Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 серпня 2010 року Справа № 2а-5250/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Глазунової О.О.,
позивача - ОСОБА_1
та
представника відповідача - заступник начальника ППВР ВДВС
ГУЮ у Луганській області
Овчаренко Ю.С. (довіреність від 11.01.2010 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби
Головного управління юстиції у Луганській області
про визнання протиправною бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
30 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача по виконанню протягом 2010 року виконавчих листів Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08, виданого 12 січня 2009 року, та № 2а-325/08, виданого 10 грудня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
На примусовому виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходяться два судових рішеннях про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради на користь позивача коштів у загальному розмірі 10300,25 грн.
Позивач вважає, що під час провадження виконавчих дій, внаслідок бездіяльності відповідача, були допущені порушення чинного законодавства України, що завдало шкоди його правам, внаслідок чого він змушений звернутися до суду з цим позовом.
Посилаючись на норми статей 25, 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» та пункту 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, позивач зазначив, що протягом 2010 року судові рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради на користь позивача коштів у загальному розмірі 10300,25 грн. виконані не були, кошти боржника не були арештовані, незважаючи на те, що боржником - Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради кошти були отримані з державного бюджету. Це підтверджується листом Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради від 03.06.2010, у якому повідомляється, що у 2010 році кошти з державного бюджету на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 05 травня отримані та перераховані установам банків 21.04.2010.
Таким чином, на думку позивача, внаслідок бездіяльності відповідача не виконуються судові рішення.
У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення на позов від 05.08.2010 № 4322/14-32/6, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. справи 25-27). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.
На виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходяться два виконавчих провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-325/08 від 10.12.2008 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги до 05 травня за 2007 рік в сумі 2850,00 грн. та виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08 від 12.01.2009 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми несплаченої щорічної допомоги до 05 травня за 2004 рік в розмірі 1862,83 грн., за 2007 рік в розмірі 2570,42 грн., за 2008 рік в розмірі 3017,00 грн., а всього 7450,25 грн.
На підставі статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державним виконавцем по вищезазначеним виконавчим провадженням винесено постанови про арешт коштів, що належать
Управлінню праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, копії постанов направлено сторонам для відома, управлінню державного казначейства у м. Луганську та боржнику для виконання. 20.05.2010 до підрозділу надійшов лист управління державного казначейства у м. Луганську, в якому повідомлялось про прийняття постанови про арешт коштів до виконання, залишок коштів на арештованому рахунку відсутній. Після надходження коштів на арештований рахунок боржника, державним виконавцем будуть вжиті заходи щодо списання коштів з рахунку Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради. Що стосується звернення стягнення на майно боржника, державним виконавцем у відповідності до статті 5, 6 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» зроблено запити до обліково-реєстраційних установ стосовно майна, яке зареєстровано за Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради. Після надходження відповідей, державним виконавцем буде вжито заходів відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 05.08.2010 № 4322/14-32/6.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Згідно із статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов’язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Арешт на майно боржника відповідно до статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.01.2009 постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 24.01.2009 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08 від 12.01.2009 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми несплаченої щорічної допомоги до 05 травня за 2004 рік в розмірі 1862,83 грн., за 2007 рік в розмірі 2570,42 грн., за 2008 рік в розмірі 3017,00 грн., а всього 7450,25 грн. (арк. справи 40, 41, 42), 25.02.2010 на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.02.2010 постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-325/08 від 10.12.2008 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги до 05 травня за 2007 рік в сумі 2850,00 грн. та надано добровільний строк для виконання (арк. справи 32, 33, 34).
Постановою державного виконавця від 17.02.2009 ВП № 11046210 (арк. справи 47) накладено арешт на кошти Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради у межах суми 8206,46 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2009 у справі № 2а-22035/09/1270 (арк. справи 48-54) позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради задоволено повністю та скасовано постанови про арешт коштів божника, у тому числі постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17.02.2009 про арешт коштів боржника у межах суми 8206,46 грн. у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2а-164/08, виданим 12.01.2009 Ленінським районним судом м. Луганська про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 Постанову допущено до негайного виконання.
06.05.2009 виконуючим обов’язки начальника підрозділу винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме: постанови про арешт коштів боржника від 17.02.2009, що видана при примусовому виконанні виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08 від 12.01.2009 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми несплаченої щорічної допомоги до 05 травня за 2004 рік в розмірі 1862,83 грн., за 2007 рік в розмірі 2570,42 грн., за 2008 рік в розмірі 3017,00 грн., а всього 7450,25 грн. (арк. справи 56).
Також, у судовому засіданні судом встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 у справі № 2а-22035/09/1270 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2009 скасовано, позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради задоволено частково. Постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради скасовано в частині включення до постанов про накладення арешту на кошти боржника в установі банку сум виконавчого збору та сум витрат на проведення виконавчих дій.
Листами від 15.04.2010 № 2192/14-32/17 підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на підставі статей 5, 6 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» просив Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради та управління Державного казначейства в м. Луганську Головного управління Державного казначейства України у Луганській області повідомити цільові розрахункові рахунки для стягнення щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, а також повідомити, чи відкрито вищезазначені розрахункові рахунки на сьогоднішній день (арк. справи 58, 59).
Листом від 16.04.2010 № 01-04/3150/533 управління Державного казначейства в м. Луганську Головного управління Державного казначейства України у Луганській області на запит підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 15.04.2010 № 2192/14-32/17 повідомило, що на ім’я Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради відкритий реєстраційний рахунок за програмою «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистський переслідувань», а реєстраційні рахунки Управління праці та соціального захисту населення Артемівської та Ленінської районних у м. Луганську рад за даною програмою згідно заяв про закриття бюджетного рахунку були закриті (арк. справи 60).
Листом від 26.04.2010 № 2390/14-32/7 підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на підставі статей 5, 6 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» просив Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради повідомити цільовий розрахунковий рахунок для стягнення щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни (арк. справи 61).
Постановою державного виконавця від 05.05.2010 ВП № 17722841 (арк. справи 30) при примусовому виконанні виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-325/08 від 10.12.2008 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги до 05 травня за 2007 рік в сумі 2850,00 грн. накладено арешт на кошти Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради у межах суми 3154,31 грн., з яких борг за виконавчим документом - 2850,00 грн., витрати на проведення виконавчих дій та виконавчий збір – 304,31 грн. (арк. справи 30).
Постановою державного виконавця від 05.05.2010 ВП № 11046210 при примусовому виконанні виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08 від 12.01.2009 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми несплаченої щорічної допомоги до 05 травня за 2004 рік в розмірі 1862,83 грн., за 2007 рік в розмірі 2570,42 грн., за 2008 рік в розмірі 3017,00 грн., а всього 7450,25 грн. накладено арешт на кошти Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради у межах суми 8206,46 грн., з яких борг за виконавчим документом - 7450,25 грн., витрати на проведення виконавчих дій та виконавчий збір – 304,31 грн. (арк. справи 63-64).
Листом від 14.05.2010 № 01-04/3880 управління Державного казначейства в м. Луганську Головного управління Державного казначейства України у Луганській області повідомило про прийняття до виконання постанови від 05.05.2010 б/н про арешт коштів боржника на загальну суму 3154,31 грн. по рахунку Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради і зазначило, що залишок коштів на арештованому рахунку станом на 14.05.2010 складає 0,00 грн., а постанову від 05.05.2010 б/н про арешт коштів боржника на загальну суму 8206,46 грн. по рахунку Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради повернуло без виконання у зв’язку з неправильним підрахунком по КЕКВ 1139 (арк. справи 45).
Постановою державного виконавця від 21.05.2010 ВП № 11046210 при примусовому виконанні виконавчого листа Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08 від 12.01.2009 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми несплаченої щорічної допомоги до 05 травня за 2004 рік в розмірі 1862,83 грн., за 2007 рік в розмірі 2570,42 грн., за 2008 рік в розмірі 3017,00 грн., а всього 7450,25 грн. накладено арешт на кошти Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради у межах суми 8206,46 грн. (арк. справи 73-74).
Для звернення стягнення на майно боржника підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на підставі статей 5, 6 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» листами:
- від 01.06.2010 № 2909/14-32/7 та від 16.07.2010 № 4016/14-32/7 просив МКП «Бюро технічної інвентаризації» повідомити, чи зареєстровані за Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради об’єкти нерухомого майна (арк. справи 65, 70);
- від 01.06.2010 № 2909/14-32/7 та від 16.07.2010 № 4016/14-32/7 просив УДАІ ГУ МВС України в Луганській області надати перелік транспортних засобів, зареєстрованих за Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради (арк. справи 66, 69);
- від 01.06.2010 № 2908/14-32/7 та від 16.07.2010 № 4016/14-32/7 просив Луганське міське управління Держкомзему повідомити, чи зареєстровані за Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради земельні ділянки (арк. справи 67, 68).
Листом від 27.07.2010 за № 6-3-14/3511 Управління Держкомзему у м. Луганськ повідомило підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, що згідно даних Державного земельного кадастру інформація щодо оформлення земельних ділянок за Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську права власності, оренди або користування земельними ділянками на території м. Луганська в Управлінні Держкомзему у м. Луганськ Луганської області відсутня (арк. справи 71).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправну бездіяльність відповідача по виконанню протягом 2010 року виконавчих листів Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-164/08, виданого 12 січня 2009 року, та № 2а-325/08, виданого 10 грудня 2008 року, не відповідають дійсності та повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться у матеріалах справи.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Посилання позивача в обґрунтування позову про бездіяльність відповідача на те, що відповідач наклав арешт лише на один рахунок боржника, а не на всі рахунки відповідача, як передбачено статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», суд визнає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 2 статті 9 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» регламентовано, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року за № 609 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ.
Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів, що належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, здійснюється Державним казначейством у межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків (пункт 10), а безспірне списання коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості (пункт 19).
Відповідно до пункту 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету. Безспірне списання коштів, які обліковуються на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у частині їх власних надходжень, здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів з визначенням кодів економічної класифікації видатків бюджету відповідно до економічної сутності заборгованості. Безспірне списання коштів з рахунків обліку коштів «Інші кошти спеціального фонду» (кошти, які мають цільове призначення і надходять на рахунок розпорядника та одержувача бюджетних коштів з розбивкою за кодами економічної класифікації видатків) здійснюється у порядку, визначеному для коштів загального фонду бюджету.
Аналіз вищезазначених положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ дає підстави зробити висновок про те, що цільове списання коштів можливе лише з цільового рахунку, а тому суд дійшов висновку, що звернення стягнення на цільові кошти для виплати щорічної допомоги до 05 травня є єдиним засобом примусового виконання судових рішень, встановленим чинним законодавством України.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до абзацу 4 пункту 18 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» як інвалід війни від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 4 статті 167 КАС України постанова складена у повному обсязі 18 серпня 2010 року.
Суддя Чернявська Т.І.