ОСОБА_2 з 08 лютого 2005 року зареєстрований по адресі: АДРЕСА_2, в зв’язку з чим, не може бути визнаний таким, що втратив право користування земельною ділянкою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 525, 529, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 1267, 1301 ЦК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Беговат Ташкентської області, є рідним сином ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий номер 2-257, яке видане Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою 28 лютого 2005 року на ім’я ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається з земельної ділянки № 4, площею 0,0416 га, що розташована на території смт. Нікіта Масандрівської селищної ради, що належало спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 07 липня 1998 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривня 61 копійка.
В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: смт. Нікіта, Південнобережне шосе, 54, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.
СУДДЯ