донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2007 р.                                                                           справа №40/72

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” 748грн. 80коп. штрафу за невиконання плану перевезень №766 по залізницях призначення у жовтні 2006р.   

Позивач клопотанням № 6/21 від 27.04.2007р., в порядку ст.22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог, на підставі того, що відповідач оплатив штраф за невиконання плану перевезень вантажів по залізницям призначення в межах України у сумі 291грн.20коп. У зв’язку з наведеним   сума позову складає 457грн.60коп, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Господарський суд Донецької області рішенням від 22.06.2007р. у справі № 40/72 позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” штраф за невиконання плану перевезень вантажів по залізницях призначення за жовтень 2006р. в сумі 457грн.60коп.

У задоволенні позову щодо стягнення штрафу в сумі 291грн.20коп. за невиконання плану перевезень по залізницях призначення відмовив.  

ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2007р. по справі № 40/72 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник скарги вважає, що при прийнятті рішення судом були порушені норми матеріального права –ст.106 Статуту залізниць України та  процесуального права –ст.43 ГПК України, в частині всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх  сукупності, керуючись законом.

Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що невиконання плану перевезень по Південно-Західній залізниці складає 22 вагони, по Львівській залізниці –57 вагонів, оскільки дані залізниці безпідставно визначені позивачем залізницями призначення при перевезеннях експортних вантажів.

Заявник скарги вважає, що господарським судом не були належним чином досліджені ті обставини, які стали підставами для покладення відповідальності у вигляді штрафу у сумі 457грн.60клп. за невиконання плану перевезень по залізницях призначення на ВАТ “ММК імені Ілліча”, оскільки ні в Статуті залізниць України, ні в Правилах планування перевезень вантажів, ні в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі УМЗВС) не має прямої вказівки на те, що при перевезеннях вантажів у міжнародному сполученні залізницею призначення визначаються  залізниці, через залізничні станції яких передаються вантажі за кордон.

Позивач вважає рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2007р. у справі № 40/72 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання та складено протокол.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін Донецький апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що виставлені залізницею штрафні санкції за невиконання загального плану вантажоперевезень у 1, 2, 3 декадах жовтня 2006р. відповідач визнав повністю, а штраф за невиконання плану перевезень по залізницям призначення в 3 декаді у сумі 457грн.60коп. сплачувати відмовився, посилаючись на відсутність норми права, яка встановлює таку відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи відносини сторін по організації перевезень вантажів врегульовані між Державним підприємством „Донецька залізниця” та ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” договором про організацію перевезень вантажів від 25.03.2004р. № 84/2462.

Згідно п. 2.1 договору, на відповідача покладено обов’язок пред’являти залізниці у встановлені строки проекти місячних планів перевезень та здійснювати вивантаження вантажів, які прибувають на адресу відповідача у відповідності з планами перевезень.

Пунктом 2.2 договору на залізницю покладено обов’язок приймати до перевезення вантажі відповідача у відповідності із планами перевезень та заявками відповідача, в тому числі і вагони країн СНД до країн їх належності.   

Відповідно п.2.2.5 договору залізниця зобов’язувалась здійснювати всі розрахунки з відповідачем за перевезення вантажів та виконані додаткові послуги у відповідності з чинними тарифами, вести облік нарахованих та сплачених сум та надавати комбінату відповідні розрахункові документи через станцію Маріуполь-Сортувальний, для проведення розрахунків та обліку сплачених сум залізниця надала для відповідача особовий рахунок № 3512375 та код № 3134.  

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що за невиконання плану перевезень вони несуть відповідальність згідно зі Статутом залізниць України. Нарахування штрафних санкцій за невиконання плану перевезень здійснюється згідно Правил планування вантажів.

Облік виконання плану перевезень № 766 здійснювався станцією Маріуполь-Сортувальний.

