категорія №2.11.17
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 серпня 2010 року Справа № 2а-3972/10/1270
< Текст >
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого: Тріфанова С.С.
Судді: Ірметова О.В.
Судді: Смішлива Т.В.
при секретарі: Лейбенко О.Д.,
за участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства «Сприяння-Сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємства, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, -
ВСТАНОВИВ:
25 травня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач був зареєстрований, як платником податку на додану вартість, про що Ленінської міжрайонною державною податковою інспекцією видано свідоцтво від 02.02.2009 №100161556 та присвоєний індивідуальний податковий номер 326912712337. Відповідач незаконно анулював реєстрацію Підприємства «Сприяння-Сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємства, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» як платника податку на додану вартість з 30 квітня 2010 року шляхом прийняття акту №206 від 05 травня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зазначено факт виписування позивачем податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, що є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ відповідно до п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» та відсутність позивача за юридичною адресою. Позивач посилається на порушення податковим органом вимог п. 9.8 ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість»та на відсутність підстав для анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість. Крім того Підприємство «Сприяння-сервіс» по теперішній час подає до Ленінської МДПІ в м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість, ті інші документи, веде фінансово – господарську діяльність. Згідно виписки з ЄДРПОУ зареєстровано та знаходиться за адресою: 91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Пушкіна, 3. 28 травня 2010 року позивач надав суду уточнений адміністративний позов у якому визначив Державну податкову адміністрацію України в якості другого відповідача та просив визнати протиправним акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, визнати недійсним з моменту укладення акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, допустити поворот виконання акту про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, зобов’язати Державну податкову адміністрацію України внести зміни до реєстру платників податку на додану вартість, допустити негайне виконання рішення суду та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача – Ленінської МДПІ у м. Луганську в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, пояснивши, що реєстрація позивача як платника податку на додану вартість була анульована відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 та Закону України «Про податок на додану вартість». Зважаючи на відповідність прийнятого рішення чинному законодавству, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача – Державна податкова адміністрація України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, пояснивши, що станом на 05.05.2010 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р у встановленому порядку набуло чинності, не було визнано незаконним, а тому Ленінська МДПІ у м. Луганську діяла правомірно відповідно до діючого законодавства.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.
Згідно п.п. «в» п.9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000.
Відповідно до п. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість, якщо:
а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Як зазначено в акті про анулювання платника податку на додану вартість №206 від 05.05.2010 анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, було здійснено на підставі п.п. «в» п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з встановленням факту виписки податкових накладних, по якими не задекларовано податкові зобов’язання на підставі даних Додатку 5 «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та факту відсутності чи неможливості установити місцезнаходження, що підтверджується актом про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 30.04.2010.
Судом встановлено, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини, визначені п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Посилання ж відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення «в» п.п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов’язання.
Конструкція п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині «або з будь-яких інших причин» не дає підстав для застосування розпорядження КМУ від 09.09.2009 № 1120-р «Деякі питання адміністрування податків зборів». Системний аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що законодавець мав на увазі «будь-які інші причини» з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість. Крім того, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні відомості, щодо відсутності Підприємства «Сприяння-Сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємства, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» за юридичною адресою.
Відповідно до підпункту 25.2.1 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
- Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);
- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону).
В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ (Додаток № 5 до Положення) передбачено обов`язкове заповнення графи –«документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ».
В оскаржуваному акті жоден із вищеперерахованих документів не зазначений. При цьому зазначення у вказаній графі положень п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки нормативне обґрунтування не є і не може бути документальним підтвердженням наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Натомість, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем без дослідження обставин справи, зокрема, без проведення перевірки позивача та виписаних позивачем податкових накладних.
Таким чином, суд не знаходить обґрунтованим посилання відповідача на акт від 05 травня 2010 року №206, яким, зокрема встановлено факт виписки податкових накладних, за якими не задекларовано податкові зобов’язання та факт відсутності за юридичною адресою, як на підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. При цьому, суд враховує, що п. 9.8 ст. 9 Закону є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Підприємства «Сприяння-Сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємства, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Підприємства «Сприяння-Сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську №206 від 05 травня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Підприємства «Сприяння-сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» (ідентифікаційний код 32691278).
Зобов’язати Державну податкову адміністрацію України внести зміни до Реєстру платників податку на додану вартість, поновивши в Реєстрі платників податку на додану вартість Підприємство «Сприяння-сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» (ідентифікаційний код 32691278) з 05 травня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Сприяння-сервіс» громадської організації «Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків «Сприяння» (ідентифікаційний код 32691278) судовий збір у розмірі 1,70 грн.(одна грн. 70 коп.).
В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови буде складено 09 серпня 2010 року.
< Текст >
Головуючий суддяТріфанова С.С.
суддя
суддяІрметова О.В.
Смішлива Т.В.
< Судді (учасники колегії) >