Категорія №6.6.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2010 року Справа № 2а-4402/10/1270
< Текст >
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Тріфанової С.С.,
при секретарі Лейбенко О.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: Назаренко Н.О. (довіреність №3/10 від 11.01.2010),
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАНТА» про стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи,-
ВСТАНОВИВ:
07 червня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «АНТАНТА» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 19.11.2003 за № 25370169Ю0043910.
За товариством з обмеженою відповідальністю «АНТАНТА» станом на 18.05.2010 обліковується заборгованість перед бюджетом у сумі 4529,45 грн., а саме:
- з податку на додану вартість у сумі 219 грн.(основний борг – 219 грн.);
- з податку на прибутку у сумі 3859,45 грн.(основний борг – 3859,45 грн.);
- з транспортного податку у сумі 369,82 грн.(основний борг – 369,82 грн.);
- з комунального податку у сумі 81,67 грн. (основний борг – 81, 67 грн.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТАНТА» не забезпечило виконання зобов’язань перед бюджетом по сплаті податків та погашенню податкового боргу за рахунок коштів на його розрахункових рахунках.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив стягнути загальну суму боргу у сумі 4529,94 грн. шляхом звернення стягнення на активи.
Відповідач, який належним чином був повідомлений, заперечень проти позову суду не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, причини неявки суду невідомі. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «АНТАНТА» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 19.11.2003 за № 25370169Ю0043910.
За товариством з обмеженою відповідальністю «АНТАНТА» станом на 18.05.2010 обліковується заборгованість перед бюджетом у сумі 4529,94 грн., а саме:
- з податку на додану вартість у сумі 219 грн.(основний борг – 219 грн.);
- з податку на прибутку у сумі 3859,45 грн.(основний борг – 3859,45 грн.);
- з транспортного податку у сумі 369,82 грн.(основний борг – 369,82 грн.);
- з комунального податку у сумі 81,67 грн. (основний борг – 81, 67 грн.)
Наявність податкового боргу з податку на додану вартість підтверджується декларацією №29151 від 21.04.2008, декларацією №44366 від 20.05.2008, декларацією №56645 від 09.07.2008 декларацією від 13.11.2008; декларацією №110895 від 13.11.2008; з податку на прибуток декларацією №40820 від 12.05.2008, податковим повідомленням – рішенням №0007781510; з транспортного податку розрахунком №326 від 17.01.2008; з комунального податку розрахунком №40573 від 12.05.2008, розрахунком №56664 від 09.07.2008, розрахунком №94088 від 19.11.2008, розрахунком №24403 від.13.04.2009 а всього у сумі 4529,94 грн.(а.с.7-18).
Загальна сума податкового боргу становить 4529,94 грн.
У відповідності норм діючого законодавства боржнику були надіслані 2 податкові вимоги: перша податкова вимога від 25.04.2008 № 1/85419296/24-504, друга податкова вимога від 08.07.2008 №2/133527817/24-504.(а.с.20).
15 вересня 2008 року Ленінською МДПІ винесено рішення №64А про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу(а.с.19).
Зазначена у податкових вимогах сума податкового боргу Відповідачем погашена не була.
Судом встановлено, що вказані перша та друга податкові вимоги в адміністративному або судовому порядку відповідачем не оскаржувались та не скасовано у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами’’.
Тобто, сума зобов'язання визначена в податкових вимогах відповідно до статті 5 Закону № 2181-ІІІ є узгодженою та в зв'язку з несплатою до бюджету в строки визначені законодавством набула статусу податкового боргу.
Відповідно до підпунктів 5.2.1 та 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яке подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Відповідно до підпунктів 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а”- “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
У строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону, Відповідач податкове зобов’язання, визначене рішеннями про застосування фінансових санкцій самостійно не сплатив. В адміністративному порядку зазначене вище рішення про застосування фінансових санкцій Відповідач не оскаржував.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані Позивачем підтверджують обставини, на які Позивач посилається та їх обґрунтування.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 3,5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАНТА» (вул. Братів Махових, 2, м. Луганськ, 91000; код ЄДРПОУ 32474091, р/р 2600711673 у Райфазен Банк Аваль м. Луганська, МФО 304007, р/р 26000000767980, р/р 26002000767643, р/р 26009000767840 у Луганській філії АТ «Банк фінанси та кредит») в доход Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у сумі 219 грн.(двісті дев’ятнадцять грн..), податку на прибуток у сумі 3859,45 грн.(три тисячі вісімсот п’ятдесят дев’ять грн. 45 коп.), транспортному податку у сумі 369,82 грн. (триста шістдесят дев’ять грн. 82 коп.) та комунальному податку у сумі 81,67 грн. (вісімдесят одна грн. 67 коп.) а всього у сумі 4529,94 грн.(чотири тисячі п’ятсот двадцять дев’ять грн. 94 коп.), звернувши стягнення на активи платника податків.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
< Текст >
СуддяТріфанова С.С.