Справа № 2-147/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 серпня     2010 року                                                                         м. Монастирище

   Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

      головуючого               – судді Діденко Т.І.,

      з участю  секретара   – Прилуцької О.І.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну  справу за позовом   ОСОБА_2       до  управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій незаконними та  зобов”язання провести перерахунок пенсії,

    в с т а н о в и в :    

Позивач 29.03.2010 року звернувся  в суд з позовом до відповідача про   визнання дій посадових осіб відповідача по нарахуванню та виплаті пенсії не в повному  обсязі незаконними,  такими, що  порушують його конституційні права, права  учасника  ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої  категорії, інваліда третьої групи   та  зобов”язання провести перерахунок та виплату  раніше призначеної йому основної та додаткової пенсій як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11  з розрахунку  розміру основної пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії  з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи  з 14.12.2009 року та проводити  виплату в подальшому.

Підставою для позову позивач вважає відмову відповідача в перерахунку розміру пенсії у відповідності до ст. ст.50, 54 Закону України  № 796-Х11 та те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1,  та інвалідом третьої групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту – Закон України № 796-Х11) отримує  державну та додаткову пенсії, розмір яких не відповідає розміру, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Монастирищенському районі із заявою, в якій просив провести перерахунок призначеної державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідач відмовив позивачеві у перерахунку пенсій, призначених йому відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11, посилаючись на те, що згідно з ч.3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої даної статті, застосовується винятково для визначення  розмірів пенсії, призначених за цим законом; відповідно до  ч.5 ст. 54 Закону України № 796 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, які настали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідач також посилається на постанови КМУ  № 530 від 28.05.2008 року та  № 654 від  16.07.2008 року, згідно яких  розмір пенсії для інвалідів третьої групи, учасників ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС  у 1986 році не може бути нижчим з 22.05.2008 року – 870 грн., з 01.07.2008 року – 980 грн., відповідно розмір пенсії становив би  1316,25 грн., де: 980 грн. – основний розмір пенсії; 85,95 грн. додаткова пенсія інвалідам 3 групи внаслідок  Чорнобильської катастрофи; 171,90 грн. – підвищення інвалідам ; 50 грн. – щомісячна грошова допомога на прожиття інвалідам війни; 28,40 грн. – підвищенням непрацюючим пенсіонерам з 01.04.2009 року  відповідно до постанови КМУ від 11.03.2009 року № 198, проте позивач отримує  пенсію в сумі 2013,83 грн. за Законом України «Про державну службу», що  на 697,56 грн. більше ніж би отримував за Законом України  «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Позивач   позовні вимоги підтримав повністю, в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

          Відповідач –   управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області,   позову не визнав, подав до суду  заперечення, в якому просить  в задоволенні позову відмовити, оскільки   нарахування та виплата позивачеві державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,  проводиться  на  підставі ЗУ „Про оплату праці і встановлення мінімального розміру пенсії за віком” від 20.02.1996 року № 46/96; постанов КМ України № 342  від 19.03.1996 року; № 831 від 26.07.1996 року, № 1 від 03.01.2002 року, № 1350 від 27.08.2003 року, Порядку  обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи  захворювань, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи, який  затверджений постановою КМ  України  від 30.05.1997 року № 523, відповідно до яких мінімальну пенсію за віком було встановлено у розмірі 1500000 крб., з 01 серпня її розмір був збільшений в 1,08 раз і склав  (після проведення  грошової реформи і змінами  карбованців на гривні) 16,62 грн., а з 01.01.2002 року розрахунок пенсії, які виплачуються відповідно до ч.4 ст.54 Закону  № 796 і додаткових пенсій, передбачених вказаним законом,  здійснюється виходячи з розміру  мінімальної пенсії  за віком  19,91 грн.

          Законом України № 796-Х11 не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого  належить обчислювати  державну та додаткову  пенсії, передбачені ст.ст.50, 54 цього закону,   дане питання законодавчо не врегульовано .

         Розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом,   не може застосовуватися для нарахування пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11.  Згідно з частиною п'ятою статті 54 Закону України № 796 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, які настали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України.

         Бюджетні кошти на виплату державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, встановлених ст.50 та ст.54 Закону України № 796-Х1, на рахунок управління Пенсійного фонду України  в Монастирищенському районі не надходили.Відповідач просить розглянути справу у відсутності представника, про що подав до суду заяву.

        Дослідивши матеріали справи , суд вважає, що позовні вимоги  підлягають до задоволення частково з врахуванням слідуючого :    

         Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28.09.1991 року  визначає основні положення щодо реалізації конституційного  права  громадян.

         Статтею 49 Закону України № 796-Х11 встановлено, що  особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, виплачуються державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка  призначається після виникнення права на державну пенсію.

            Судом встановлено, що:

         Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії  на ЧАЕС (категорія 1), що підтверджено посвідченням  серії А № 152063 С,  яке видане  21.01.2010 року  Черкаською обласною державною адміністрацією.

         Згідно довідки  серії ЧЕР № 016344 від 12.01.2010 року  Черкаської спеціалізованої  радіологічної МСЕК  позивач з 14.12.2009 року первинно  визнаний інвалідом  третьої  групи, захворювання  пов”язане з роботами по ліквідації неаслідків аварії на ЧАЕС.

         Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України № 796-Х11 позивач є особою, яка постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи має  право на гарантовані державою пільги та компенсації, передбачені Законом  України „Про статус і соціальний  захист громадян,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

         Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава взяла  на себе публічне зобов”язання  забезпечити належний матеріальний рівень  осіб, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи. Між позивачем і державою встановлені правові відносини, які характеризуються наявністю зобов”язання держави забезпечити соціальний захист осіб,   які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи.

         Право позивача на отримання зазначених пенсій гарантоване ч.3 ст.46 Конституції України, яка передбачає, що пенсії, інші види  соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають  забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії для позивача є основним джерелом існування.

         Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,  категорія 1 та є інвалідом ІІІ   групи захворювання, яке пов'язане  з роботами  по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і відповідно до статті 54 Закону України № 796-Х11, має право на державну пенсію по інвалідності,  відповідно до статті 50 цього ж Закону -  на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.

         Фактично позивач  отримує  державну пенсію по інвалідності  та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплата яких передбачена  ст.ст.50, 54 Закону України № 796, в значно меншому розмірі, ніж передбачено цими статтями.

         Частиною 4 статті 54    Закону України № 796-Х11 передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком .

 Відповідно до статті 50 Закону України № 796-Х11 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

          Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

          Згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Розділ 8 Закону № 796-Х11 передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсації особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

          Стаття 50 Закону України № 796-Х11 передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам III групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі  50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до статті 53 даного Закону виплати зазначеної пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

          Нормами ст. 54 Закону України № 796-Х11 визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1.

             Зазначені норми поширюються  на позивача.

          Частина четверта статті 54 Закону України № 796-Х11 передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі інвалідності - шести мінімальних пенсій за віком.

Вихідним критерієм для розрахунку  державної та додаткової пенсії є  мінімальна пенсія за віком, розмір якої,  відповідно до ч.1 ст.28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1У від 09.07.2003 року, встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже,  при  проведенні  розрахунку державної та  додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11, належить  застосовувати розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами про Бюджет України  на відповідні роки.

Статтею 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш передбачено, що  прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами визначається  мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладання правової основи для його встановлення, затвердження при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, передбачено в Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-1. Відповідно до ст.2 даного закону  прожитковий мінімум     застосовується для  встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком та  інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України і законів України.   Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно ст. 63 Закону України № 796-Х11  фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів  державного бюджету, коштів, які  враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів,  та інших джерел, не заборонених законодавством.

Таким чином, для позивача як для  особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліда III групи, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із  розміру мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до вимог ч.3  ст.46 Конституції України має забезпечити  рівень життя встановленого законом,  не нижчий від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є обов'язком держави.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави.

Ч.3 ст.22  Конституції України встановлено, що  при прийнятті  нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

В рішеннях Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007  та за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, які мають преюдиціальне значення  для судів загальної юрисдикції, вказано, що  законом про Державний  бюджет не може бути  зупинено дію законів,  внесено до  них зміни чи доповнення, змінено регулювання правових відносин за умов, що цими діями скасовується або звужується зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують  при розгляді  справ практику Суду  як джерело права.

Практикою Європейського Суду встановлено, що:

Органи  державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх  зобов”язань (справи „Кечко проти України”, заява № 63134/00, та „Бурдов проти Росії”, заява № 59498/00).

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового  акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії (справа  „Проніна проти України”, заява № 63566/00).

В пдп.1 п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 року № 8 „Про незалежність судової влади” вказано, що  відповідно до ст.ст.8, 22 Конституції України не підлягають  застосуванню судами  закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідач за період з 14.12.2009 року по день постановлення рішення суду виплачував позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію, виплата яких передбачена ст.50 та ст.54 Закону України № 796-Х1, у розмірі, який не відповідає розміру, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11. На протязі даного періоду відповідачем порушувалися  конституційні права позивача на соціальні виплати, які підлягають захисту.            

Відповідач не довів в суді наявність підстав для звільнення його від виконання обов”язку по виплаті державної та додаткової пенсій  встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11  розмірі.

Безпідставним є посилання відповідача на невиплату державної та додаткової пенсій   у розмірі, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11,   через  ненадходження коштів з Державного бюджету України для  забезпечення цих виплат, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань.              

Суд вважає, що немає підстав для задоволення позовних вимог  позивача в частині  зобов”язання  відповідача   в подальшому  виплачувати державну та додаткову  пенсію  в розмірі, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11, оскільки  відповідно до вимог ст.1 ЦПК України  завданнями    цивільного   судочинства   є   справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ  з  
метою захисту порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК  України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, захисту підлягає вже порушене право, тому вимоги позивача підлягають до задоволення  за період з 14.12.2009 року – з дня встановлення йому третьої групи інвалідності, по день постановлення даного рішення – по 25.08.2010 року включно.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 16,  19, 22, 50, 55,  64,  92 Конституції України, статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",   ст.ст.1,3, 5-8, 10,11, 14, 82, 158-159, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2  до  управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та  зобов”язання провести перерахунок пенсії  задовольнити частково.

Визнати незаконними  дії посадових осіб управління     Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по нарахуванню та виплаті пенсії ОСОБА_2    не в повному  обсязі за період з 14.12.2009 року по 25.08.2010 року.  

Зобов'язати управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити   ОСОБА_2    за період з  14.12.2009 року по 25.08.2010 року  державну пенсію по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, який  встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.

 Зобов'язати управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2    за період з 14.12.2009 року по 25.08.2010 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, який  встановлений законами України  про  Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.

 В решті  позовних вимог   ОСОБА_2    відмовити.    

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які  брали участь  у справі, яле  не були присутні у судовому засіданні  під час  проголошення  судового  рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом  десяти днів  з дня отримання  копії цього рішення.

  Суддя                               Т.І.Діденко