Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2010 року Справа № 2а-2874/10/1170
27 серпня 2010 р.
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чубари Н.В.
при секретарі Коробченко Є.К.
за участю представників:
- від позивача –Веснянка О.М.,
- від відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосинтез»(надалі –позивач) до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі –відповідач) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
02 серпня 2010 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить: визнати протиправними дії Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції про невизнання такою, як податкова звітність податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосинтез»по податку на додану вартість за травень 2010 року вх. № 8581 від 18.06.2010 року; скасувати лист № 8000/10/15-15 від 23.06.2010 року Світловодської ОДПІ про невизнання такою, як податкова звітність податкову декларацію ТОВ «Нафтосинтез»по податку на додану вартість за травень 2010 року вх. № 8581 від 18.06.2010 року; зобов’язати Світловодську ОДПІ визнати такою, як податкова звітність податкову декларацію ТОВ «Нафтосинтез»з податку на додану вартість за травень 2010 року вх. № 8581 від 18.06.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано до відповідача належним чином оформлену податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року. Однак відповідачем листом № 8000/10/15-15 від 23.06.2010 року на адресу позивача, з посиланням на п.п. 4.6 п. 4 Методичних рекомендацій щодо ведення та захисту податкової звітності, поданої платниками податків в органи державної податкової служби, вказана декларація не визнана такою, як податкова звітність.
Вважає, що податковим органом незаконно в супереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», протиправно не визнано вказану податкову декларацію як податкову звітність, оскільки дана податкова декларація містить всі необхідні реквізити, визначені Законом № 2181 та у податкового органу не було законних підстав для невизнання її як податкової звітності.
В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача до суду не надходило. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 27).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 27.08.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено до 01.09.2010 р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. №1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість в Світловодській ОДПІ, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100221833 від 09.04.2009 р. (а. с. 7).
Позивачем до відповідача подавалась податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року (а. с. 8 –11). Разом з податковою декларацією позивачем подано розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2010 року (а. с. 12 –16). Крім того, позивачем сплачено ПДВ в сумі 21500 грн. платіжним дорученням за № 911 від 22.06.2010 року, де зазначено призначення платежу –ПДВ за травень 2010 р. (а. с. 17).
Вказана податкова декларація (в т.ч. вищеназвані розрахунок та розшифровки) відповідачем прийнята, про що свідчить відбитка штампу Світловодської ОДПІ в графі «відмітка про одержання»та зазначено дату одержання 18.06.2010 року. Але вказана декларація відповідачем не визнана такою, як податкова звітність.
Як вбачається з листа відповідача від 23.06.2010 року № 8000/10/15-15 підставою для не визнання вказаної декларації, як податкової звітності стало, на думку податкового органу, порушення позивачем на п.п. 4.6 п. 4 Методичних рекомендацій щодо ведення та захисту податкової звітності, поданої платниками податків в органи державної податкової служби (а. с. 18).
Разом з тим, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невизнання декларації, як податкової звітності є протиправними враховуючи наступне.
Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Тобто вказана норма Закону містить вичерпний перелік підстав для невизнання податкової звітності, як податкової декларації.
Пунктом 4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. передбачено, що підставою про невизнання податкової звітності є:
- відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється);
- відсутність скріплення печаткою підписів платника податків;
- відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа;
- відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності;
- неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);
- наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань;
- подання ксерокопії звітних документів;
- порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
Жодної з підстав, для невизнання податкової звітності, зазначених як в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ так і в Методичних рекомендаціях щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. судом не встановлено.
Як зазначено в листі відповідача № 8000/10/15-15 від 23.06.2010 року підставою для невизнання податкової декларації за травень 2010 року як податкової звітності стало те, що подана декларація по ПДВ за травень 2010 р., подана з порушенням законодавчо встановлених норм складання податкової звітності відповідно до п.п. 4.6 п. 4 Методичних рекомендацій щодо ведення та захисту податкової звітності, поданої платниками податків в органи ДПС (а. с. 18).
Відповідно до п.п. 4.6. п. 4 Методичних рекомендацій у разі визначення підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб неправомірності подання податкової звітності платником податків на підставах, не передбачених пунктом 4.5, а саме: випадків подання платниками податку на додану вартість податкової звітності за період, що не відповідає звітному періоду для кожного конкретного платника, випадків подання платниками податкової звітності, яка не відповідає обраному режиму оподаткування, випадків подвоєння поданої податкової звітності з вини суб'єкта господарювання, працівник цього підрозділу протягом 3 робочих днів з моменту отримання реєстру прийнятої звітності готує та направляє за підписом керівника органу ДПС - платнику податків повідомлення про невизнання такої звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття такої звітності та пропозицією подати нову, оформлену належним чином;
за підписом керівника підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб - підрозділу ведення та захисту податкової звітності службову записку з резолюцією керівника ОДПС для присвоєння такій звітності (з усіма поданими додатками) в електронних базах статусу "Не визнано як податкова декларація" та проставлення в коментарях реєстраційних номерів повідомлень (про невизнання ОДПС декларації як податкової) та дат їх відправлення;
за підписом керівника підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб - підрозділу обліку і звітності службову записку з резолюцією керівника ОДПС для усунення даних, занесених до КОР, датою службової записки.
Як вбачається з оскаржуваного листа відповідача останній в листі не навів жодних підстав, не передбачених п.п. 4.5 Методичних рекомендацій для невизнання податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року, поданої позивачем, як податкової звітності.
Крім того, податковим органом не було запропоновано позивачу подати нову декларацію, оформлену належним чином, як то передбачено п.п. 4.6 п. 4 Методичних рекомендацій.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин зважаючи на таке.
Відповідно до Указу Президента України від 03.10.92р. №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій встановлено обов’язкову реєстрацію нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Відповідно до п. 2 вказаного Указу органом державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю є Міністерство юстиції України.
Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. не пройшли державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, вказаний нормативно-правовий акт не може бути застосований у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. №509-XII органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України дії відповідача, дійшов висновку, що вони вчиненні не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, а також без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому вказані дії підлягають визнанню неправомірними, а податкова декларація позивача з податку на додану вартість за травень 2010 року підлягає прийняттю податковим органом, як податкова звітність.
Позовні вимоги в частині скасування листа Світловодської ОДПІ № 8000/10/15-15 від 23.06.2010 року не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
За змістом ч. 1 ст. 17 КАС України предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути, зокрема рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії) суб’єкта владних повноважень.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно–правовий акт –виданий суб’єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов’язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії –виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків чітко визначеного суб’єкта, якому він адресований.
Обов’язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Разом з тим, сам по собі лист від 23.06.2010 р. не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України та не несе для позивача негативних правових наслідків, оскільки не містить обов’язкових для виконання положень, а тому не може бути предметом спору, що має розглядатись адміністративним судом.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції про невизнання такою, як податкова звітність податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосинтез»по податку на додану вартість за травень 2010 року вх. № 8581 від 18.06.2010 року.
Зобов’язати Світловодську об’єднану державну податкову інспекцію визнати такою, як податкова звітність податкову декларацію ТОВ «Нафтосинтез»з податку на додану вартість за травень 2010 року вх. № 8581 від 18.06.2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету України в розмірі 1,70 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд в порядку та строки встановлені ст. 186 КАС України
Повний текст постанови виготовлено 30.08.2010 р.
Суддя Чубара Н.В.