ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" травня 2007 р. Справа № 49/113-07
вх. № 3688/3-49
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - не з'явився позивача - Маяцкая Т.Г., дов. № 365 іфд 27.02.2007 року відповідача - Конопля О.М., дов. № 01-62юр/4930 від 02.08.2006 року
розглянувши справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави. в особі ВЧ А-4104 м. Чугуїв
до АК "Харківобленерго" м. Х-в
про визнання недійсним пункту договору
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах Військової частини А 4104, в який просить суд визнати недійсним пункт 2 договору про користування електричною енергією № 14111 від 29.04.2005 року в частині сплати п'ятикратної вартості величини перевищення граничних обсягів споживання електричної енергії у разі перевищення граничної величини.
Прокурор в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, 08.05.2007 року надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач при подачі позовної заяви до суду керувався законодавством, яке втратило чинність, просить суд визнати пункт договору, який взагалі не містить зобов'язання щодо п'ятикратної сплати електричної енергії та не взяв до уваги, що між сторонами укладена додаткова угода до договору про постачання електричної енергії № 14111 від 29.04.2005 року.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
29.05.2005 року між АК "Харківобленерго" та Військовою частиною А4104 був укладений договір № 14111 про постачання електричної енергії. Відповідно до умов договору відповідач (Постачальник) зобов’язався постачати позивачеві (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а позивач зобов’язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору. Ч. 1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.
Додатковою угодою до договору від 30.09.2005 року сторони визначили, що у відповідності до п. 5.2. до договору, обсяги споживання електричної енергії оформляються додатком № 1 до цього договору і приймаються сторонами як узгоджені договірні величини.
Додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору на користування електричною енергією, встановлені договірні величини споживання електричної енергії, які відповідно вказаного додатку вважаються сторонами щомісяця доведеними.
Позивач зазначає, що відповідно п. 7 "Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (далі Порядок) та ст. 26 ч. 5 Закону України "Про електроенергетику" відповідачем встановлювались та встановлюються для ВЧ А4104 договірні (граничні) величини споживання електричної енергії і потужності та за перевищення договірних величин споживання електричної енергії позивачем нараховуються штрафні санкції у вигляді п'ятикратної вартості різниці між обсягами фактично спожитої і договірної (граничної) величин електричної енергії.
Так, позивач в обгрунтовання позовних вимог посилається на постанову КМУ від 09.04.2002 року № 475 " Про внесення змін до порядку постачання електричної енергії споживачам", відповідно якого п. 7 Порядку передбачає, що "місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електричної енергії для споживачів (крім населення та військових частин Збройних сил). А, оскільки, відповідно ст. 27 ч. 7 Закону України "Про електроенергетику", санкція, передбачена ч. 5 ст. 26 закону (щодо сплати споживачем п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величин споживання електричної енергії), застосовується у порядку, встановленому саме Кабінетом Міністрів України, то, на думку позивача, відповідач не повинен встановлювати, нараховувати та пред'являти до сплати рахунки щодо п'ятикратної різниці фактично спожитої та граничної величини споживання електричної енергії та є підстави для визнання недійсним пункту 2 договору про користування електричною енергією № 14111 від 29.04.2005 року в частині сплати п'ятикратної вартості величини перевищення граничних обсягів споживання електричної енергії у разі перевищення граничної величини.
Суд не погоджується з такими доводами позивача з наступних підстав.
По-перше, позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на постановою КМУ від 09.04.2002 року № 475 " Про внесення змін до порядку постачання електричної енергії споживачам". Проте 16.06.2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 473 були також внесені зміні до "Порядку постачання електричної енергії споживачам". Отже, на сьогоднішній час сторони повинні керуватися саме "Порядком постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 441, зі змінами, внесеними Постановою від 16.06.2005р. № 473. Відповідно вказаної редакції п. 7 Порядку, визначено, що "місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).
Згідно з п. 13 Порядку, споживачі, у разі перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії, несуть відповідальність згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до яких споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальним підприємствам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Так, в зв’язку з внесенням змін до законодавства, 30.09.2005 року між сторонами була укладена Додаткова угода до договору про постачання електричної енергії № 14111 від 29.04.2005 року, якою внесені відповідні зміни до договору.
Крім того, п. 2 договору про користування електричною енергією № 14111 від 29.04.2005 року, про визнання недійсним якого просить позивач, не містить зобов’язань позивача щодо сплати п’ятикратної вартості величини перевищення граничних обсягів споживання електричної енергії, а визначає інші зобов’язання сторін за цією угодою.
Відповідно до статі 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Позивач не надав суду доказів, що спірний договір укладений з порушенням вимог, які встановлені в статті 203 Цивільного кодексу України.
За таких обставинах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписаний 21.05.2007 року.
Суддя