КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
09.06.10 Справа № 11/005-10
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
за участю представників:
від позивача: Петрик О.В. –представник за дов. б/н від 25.05.10 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 –представник за дов. № 15062 від 01.02.10 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 30.03.2010 року у справі № 11/005-10
за позовом Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс», м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Димер, Київської області
про стягнення 58257 грн. 76 коп. заборгованості за договором оренди
ВСТАНОВИВ:
У січні Український союз об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс»звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 58257 грн. 76 коп., з яких: 51479 грн. 14 коп. основного боргу, пені в розмірі 5014 грн. 51 коп., збитків в розмірі 1091 грн. 36 коп. та 3% річних в сумі 672 грн. 75 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов укладеного договору оренди укриття аграрного типу № 2-А/08 від 01.10.2008 року відповідач повністю не розрахувався, в зв’язку з чим утворилась заборгованість станом на день подання позову в сумі 51479 грн. 14 коп.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.03.2010 року у справі № 11/005-10 (суддя Мальована Л.Я.) позовні вимоги задоволено повністю.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем порушені пункти 3.1., 3.2., 5.7., 5.8. договору оренди укриття аграрного типу № 2-А/08 від 01.10.2008 року щодо плати за орендне приміщення та розірвання договору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.03.2010 року у справі № 11/005-10 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апеляційна скарга вмотивована неповним з’ясуванням обставин при вирішення справи судом першої інстанції та порушенням норм процесуального та матеріального права –ст. 762 ЦК України, ст. ст. 4-3, 38 ГПК України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2010 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 30.03.2010 року у справі № 11/005-10 прийнято до провадження та призначено розгляд справи.
В судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві від 26.05.2010 року заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як слідує із матеріалів справи, 01.10.2008 року між сторонами був укладений договір оренди укриття ангарного типу за № 2-А/08, згідно з умовами якого позивач передає відповідачу в тимчасове користування частину укриття ангарного типу площею 193,5 м2, що знаходиться по вул. Ямська, 72- А в м. Києві (а.с. 10-11).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
На підставі договору 01.10.2008 року сторонами підписано акт прийому-передачі укриття аграрного типу (а.с.12).
Колегія суддів звертає увагу, що в Акті прийому-передачі укриття ангарного типу від 01.10. 2008 р. сторони вказали загальну площу укриття ангарного типу 200 м2, яку передав «Укрсоюзсервіс»(а.с.12).
Із Акту прийому-перердачі частини укриття ангарного типу від 25.05.2009 року вбачається, що сторонни також зазначили, що ФОП ОСОБА_3 повертає частину укриття ангарного типу площею 200 м2 (а.с.13).
Згідно з ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно з п. 1 договору строк дії договору з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року включно.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Як вбачається з п. 3.1. договору за користування орендованим майном Орендар сплачує орендну плату з розрахунку 51 грн. за 1 кв.м. майна станом на 01.10.2008 року. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на поточний місяць. Загальна вартість користування орендованим майном площа якого 193.5 кв.м. складає 9868 грн. 50 коп. в місяць (без ПДВ), станом на 01.10.2008 року.
Згідно з п. 3.2. орендна плата за наступний місяць здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на р/р позивача.
Також, відповідно до п. 3.4 договору, орендар додатково сплачує за: спільне використання технологічних мереж на підставі показників електричного лічильника, який знаходиться в Трансформаторній підстанції ТП-16-12, згідно виставлених Орендодавцем рахунків не пізніше 1 числа наступного місяця за поточний місяць.
Відповідно до п. 5.7 договору, в разі закінчення строку цього договору або в разі дострокового припинення цього договору орендар зобов’язаний звільнити майно, передати його орендодавцю та підписати акт прийому-передачі. В разі звільнення орендарем приміщення без оформлення акту прийому-передачі його в належному стані, орендар несе повну матеріальну відповідальність за збитки, що виникли в зв’язку з цим. При цьому орендар не звільняється від сплати орендної плати і інших, передбачених цим договором платежів до передачі майна за актом. (п. 5.8. договору).
Як свідчать матеріали справи, 09.02.2009 року позивач звернувся з листом до відповідача № 01/1-28 (а.с. 31) в якому вказав, що на даний час відповідачем не проведена оплата оренди ангару за січень, лютий 2009 року та просив терміново сплатити орендну плату згідно з розрахунками.
18.03.2009 року позивач повторно звернувся з листом № 01/1-58, в якому зазначив, що з 23 березня 2009 року пропонує розірвати договір та на протязі трьох днів з дати розірвання договору звільнити та повернути позивачу частину укриття ангарного типу площею 193,5 кв.м. в належному стані та підписати відповідний акт прийому –передачі. Одночасно в листі зазначено про сплату до 23.03.2009 року суми в розмірі 3927 грн. 30 коп. спожитої електроенергії (а.с. 32).
08.05.2009 року позивач втрете звернувся до відповідача з листом № 01-1/87, в якому просить до 12.05.2009 року звільнити та підписати акт прийому-передачі орендованого приміщення (а.с. 33).
Відповідачем акт прийому-передачі частини приміщення було підписано тільки 25.05.2009 року (а.с. 13), тому позивач правомірно звернувся з позовом до суду, оскільки в листі відповідача від 13.07.2009 року № 13-07 останній сам посилається на те, що на акті прийому-передачі позивач може поставити будь-яку дату, оплата здійснена в повному обсязі, але доказів не подано (а.с. 39).
Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами; зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.5. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Згідно з п. 3.6. договору пеня в вищезазначеному розмірі також нараховується на несвоєчасно, або не в повному обсязі сплачені платежі за спільне використання технологічних мереж.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Як досліджено колегією суддів, здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.
Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає матеріалам справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 51479 грн. 14 коп. заборгованості по договору оренди, пені –5014 грн. 51 коп., інфляційних в розмірі 1091 грн. 36 коп., 3% річних - 672 грн. 75 коп., 582 грн. 58 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства; підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 30.03.2010 року у справі № 11/005-10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 30.03.2010 року у справі № 11/005-10 залишити без змін.
Матеріали справи № 11/005-10 року повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Суховий В.Г.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки