Справа № 22ц-11268 Головуючий в 1 інстанції Ларіонова Н.М.
Категорія 5 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія Куйбишевського району м. Донецька», - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2010 року, яким позов задоволено.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що він постійно проживав в спірній квартирі як член сім’ї власників по 09 липня 2009 року, що підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.07.2009 року. Після вказаних подій позивачі відібрали ключі від замків та чинять перешкоди йому в проживанні в квартирі. Вважає, що суд порушив вимоги ст. 405 ЦК України, оскільки він не проживає в квартирі менше одного року.
В апеляційній інстанції апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивачі та їх представник адвокат ОСОБА_4 просили відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 у Куйбишевському районі м. Донецька. Відповідач зареєстрований, але з 15 грудня 2004 року не проживає в спірній квартирі без поважних причин, що є підставою для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом, згідно зі статтею 405 ЦК України.
Висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.
Статтею 317 ЦК України закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною 2 статті 405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Суд обґрунтовано виходив з цих положень, оскільки встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності є власниками квартири АДРЕСА_1.
Сторони зареєстровані у спірній квартирі, зокрема, відповідач ОСОБА_3 з 15 грудня 2004 року.
Факт не проживання відповідача у спірній квартирі з дати реєстрації суд першої інстанції встановив на підставі показань свідків та акту від 08 лютого 2010 року.
Ці обставини не спростовані ОСОБА_3 Останнім також не доведено, що він не проживав в квартирі з поважних причин, зокрема в зв’язку з перешкодами в проживанні з боку позивачів.
В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зазначення адреси реєстрації відповідача в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 липня 2009 року не є доказом проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі до 09 липня 2009 року.
Інших доказів на підтвердження своїх заперечень ОСОБА_3 не представив. Його пояснення про безпідставне відхилення судом заявленого ним клопотання про допит свідків спростовується матеріалами справи та поясненнями самого ОСОБА_3 про те, що таке клопотання в суді першої інстанції він не заявляв.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки встановлено факт непроживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 понад один рік без поважних причин.
Рішення суду є обґрунтованим та законним, відповідає нормам матеріального та процесуального закону, тому згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді