ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.08.2010 року Справа № 24/7
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Єжової С.С.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - повноважний та компетентний представник не
прибув;
відповідач - ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 виданий
Ленінським РВ УМВС України в Луганській
області від 30.05.00,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 08.07.10 (підписано 13.07.10)
по справі № 24/7 (головуючий суддя –Рябцева О.В., судді –
Середа А.П., Ворожцов А.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„ТІДІСІ СХІД”, м. Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , м. Луганськ
про стягнення 11650 грн. 80 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ СХІД”, м. Київ (далі за текстом –ТОВ „ТІДІСІ СХІД”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ (далі за текстом –ФОП ОСОБА_3, відповідач, заявник апеляційної скарги) про стягнення заборгованості за автомобільні товари за усною угодою між позивачем та відповідачем за видатковою накладною від 04.03.09 № ЕЛУ03040017 на суму 11650 грн. 80 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.07.10 по справі № 24/7 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 11610 грн. 80 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 116 грн. 51 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 19 коп. В решті вимог відмовлено. Дане судове рішення мотивовано положеннями: ст. ст. 678, 689, 708, 710 Цивільного кодексу України; п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 22.07.10 б/н, в якій не погоджується з вказаним рішенням, вважає, що воно було прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення неповністю були з’ясовані обставини, що мають значення для справи; неправильно були застосовані норми матеріального права, що мають відношення до інших правовідносин –тих прав і обов’язків, що випливають при укладенні угоди купівлі-продажу, якої не було, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що згідно з оскаржуваним рішенням доводи відповідача щодо повернення ним шин судом відхиляються, оскільки відповідач документально не підтвердив причин такого повернення. На думку скаржника, відхилення доводів щодо повернення шин позивачу є безпідставним, враховуючи той факт, що документальне підтвердження причин повернення шин є неможливим, а саме незрозуміло, якими саме документами відповідач повинен був підтвердити причини повернення товару.
Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 27.07.10 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Луганської області від 08.07.10 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., судді –Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 27.07.10 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача, розгляд апеляційної скарги було призначено на 26.08.10.
Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 10.08.10, на підставі ст. 30 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відпусткою, головуючого суддю Бойченка К.І., виключено із складу судової колегії та введено головуючу суддю Семендяєву І.В.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не представив.
Постанова приймається 26.08.10.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав пояснення відповідача, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що за усною домовленістю сторін позивач за видатковою накладною від 04.03.09 № ЕЛУ03040017 поставив відповідачу товар - шини нові 385/65 R22.5 R164 T BS в кількості 3 шт. загальною вартістю без ПДВ 11650 грн. 80 коп.
Вищезазначена видаткова накладна (а. с. 9) містить ціну товару (без ПДВ), його вартість, з якими погодився відповідач, отримавши цей товар. При цьому накладна від 04.03.09 № ЕЛУ03040017 не містить ніяких застережень щодо того, що відповідач отримав товар для подальшої реалізації з правом повернення товару або оплати тільки після його реалізації третім особам.
Оскільки письмова угода сторін щодо строку оплати отриманого відповідачем товару відсутня, взаємовідносини сторін з цього приводу регулюються ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2 якої передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Такою вимогою є спрямована відповідачу претензія від 30.12.09 № 2419 про необхідність сплати відповідачем у строк до 21.01.10 суми 11650 грн. 80 коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідачем позов не визнається з тих підстав, що він повернув позивачу отриманий у позивача спірний товар в той же день (04.03.09) по зворотній накладній від 04.03.10 № 030400 (а. с. 44), у якій зазначений товар шини BS R164 ТRN 385/65R22.5 в кількості 3 шт. загальною вартістю з ПДВ 11650 грн. 80 коп.
Судом встановлено, що отримання вказаного товару від ТОВ „ТІДІСІ СХІД” здійснено ОСОБА_3 як начальником підрозділу „Луганськ” ТОВ „ТІДІСІ СХІД” і його підпис скріплено печаткою структурного підрозділу (в колі печатки зазначено „ТІДІСІ СХІД” ідентифікаційний код 35493625 № 6, в той час як печатка юридичної особи номеру не має).
Дані обставини не є безспірним доказом того, що відповідач не має заборгованості перед позивачем за отриманий товар. Відповідач не довів наявність законних підстав для повернення товару та сам факт повернення товару позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач діяв за політикою підприємства здійснювати реалізацію товару співробітниками підприємства з використанням їх статусу суб’єкта підприємницької діяльності документально не підтверджені.
За посадовою інструкцією керівник міні-філії „Дальнобій”, з якою відповідач ознайомлений 24.12.07 (а. с. 71-75), обов’язок керівника здійснювати реалізацію товару за допомогою свого статусу суб’єкта підприємницької діяльності відсутній.
Також відповідач документально не довів досягнення згоди з позивачем щодо отримання товару з метою подальшої реалізації та повернення його позивачу у разі неможливості реалізувати цей товар.
Згідно ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Статтями 678, 708, 710 Цивільного кодексу України передбачено, що відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупець може лише у разі істотного порушення вимог щодо якості товару.
Відповідачем документально не доведено, що мала місце поставка неякісного товару або існувала інша необхідність повернення 3 спірних шин.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги зворотну накладну від 04.03.10 № 030400, за якою ОСОБА_3 фактично сам собі повернув шини, оскільки товар був одержаний начальником підрозділу „Луганськ” ОСОБА_3 без належних підстав і повноважень.
Також не приймається до уваги і порівняльна відомість, так як за нею неможливо напевно встановити, що серед зазначених 8 шин є спірні 3 шини, оскільки спірні шини ніяк не ідентифіковані.
Заслуговують на увагу доводи позивача відносно того, що 01.03.09 ним придбано всього 19 шин, на 03.03.09 за даними бухгалтерського обліку у позивача залишалось 13 шин, а 04.03.09 реалізовано 5 шин, у тому числі 3 через підрозділ „Луганськ”, а отже залишок складав 8 шин (без спірних 3 шин).
Задовольняючи позов частково в сумі 11610 грн. 80 коп. суд прийняв до уваги акт звіряння взаєморозрахунків з відповідачем, підписаний з боку ТОВ „ТІДІСІ СХІД”, за змістом якого заборгованість відповідача згідно даних бухгалтерського обліку складає 11610 грн. 80 коп., оскільки позивач здійснив залік на 40 грн. у зв’язку з наявністю грошового зобов’язання перед ФОП ОСОБА_3
Інші доводи апеляційної скарги відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю.
Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на скаржника –Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, п. п. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 „Про державне мито” передбачено, що за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення господарського суду, розмір державного мита, що підлягає сплаті із спорів майнового характеру складає 50 відсотків ставки, виходячи з оспорюваної суми (в даному випадку оспорювана сума складає 11610 грн. 80 коп.). Тому, сума державного мита за подання апеляційної скарги по даній справі, виходячи із оспорюваної суми, складає 58 грн. 06 коп. Фактично заявником сплачено 58 грн. 26 коп. Таким чином, заявник апеляційної скарги –Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зайве сплатив квитанцією від 22.07.10 № 6601891 на суму 58 грн. 26 коп. до Державного бюджету України державне мито у сумі 0 грн. 20 коп., які необхідно повернути на його розрахунковий рахунок.
Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою відповідача, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 08.07.10 у справі № 24/7 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 08.07.10 у справі № 24/7 залишити без змін.
3. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 з Державного бюджету України зайве сплачене квитанцією від 22.07.10 № 6601891 на суму 58 грн. 26 коп. державне мито в сумі 0 грн. 20 коп.
Підставою для повернення зайве сплаченого державного мита є дана постанова, завірена гербовою печаткою суду.
Повний текст постанови відповідно до статті 85 ГПК України складено 27.08.10.
Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у 20-денний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова