Категорія 2.33
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі
"05" серпня 2010 р.№ 2а-5975/10/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І.,
перевіривши позовну заяву
ОСОБА_1
до
I відповідача: Луганського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області
II відповідача: Лутугинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області
III відповідача: Служби безпеки України в Луганській області
IV відповідача: прокуратури Луганської області
про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
03 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Лутугинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Служби безпеки України в Луганській області, прокуратури Луганської області, в якому просить:
- зобов’язати прокуратуру Лутугинського району Луганської області порушити кримінальні справи та передати їх до суду за статтями 364, 367 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб, які не вжили заходів до затримання правопорушників;
- зобов’язати прокуратуру Лутугинського району Луганської області вирішити питання в суді про накладення арешту та поставлення на штрафний майданчик автомобілів екскаваторів, які використовувались для незаконного видобутку корисних копалин;
- зобов’язати прокуратуру Лутугинського району Луганської області розслідувати, порушити кримінальні справи та передати їх до суду стосовно осіб, які проводили незаконний видобуток корисних копалин;
- до попереднього слухання справи в суді зобов’язати відповідачів надати роздруківку телефонних розмов 31 липня 2010 року, під час яких позивач повідомляв Луганському міському відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Службі безпеки України в Луганській області та прокуратурі Луганської області про вчинений злочин;
- постановити постанову про надання дозволу суду, за погодженням з прокурором, керівнику або його заступнику відповідного оперативного підрозділу (Беркут, Омон) про затримання підозрюваних громадян та техніки, які та за допомогою якої проводять незаконний видобуток корисних копалин зазначених на місцевості знаком оклику у плані державного акта колективної власності на землю серії II-ЛГ № 000048 та викопіюванні з плану землекористування згідно статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 66,70 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, суддя прийшов до висновку, що дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно із частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Відповідно до статей 1 та 2 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
В рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство – це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Як вбачається з позовної заяви, правовідносини, що склались між сторонами, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства. Крім того, дані правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових і з тих підстав, що їх виникнення не пов'язано з будь-якими рішеннями, діяльністю або бездіяльністю органів владних повноважень в сфері управлінської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним адміністративним позовом позивачу слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Лутугинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Служби безпеки України в Луганській області, прокуратури Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку кримінального судочинства.
Копію даної ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати ОСОБА_1.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя Чернявська Т.І.