КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
17.06.10 Справа № 03/3014
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шкурдової Л. М. (доповідач по справі),
суддів:
Шевченко В. Ю.
Яковлева М, Л,
при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,
за участю представників сторін –згідно з протоколом судового засідання від 17 червня 2010 року (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року
у справі № 03/3014 (суддя Єфименко В.В.)
за позовом приватного підприємства «Люкс-Автотранс», м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси
треті особи 1. фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Черкаси
2. відкрите акціонерне товариство «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», м. Запоріжжя
про стягнення 46965,45 грн. (з урахуванням заяви позивача),-
в с т а н о в и в :
рішенням господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 позов приватного підприємства «Люкс-Автотранс»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, треті особи 1. фізична особа-підприємець ОСОБА_3, 2. відкрите акціонерне товариство «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»про стягнення 46965,45 грн. (з урахуванням заяви позивача) задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 40782,45 грн. збитків, 407,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; припинено провадження у справі в частині стягнення 6183,00 грн., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано до Київського міжобласного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 та прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити приватному підприємству «Люкс-Автотранс»у позові.
Апеляційна скарга мотивована неповним дослідження обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки не прийнято до уваги відсутність вини відповідача в порушенні зобов’язання та не залучено до участі у справі особу на права та обов’язки якої може вплинути рішення у даній справі.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, згідно із ст.ст. 50-53, 86, 93, 98 Господарського процесуального кодексу України, прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження на 27 травня 2010 року.
26 травня 2010 року від позивача, через загальний відділ апеляційного господарського суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 травня 2010 року розгляд справи № 03/3014 в апеляційному провадженні відкладено, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, на 17 червня 2010 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання скаржника особисто або його представника та представників третіх осіб.
Розпорядженням голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 червня 2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів.
17 червня 2010 року, до початку судового засідання, від позивача, через загальний відділ апеляційного господарського суду, надійшли пояснення по суті справи.
Скаржник особисто або представник скаржника в судові засідання 27 травня 2010 року та 17 червня 2010 року не з’явився, про час і місце судових засідань скаржника повідомлено належним чином, що підтверджується відбитком штампу загального відділу апеляційного господарського суду у лівому нижньому куті на звороті наявних в матеріалах справи оригіналах ухвал від 11 травня 2010 року та 27 травня 2010 року про їх прийняття до відправлення та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень щодо направлення зазначених ухвал; скаржник про причини власної неявки або неявки представника суд не повідомив.
Представник позивача в судових засіданнях 27 травня 2010 року та 17 червня 2010 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 залишити без змін.
В судовому засіданні 17 червня 2010 року був присутній представник третьої особи-відкритого акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», який надав усні пояснення по суті справи.
Третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в судові засідання 27 травня 2010 року та 17 червня 2010 року не особисто не з’явилася, представника в судові засідання не направила, про час і місце судових засідань третя особа повідомлена належним чином; третя особа пояснення по суті справи до суду не направила.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання скаржника особисто або його представника та докази, що підтверджують належне повідомлення скаржника про час і місце судового засідання, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 03/3014, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши заперечення представників учасників апеляційного провадження, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та наявність підстав для зміни рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 01 квітня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»(далі-замовник) та приватним підприємством «Люкс-Автотранс»(далі-експедитор) укладено договір № 03/09-ТР про надання транспортних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор зобов’язується надати замовникові послуги з організації та перевезення вантажів власним або найманим (з обов’язковим укладенням угоди про перевезення в інтересах замовника) автомобільним транспортом територією України, відповідно до заявок замовника на перевезення, а також надавати інші послуги, пов’язані з перевезенням, в порядку та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього, а замовник зобов’язується забезпечувати приймання і відпуск вантажів, згідно зі своїм графіком роботи, та сплачувати ці послуги після надання експедитором послуг в повному обсязі.
18 травня 2009 року між замовником та експедитором укладено додаток № 2 до договору від 01 квітня 2009 року № 03/09-ТР, яким сторони за договором погодили, що експедитор надає послуги за договором як самостійно, власним транспортом, так і з залученням третіх осіб: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, використовуючи транспорт, що знаходиться в їх розпорядженні. Зазначений додаток містить перелік автомобілів, які можуть використовуватися експедитором для здійснення перевезення замовника.
Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
На підставі договору-заявки № 1328 від 06 серпня 2009 року, укладеному між експедитором та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі-перевізник), перевізником прийнято до перевезення автомобілем ДАФ, державний № НОМЕР_1, належний замовнику вантаж, за маршрутом Одеса-Київ, із сумою фрахту-2200,00 грн., що підтверджується: навантажувальним листом № 471977 від 07 серпня 2009 року, накладною № 074286/09 від 07 серпня 2009 року; товарно-транспортною накладною № 074433/09 від 07 серпня 2009 року; подорожнім листом № 313410 від 05 серпня 2009 року; маршрутним листом № 471977 від 07 серпня 2009 року до подорожнього листа.
Згідно з накладною № 074433/09 від 07 серпня 2009 року загальна вартість відвантаженого до перевезення вантажу становила 79379,79 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні перевезення належного замовнику вантажу за маршрутом Київ-Одеса, за участю автомобіля ДАФ, державний № НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої выдбулося часткове пошкодження (знищення) прийнятого до перевезення вантажу, що підтверджується актом № 074433/09 від 10 серпня 2009 року, складеним за участю представників вантажоотримувача та експедитора, в якому міститься кількість втраченого (пошкодженого) вантажу. Про складання зазначеного акта міситься відмітка в товарно-транспортній накладній № 074433/09 від 07 серпня 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 934 Цивільного кодексу України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Главою 51 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов’язання та відповідальність за порушення зобов’язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору від 01 квітня 2009 року № 03/09-ТР встановлено, що експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення (момент виїзду від рампи після завантаження) до моменту видачі вантажоодержувачу (момент вивантаження всього вантажу, його перерахування, та оформлення усіх необхідних документів на вантаж), враховуючи вимоги до транспортування готової продукції. У приваду псування й (або) втрати вантажу й (або) тари й (або) інших товарно-матеріальних цінностей замовника під час перевезення вантажу, а також в інших випадках порушення умов даного договору, експедитор відшкодовує замовникові збитки в повному обсязі, включаючи, зокрема, 100% вартості втраченого, відсутнього або ушкоджених вантажу й (або) тари й (або) інших товарно-матеріальних цінностей замовника (вартість відновлення у випадку псування-при умові можливості такого відновлення до рівня нормального стану, що відповідає вимогам відповідних стандартів), зазначеної в товарно-транспортній накладній і/або інших супровідних і/або бухгалтерських документах (у тому числі ПДВ по діючій ставці).
Замовником на адресу експедитора направлено претензію № 06/02-1/1706 від 14 серпня 2009 року з вимогою сплатити вартість втраченого (пошкодженого) при здійсненні перевезення вантажу у розмірі 49415,05 грн. Зазначена претензія містить розрахунок втраченого (пошкодженого) вантажу із зазначенням його найменування, кількості та вартості.
Також, у зв’язку із неврахуванням до суми збитків при здійсненні попереднього розрахунку ПДВ на зворотну тару, на адресу експедитора замовником направлено уточнену претензію № 06\02-1\1706 від 31 серпня 2009 року з вимогою сплатити 51165,45 грн. вартості втраченого (пошкодженого) при здійсненні перевезення вантажу та, у випадку не оплати протягом 30 календарних днів, повідомлено про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України. Зазначена претензія містить розрахунок втраченого (пошкодженого) вантажу із зазначенням його найменування, кількості та вартості.
Листами № 1/11-2009/2 від 06 листопада 2009 року, № 1/12-2009 від 14 грудня 2009 року, № 1/01-2010 від 28 січня 2010 року, направленими на адресу замовника, експедитором визнано наявність зобов’язання перед замовником з відшкодування збитків, заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, та, в останньому листі, наявність зобов’язання з відшкодування збитків у розмірі 7996,05 грн., який експедитор зобов’язався погасити протягом 4 місяців (починаючи з лютого 2010 року) рівними частками по 1999,02 грн. щомісячно.
Отже, як підтверджується матеріалами справи, експедитором відшкодовано замовнику-власнику вантажу, вартість втраченого (пошкодженого) при здійсненні перевезення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вантажу.
Договором-заявкою № 1328 від 06 серпня 2009 року, укладеним між експедитором та перевізником-фізичною особою –ОСОБА_2, передбачено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж, який перевозиться.
