СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

25 листопада 2009 року   Справа № 2-9/4455-2009

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 16.10.2009 у справі № 2-9/4455-2009

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Интана" (бул. Старшинова, 27,Феодосія,98112)

до фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 (АДРЕСА_1); (представнику ОСОБА_3, АДРЕСА_2

3-тя особа:  фізична особа - підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_3

про стягнення 6349,20 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 у справі № 2-9/4455-2009 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Интана" 6349,20 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита, 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні витрат на послуги юридичного агентства у розмірі 3000,00 грн. відмовлено.

В основу рішення покладено загальні норми цивільного та господарського права, а саме положення статей 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 175 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні відносини сторін.

Не погодившись з цим судовим актом, фізична особа - підприємець  ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, провадження у справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач посилається на те, що суд неправомірно прийняв рішення стосовно тарифів на послуги.

Крім того, відповідач вважає, що суд порушив положення статті 62 Господарського процесуального кодексу України, прийнявши до провадження позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Интана” незважаючи на існування аналогічного спору в провадженні спеціалізованих органах (прокуратурі, МВС та ін.).

Заявник апеляційної скарги вказує також те, що фізична особа - підприємець  ОСОБА_2 у спірний період торговим місцем не користувалась.

Сторони та третя особа у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки позивач і третя особа суд не повідомили, будь-яких додаткових доказів в обґрунтування своїх вимог суду не представили.

До початку розгляду справи від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку. Однак, будь-яких доказів в обґрунтування поважності заявленого клопотання стороною не представлено.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін  за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 1151 від 15.12.2003 товариству з обмеженою відповідальністю "Интана" надано право організовувати ринок "Соната" за адресою м. Феодосія, бульвар Старшинова. Для організації та обслуговування ринку, рішеннями сесій Феодосійської міської ради № 1490 від 28.05.2004 та № 2550 від 26.12.2005 товариству з обмеженою відповідальністю "Интана" передана в оренду земельна ділянка. Між Феодосійською міською радою та позивачем був укладений договір оренди землі від 16 березня 2006 року для організації ринка "Соната".

Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.03.2002 № 57/188/84/105 адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Вбачається, що з урахуванням вказаної норми між товариством з обмеженою відповідальністю "Интана", як підприємством, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено угоду № 60 від 01.11.2007 про надання торгового місця у ринково-торговому комплексі "Соната".

Відповідно до умов цього договору підприємство надає підприємцю у довгострокове платне користування торгове місце у ринково-торговому комплексі "Соната" за адресою м. Феодосія, бульвар Старшинова. Підприємець використовує надане йому торгове місце для здійснення торгівлі та надання послуг населенню (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 1.3, 3.1, 3.2 договору за користування торговим місцем підприємець вносить через касу підприємства щомісячну плату у розмірі, встановленому угодою. Плата за торгове місце складає 1200,00 грн., включаючи ринковий збір. Оплата за користування торговим місцем здійснюється підприємцем з 25 по 30 число місяця, що передує місяцю, який підлягає оплаті, через касу ринково-торгового комплексу "Соната" з видачею підприємцю наручним касового чеку, що посвідчує оплату.

Крім того, сторони за договором погодили, що у випадку зміни діючого Положення про величину ринкового збору або інших змін законодавства, які впливають на величину оплати за торгове місце, підприємство має право переглянути Прейскурант на оплату торгових місць у ринково - торговому комплексі "Соната" у односторонньому порядку, повідомивши підприємця про зміну оплати за торгове місце у загальному порядку (п. 4.5 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору угода вступає в дію з 10.08.2007 та діє до 24.02.2055.

17.10.2007 відповідно до акту приймання-передачі торгового місця, підприємство передало, а підприємець прийняв у строкове платне користування на умовах угоди торгове місце у ринково - торговому комплексі "Соната" за адресою: м.Феодосія, бульвар Старшинова.

Вищенаведені обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами по суті не заперечуються.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вбачається, що відповідач укладав договір на основі вільного волевиявлення на свій ризик, що свідчить про відповідність правочину  нормам чинного законодавства і вказує на його дійсність. Протилежного заявником апеляційної скарги не доведено, доказів визнання його недійсним у встановленому законом порядку не представлено.

Відповідно до Прейскуранту цін на торгові місця та послуги у ринково –торговому комплексі "Соната" у вартість користування торговим місцем окрім ринкового збору входять також послуги ринку (у тому числі фонд оплати праці, збори та обов'язкові відрахування, оренда земельної ділянки, витрати на електроенергію та водозабезпечення, господарські потреби та т.п.).

Судом також встановлено, що 01.09.2008 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено угоду про передачу в термінове безкоштовне користування торгового місця в РТК "Соната". У відповідності з пунктом 2.3 даного договору після передачі торгового місця до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до неї переходять всі права та обов’язки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, згідно угоді № 60.

Відповідно до пункту 3.1 угоди "Про передачу торгового місця в термінове безкоштовне користування" строк угоди встановлений сторонами до 31.12.2008.

11.12.2008 між відповідачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої строк дії угоди "Про передачу торгового місця в термінове безкоштовне користування" продовжений до 31.12.2009.

Отже, обов’язок по оплаті послуг за надання торгового місця в період з квітня 2009 року по серпень 2009 року лежав на фізичній особі-підприємці ОСОБА_2.

На момент укладення угоди № 60 плата за торгове місце складала 1200,00 грн., включно з ринковим збором.

В пункті 4.5 угоди № 60 сторони передбачили право товариства з обмеженою відповідальністю "Интана" переглядати прейскурант на оплату торгових місць в ринково-торговому комплексі "Соната" в односторонньому порядку.

Відповідно до розрахунку оплати за користування торговими місцями у ринково-торговому комплексі "Соната" станом на 01.04.2009 розмір щомісячної плати за угодою № 60 від 01.11.2007 складає 1500,00 грн. Станом на 01.05.2009 розмір щомісячної плати становить 1411,20 грн.

Позовні вимоги заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Интана" за період з квітня по серпень місяці 2009 року і мотивовані неоплатою відповідачем суми послуг в розмірі 6349,20 грн.

Відповідно до статей  33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати за вказаний період відповідач суду не представив.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2.3. передбачений обов’язок підприємця сплачувати підприємству плату за торгове місце.

Таким чином, позов правомірно задоволений місцевим господарським судом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Интана" не виконувало своїх зобов’язань за договором є неспроможними, оскільки користування підприємцем торговим місцем підтверджується актом прийому-передачі від 17.10.2007. Доказів того, що після підписання цього акту відповідач не мав можливості використовувати торгове місце заявником апеляційної скарги не представлено.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд неправомірно всупереч статті 12 Господарського процесуального кодексу України прийняв рішення стосовно тарифів на послуги є неспроможними, оскільки в даній справі вирішений спір стосується виконання договірних зобов’язань, на підставі тарифів, які можуть бути встановлені за угодою сторін.

Посилання відповідача на те, що суд порушив положення статті 62 Господарського процесуального кодексу України, прийнявши до провадження позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Интана” незважаючи на існування аналогічного спору в провадженні спеціалізованих органах (прокуратурі, МВС та ін.) є хибними, оскільки до компетенції вказаних заявником апеляційної скарги органів вирішення господарських спорів не відноситься.

У задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат у вигляді правової допомоги належить відмовити виходячи з наступного.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Такі судові витрати сторони, які передбачені вищенаведеною статтею, підлягають відшкодуванню з винної сторони лише за умови надання послуг саме адвокатом.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку правові послуги були надані позивачу не адвокатом.

За таких обставин, витрати позивача у вигляді правової допомоги не підпадають під розуміння судових витрат, які можуть бути стягнути з винної сторони.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 у справі № 2-9/4455-2009 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                В.С. Голик