З облікової картки №766 вбачається, що до перевезення планувалось в 1 декаді - 31720т у 488 вагонах, у 2 декаді –19310т у 296 вагонах, у 3 декаді - 16725т у 257 вагонах.

Згідно даних облікової картки № 766 за жовтень 2006р., підписаної з запереченнями відповідача, на виконання плану перевезень відповідач завантажив 1041 вагон, 67755тон вантажу, тоді як залізницею було подано 1274 вагонів.

З загальної кількості поданих вагонів відповідач завантажив 27643тн вантажу з запланованих до перевезення 67755тн, тобто, план перевезень за місяць у тонах відповідачем не був виконаний, за місяць недовантажено 591 вагон, 40112тн.

Позивач за невиконання відповідачем плану перевезень нарахував  відповідачу по обліковій картці № 766 за жовтень 2006р. штраф у сумі  40860грн.80коп., у тому числі по залізницям призначення - 748грн.80коп.

Відповідач штраф за невиконання загального плану перевезень вантажів у сумі 40860грн.80коп. та штрафу за невиконання плану перевезень вантажів по залізницям призначення в межах України у сумі 291грн.20коп. визнав в повному обсязі, проти нарахування штрафу у сумі 457грн.60коп. по залізницям призначення за межами України заперечує, оскільки вважає, що відповідальність за невиконання плану перевезень по залізницям призначення за межами України не встановлена, а штраф є нарахованим з порушенням п.1.2 розділу 3 Тарифного керівництва № 1.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з облікової картки,   позивачем був нарахований штраф за невиконання плану перевезень вантажів по залізницях, станції яких передають вантаж за кордон.

Планування перевезень експортних вантажів за планом № 766 у жовтні 2006р. здійснено у відповідності до п.п.2.2, 3.1, 3.2 Правил планування перевезень вантажів, однак позивачем до позову не надані декадні заявки, тому не вбачається можливим встановити дотримання сторонами п.2.1, 2.6 Правил планування вантажів, та перевірити правильність внесення даних про кількість запланованих вагонів на 3 декаду жовтня 2006р. у кількості 257 тн. і встановити причину подачі у 3 декаді 298 вагонів замість запланованих 257.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти здійснюються відповідно до правил, двохсторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів 5 (транспортних конвенцій), які відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства України.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Одним із таких багатосторонніх договорів є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.51 (далі Угода), яка була ратифікована Україною 05.06.92р.

У відповідності із параграфом 1 статті 22 УМВЗС залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній УМЗВС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху прямування вантажу до видачі його на станції призначення, тобто тій кінцевій станції, куди повинен прибути вантаж, та залізниці, на якій вона розташована, та яка вказана у графі 8 накладної УМЗВС.

За змістом ст. 106 Статуту залізниць України за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).

Статтею 106 Статуту залізниць України встановлений вичерпний перелік умов, при яких на вантажовідправників покладається відповідальність за невиконання плану перевезень у вигляді штрафу. Зокрема частиною 6 даної статті встановлено, що за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).  

Даною статтею передбачена відповідальність вантажовідправників за невиконання плану перевезень по залізницях призначення, а не по залізницях, на станціях яких здійснюється передача вагонів з вантажем за кордон.

Пунктом 6.7 Правил планування перевезень вантажів встановлений порядок оформлення облікових карток, за якими при перевезенні експортних вантажів у графах 10-15 в обліковій картці вказуються залізниці, які передають вантажі за кордон (а не залізниці призначення експортних вантажів).  

Аналізуючи надану позивачем облікову картку, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, встановила наступне.

За обліковою карткою № 766 залізницями призначення є Латвійська, Литовська, Львівська, Одеська.

Штраф за невиконання плану перевезень по залізницях призначення позивач намагається стягнути по Львівській залізниці та Південно-Західній залізниці прикордонного переходу, які є залізницями, станції яких здійснюють передачу вагонів з вантажем за кордон.  