16 жовтня 2010 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу № 1/10-2009 від 16 жовтня 2009 року, в якій позивач повідомляє відповідача про наявність зобов’язання з оплати вартості втраченого вантажу у розмірі 49415,05 грн.; часткове зарахування, в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, зустрічних позовних вимог у розмірі 4200,00 грн., та просить відповідача протягом 7 днів з моменту отримання претензії сплатити 45215,05 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати (пошкодження) вантажу, прийнятого до перевезення.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, вартість втраченого при здійсненні перевезення належного відкритому акціонерному товариству «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»вантажу, відшкодовану експедитором замовнику, позивачу не сплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 45215,05 грн. збитків.
В процесі розгляду справи місцевим господарським судом позивачем подано суду заяву, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач, у зв’язку з уточненням замовником розміру збитків, збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 46965,45 грн. збитків, 359,26 грн. витрат, пов’язаних з розглядом даної справи, 475,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як зазначено в оскаржуваному судовому акті, в судовому засідання представником позивача заявлено усне клопотання про відмову у позові в частині стягнення 6183,00 грн. та підтримано вимоги в частині стягнення 40782,00 грн.
При розгляді справи № 03/3014 в апеляційному провадженні позивачем надано суду пояснення, в яких позивач, як на підставу відмови у позові в частині стягнення 6183,00 грн., посилається на оплату 04 березня 2010 року зазначеної суми відповідачем-фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, в підтвердження чого надано виписку з банківського рахунку позивача.
Отже, оскільки на час прийняття рішення відповідачем, в рахунок відшкодування вартості втраченого вантажу, належного відкритому акціонерному товариству «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», сплачено позивачу 6183,00 грн., позивач відмовився від позову в цій частині, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із припиненням місцевим господарським судом провадження у справі в цій частині позову на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Станом на час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного судового акта розмір збитків, який підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, становить 40782,45 грн.
За своєю природою угода, яка відбулась між позивачем та відповідачем є договором перевезення вантажу.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 1 статті 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. (ч.ч. 1, 3 ст. 225 ГК України).
Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. (ч.ч. 1, 3 ст. 314 ГК України).
Враховуючи, що факт пошкодження належного відкритому акціонерному товариству «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»вантажу підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, вартість втраченого (пошкодженого) вантажу відшкодовано експедитором замовнику, чинним законодавством передбачена відповідальність перевізника за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, відповідачем не доведено належними доказами що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду та вважає правомірним задоволення позову приватного підприємства «Люкс-Автотранс»в частині стягнення 40782,45 грн. збитків.
Щодо обставин, на які посилається скаржник як на підставу подання апеляційної скарги, то зазначені обставини не приймаються колегією суддів до уваги оскільки скаржником не надано суду належних доказів того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини іншого її учасника, предметом доказування у даній справі не є встановлення факту скоєння дорожньо-транспортної пригоди іншим її учасником, крім того, у випадку встановлення факту вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди іншим її учасником відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з нього відшкодованих позивачеві збитків в порядку регресу.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Місцевим господарським судом відшкодовано позивачу, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, за рахунок відповідача, витрати по сплаті державного мита у розмірі 407,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
В заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач також просив суд відшкодувати за рахунок відповідача витрати, пов’язані з розглядом справи, у розмірі 359,26 грн., які складаються із витрат позивача на відрядження, транспортних витрат, витрат на відправлення телеграм, претензій та копій позовних заяв іншим учасникам судового процесу. Проте, витрати, пов’язані з розглядом справи, у розмірі 359,26 грн. не було відшкодовано позивачу при прийнятті оскаржуваного судового акта.
Матеріалами справи в їх сукупності підтверджується витрати позивача, пов’язані з розглядом справи, у розмірі 359,26 грн..
Отже, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача, пов’язані з розглядом справи, у розмірі 359,26 грн. також покладаються на відповідача.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 –зміні.
Керуючись ст.ст. 610, 611, 909, 924, 929, 934 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225, 306, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 04 березня 2010 року у справі № 03/3014 змінити, доповнивши абзац 2 резолютивної частини рішення словами наступного змісту: «359,26 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи».
3. Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
4. Матеріали справи № 03/3014 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення.
Головуючий суддя: Шкурдова Л. М.
Судді:
Шевченко В. Ю.
Яковлєв М. Л.
Дата відправки 23.06.10