Приймаючі до уваги те, що додатки 12.1, 12.2 до параграфу 1 статті 7 УМВЗС в примірниках накладних містять графу 7 (“Станція переходу”) та графу 8 (“Залізниця та станція призначення”), слід вважати, що поняття “Станція переходу” та  “Залізниця та станція призначення” не є тотожними поняттями.

В поясненнях по заповненню накладної УМВС, які є додатками до ст.ст.7, 15 УМВС, в яких зазначено, що перед нахильною рисою вказується скорочене найменування залізниці призначення, а після неї друкованими літерами –повне тарифне найменування станції призначення.

Наведене дає підстави вважати, що накладна УМВС є доказом, якій підтверджує, що станція переходу, яка передає вантажі за межі території України та залізниця на якій вона розташована, не можуть вважатися залізницею призначення на території України, і є залізницями, які передають вантажі за кордон.  

Згідно Додатку № 1 до пункту 2.2 Правил планування перевезень вантажів, при складанні місячного плану перевезень, вантажовідправник, здійснюючи планування перевезень, зазначає найменування залізниці і станції у місцевому сполученні, а при експортних перевезеннях зазначає країну призначення, тобто кінцевий пункт, куди повинен прибути вантаж, як при перевезеннях по території України, так і при перевезеннях імпортних, експортних вантажів за межі її території.

Отже, дані про залізниці призначення, які вносяться до місячних планів перевезень співпадають із даними по залізницям призначення, які вносяться до накладних УМЗВС.

Позивачем не надано доказів того, що згідно облікової картки № 766 Львівська та Південно-Західна залізниці є залізницями призначення при міжнародних перевезеннях вантажів.  

Посилання позивача на те, що вказаний вантажовідправником у накладній УМВЗС згідно із ст.13 УМЗВС пункт переходу вважається залізницею призначення є необґрунтованими.

Висновок господарського суду про те, що  вантажовідправник в даному випадку повинен сплачувати штраф за невиконання плану перевезень вантажів по залізницям призначення, якими господарський суд визнав залізниці через станції яких здійснювалась передача вагонів з вантажем за межі території України, є помилковим.

Крім того, господарським судом не прийнято до уваги те, що телеграмами від 25 і 26.10.2006р. (а.с. 17, 18) план перевезень в 3 декаді жовтня 2007р. був скорегований, тобто залізниця дала згоду на зміну плану в тому числі і по залізницям призначення.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши норми права та обставини справи колегія суддів дійшла до висновку, що ні Статут залізниць України, ні Правила планування перевезень вантажів не містять норм про відповідальність відправників за невиконання плану перевезень вантажів по залізницям призначення при відправленні вантажів за межі території України, а станції переходу вагонів з вантажем за межі території України не можуть вважатися залізницями призначення, у зв’язку з чим позовні вимоги ДП “Донецька залізниця” про стягнення 457грн.60коп. штрафу за невиконання плану перевезень по залізницях призначення на станціях яких здійснюється передача вагонів з вантажем за кордон, визнаються колегією суддів необґрунтованими.

Враховуючі вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” м.Маріуполь Донецької області підлягає задоволенню, рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2007р. у справі № 40/72 підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу у сумі 457грн.60коп., рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень по залізницях призначення у сумі 291грн.20коп. залишається без змін.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -  

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2007р. у справі № 40/72 скасувати в частині стягнення штрафу у сумі 457грн.60коп.

Державному підприємству “Донецька залізниця” м. Донецьк відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м.Маріуполь Донецької області 457грн.60коп. штрафу за невиконання плану перевезень вантажів 766 у жовтні 2006р. по залізницях призначення на станціях яких здійснюється передача вагонів з вантажем за кордон.  

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2007р. у справі № 40/72 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м.Маріуполь Донецької області 51грн.00коп. суми державного мита сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Головуючий          Т.А.  Шевкова

Судді:          Г.І.  Діброва

          О.В.  Стойка

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС