ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2010 р. справа № 2-а-3113/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
суддів: Свентуха Віталія Михайловича
Вільчинського Олександра Ванадійовича
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : Федорова А.В.,Савюка О.М.
відповідача : Сидорова О.В., Клапай К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат"
до: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі
про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство «Тульчинський хлібокомбінат» з позовом до державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої складено акт №204/23-00375668 12.06.2009року.
Не погоджуючись з даними висновками відповідача, 30.06.2009 року позивач звернувся до органів ДПІ з оскарженням даного акт в адміністративному порядку.
20.07.2009 року позивач отримав рішення про результати розгляду первинної скарги , яким його було повідомлено, що висновки акту за результатами виїзної планової документальної перевірки залишено без змін.
За результатами перевірки відповідачем 20.07.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних фінансових санкцій, а саме:
- № 0000862300/1 від 20.07.2009 року (а.с. 14) за порушення пп. 4.1.1 п.4. ст.4, п.5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5. пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами і доповненням і), в результаті чого позивачу нараховане податкове зобов’язання за основним платежем у сумі 1264246грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 1073152 грн.
- № 0000872300/1 від 20.07.2009 року (а.с. 15) за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачу нараховане податкове зобов’язання за основним платежем – 1167206 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 1167206 гривень.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, у якому просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішенням - № 0000862300/1 від 20.07.2009р. та № 0000872300/1 від 20.07.2009 р. та просив суд їх скасувати.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представники відповідача позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволені.
Перед початком розгляду справи по суті представниками відповідача були заявлені клопотання про відмову у задоволенні позову у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду (а.с.186) на підставі ст. 99 та 100 КАС України та про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 2 ст. 99 КАС України (із змінами, внесеними ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», що набрали чинності 30.07.2010 року).
Суд вважає, що вищезазначені клопотання не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» оскаржувані повідомлення-рішення від 20.07.2009 року № 0000862300/1 та 0000872300/1 отримало 20.07.2009 року, що знайшло своє підтвердження у постановах Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року по справах № 2-а-4669/09/0270 та № 2-а-4671/09/0270, які набули законної сили 04.01.2010 року.
При дослідженні матеріалів справи, а саме поштового конверту (а.с. 21), у якому надійшла позовна заява, було встановлено, що позов направлено до суду 09.07.2010 року. Таким чином позивач не пропустив строк звернення до суду, який був передбачений законодавством на момент звернення позивача із позовом.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» зареєстроване 10.04.1996 р. в Тульчинській райдержадміністрації, свідоцтво про реєстрацію від 10.04.1996 № 177-Р та перебуває на обліку в органах ДПІ у Тульчинському районі.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
На виконання вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та на підставі направлення №117 від 19.05.2009 року та № 201 від 02.06.2009 року, виданого ДПІ у Тульчинському районі проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат».
У ході перевірки встановлено порушення позивачем наступних норм:
пп. 4.1.1 п.4. ст.4, п.5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5. пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі
мінами і доповненням і) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що
перевірявся, на загальну суму 1264246 грн.;
п.п.7.3.1. п7 3. нп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України ,,"Про податок на додану
вартість" № 168 від 03. 04.1997р. в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1167206 грн.;
п.п.7.3.1. п.7 3, лп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997р. в результаті чого занижено (завищено) від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 1480505 грн.;
п.п. 8.1.1 та п і. 8.1.2 п.8.1 от.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних 5889-1У від 22.05.03 року в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1600.90 грн.;
п. 2.1 статті 2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 та статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» № 56/93 від 20.05.1993 року із змінами та доповненнями) підприємство не вірно визначило кількісний склад працівників, внаслідок чого занижено суму комунального податку в сумі 299.20 грн;
На підставі даного акта перевірки, ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №000862300/1 від 20.07.2009 року за порушення п.п 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 п.п 11.3.1, п. 11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким позивачу визначено податкове зобов’язання на загальну суму 2337398 грн., зокрема: за основним платежем 1264246 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1073152 грн. та №0000872300/1 від 20.07.2010 року за порушення 7.4.1 п. 7.4, 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким позивачу визначено податкове зобов’язання на загальну суму 2334412 грн., зокрема: за основним платежем 1167206 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1167206 гривень.
Так, одним із порушень, виявлених під час перевірки було заниження позивачем суми скоригованого валового доходу в період що перевірявся, в сумі 4793754 грн, завищення суми валових витрат сумі 263230 грн., в результаті чого було занижено суму оподатковуваного прибутку на 5056984 грн., та відповідно було донараховано 1264246 грн. податку на прибуток та 1073154 грн. штрафних санкцій.
Під час розгляду справи було встановлено, що на поточний рахунок ВАТ "Тульчинським хлібокомбінат" надійшла сума безготівкових коштів у розмірі 5752504,68 грн., від МПП «Сервісбуд» код ЄДРПОУ 30279712, що підтверджується виписками банку.
В платіжних дорученнях в графі призначення платежу вказано: погашення простого векселя. При отриманні даних коштів підприємством зроблено бухгалтерську проводку Дт рахунку 311 „Поточні рахунки в національній валюті" Кт рахунку 621 „Короткострокові векселі, видані в національній валюті". На кінець періоду , що перевірявся, дана сума рахується в заборгованості на Кт рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті».
За твердженнями представника відповідача, на початок перевірки та на момент отримання даних коштів у ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат" не було дебіторської заборгованості перед МПП «Сервісбуд» код ЄДРПОУ 30279712, що підтверджується даними рахунків 361, 631,685; не реалізовувалась продукція (товари, послуги) на його адресу та не отримувались векселі від МПП „Сервісбуд", що підтверджується відсутністю заборгованості по отриманих векселях на рахунку 621 „Короткострокові векселі, національній валюті". Отже, було зроблено висновок про те , що оскільки заборгованість по отриманих векселях на початок періоду, що перевірявся відсутня, а реалізації продукції (товари., послуги) на адресу МПП «Сервісбуд» за даними бухгалтерського та податкового обліку не було, то надходження коштів від даного підприємства слід розглядати як авансовий платіж в рахунок майбутньої реалізації.
У своїй позовній заяві представник позивача посилався на те , що дані кошти надійшли позивачу від МПП «Сервісбуд» згідно договору від 20.04.2004 року (а.с.74) як поворотна фінансова допомога. Проте, дійсно, у в графі призначення платежу вказано «погашення простого векселя», тому бухгалтером помилково при отриманні даних коштів підприємством було зроблено бухгалтерську проводку Дт рахунку 311 „Поточні рахунки в національній валюті" Кт рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті». За твердженнями представника позивача, перевіряючими не було взято до уваги вищевказаний договір поворотної фінансової допомоги, а тому безпідставно було зроблено висновки, що ці кошти надійшли як авансовий платіж в рахунок майбутньої реалізації.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти тверджень позивача про те, що вищезазначений договір поворотної фінансової допомоги надавався при здійсненні перевірки, зокрема посилаючись на первинну скаргу позивача , у якій відсутні будь-які посилання на вищевказаний договір.
Відповідно до вимог пп. 11.3.1 п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року датою збільшення доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку , а за її відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Надходження авансових коштів від МПП „Сервісбуд" не було відображено в податковому обліку ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат", не було включено до скоригованого валового доходу та до податкових зобов'язань по податку на додану вартість.
Таким чином, висновки податкового органу про те , що позивачем було занижено суму валового доход по даній операції, знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Щодо завищення суми валових витрат, то судом встановлено, що протягом 2008 року „Тульчинський хлібокомбінат" до складу валових витрат включено витрати на придбання ТМЦ (зерно пшениці) від таких суб’єктів господарювання як ТОВ „Дарті", ПП „Техіндустрія", TOB „Атмарком", ТОВ «Агрохімресурс», ТОВ „Геотекс".
Представники відповідача в обґрунтування своєї позиції, стверджували, що ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат" на вимогу перевіряючих не було надано первинних документів щодо підтвердження факту отримання зазначеного товару, а саме не були надані товарно-транспортні накладні на доставку товару, на накладних відсутні підписи посадових осіб про те хто відпустив та хто отримав даний товар, відсутні також на накладних та товарно-транспортних накладних штампи "в'їзд дозволено"', "виїзд дозволено". На підставі вищевикладеного та з посиланнями на норми чинного законодавства, робиться висновок про нікчемність право чинів, укладених між підприємством позивача та вищезазначеними підприємствами, єдиною метою яких було шляхом збільшення валових витрат зменшити суму сплати податків до бюджету. (що само по собі являється порушенням публічного порядку)
Крім того, у своїх висновках представники відповідача спирались на дані оперативної інформації Немирівського ВПМ, а саме: згідно отриманої відповіді ДПІ у Черкаському районі встановлено, що ТОВ „Агрохімресурс" податкову звітність не подає з грудня 2005 року, місцезнаходження підприємства за юридичною адресою не встановлено; згідно отриманої відповіді ДПІ у Деснянському районі м. Києва встановлено, що TOB "Дарті" код 34624572 за адресою м.Київ, вул. Милославська,93-А не знаходиться, встановити фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб (службових) на даний час не виявилось можливим; також згідно отриманої відповіді Білоцерківської ОДПІ встановлено, що провести зустрічну перевірку та відібрати пояснення у громадянина ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), який згідно установчих документів являється директором ПП „Техіндустрія" (код 32740762), не має можливості в зв'язку з тим, що він помер.
При дослідженні доказів у справі позивачем було надано картки рахунків по контрагентам, видаткові накладні, податкові накладні, звіти про використання коштів ,наданих під звіт, квитанції до прибуткових касових ордерів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість підприємств – контрагентів. Проте навіть у судове засідання не було надано товарно-транспортних накладних та відповідних договорів купівлі-продажу або поставки.
Окремо було досліджено договір поворотної фінансової допомоги між ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат" та МПП «Сервісстрой» код ЄДРПОУ 30279712 від 20.04.2004 року. У своїй позовній заяві позивач посилається на договір поворотної фінансової допомоги між підприємством позивача та МПП «Сервісбуд» (код ЄДРПОУ 30279712) від 20.04.2010 року, а як доказ надав суду договір поворотної фінансової допомоги між ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат" та МПП «Сервісстрой» код ЄДРПОУ 30279712 від 20.04.2004 року, пояснивши суду, що неспівпадіння назви підприємства та дати укладання договору є технічними помилками. Крім того, існує очевидне протиріччя у терміні дії цього договору (п.3 абз.3, п.6 абз. 2). Крім того, у договорі немає жодних інших реквізитів МПП «Сервісстрой» крім коду ЄДРПОУ.
Ще одним порушенням, яке було виявлено під час перевірки було включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1636215 грн. при придбанні основних засобів у ПП «Євробудсервіс» (код 328960) та TOB „Стелс- 2" (код 32648463).
За свідченнями відповідача, по даних операціях за інформацією Немирівського ВПМ було виявлено наступне :
згідно договору поставки № 15/6 від 26.06.2008 року та договору № 02.07.2008 року між ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат" та ПП Євробудсервіс» обладнання було відвантажено з складу продавця ПП „Євробудсервіс" за адресою: м. Сєверодонецьк проспект Космонавтів 8а-10. Згідно листа № 1355/7/26-9 від 23.02.2009 р., отриманого з ГВПМ ДПІ у м. Сєверодонецьк стало відомо, що за адресою6 м. Сєверодонецьк проспект Космонавтів 8а-10 знаходиться житлова багатоповерхівка, ніяких складських приміщень за вказаною адресою не значиться. Також встановлено, що згідно договору №119 від 10.09.08р. заключного між ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат та TOB „Стелс2" м.Луганськ (код 32648463) обладнання, яке було придбано у „Євробудсервіс" знаходиться на відповідальному зберіганні у TOB „Стелс- 2" з01.09.08 року по 10.12.08 року (договора на зберігання обладнання від моменту поставки до 01.09.2008 на вимогу перевіряючих не надано, копії даних документів до позовної заяви „Тульчинський хлібокомбінат" не додавались );
згідно договору № 23/7/05/224 від 05 липня 2008 року укладеного між ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат" та TOB „Стелс- 2 " (код 32648463) встановлено, „Стелс-2" передає, а ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат" приймає комплект обладнання на загальну суму 2974888,26 грн. в т.ч. ПДВ 495814,71 грн. 29.08.08p TOB „Стелс2" виписана податкова накладна № 18/8 від 29.08.08 на ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат", яка знайшла своє відображення в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень місяць 2008 року та відповідно включена до податкового кредиту.
Поряд з цим, представник відповідач посилався на той факт, що при використання автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податків встановлено, що TOB „Стелс-2" (код 32648463) у відповідному періоді не задекларував податкові зобов'язання по операціях з ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат».
В судовому засіданні було встановлено , що згідно договору на зберігання, укладеного між ВАТ „Тульчинський хлібокомбінат" та TOB „Стелс-2" , обладнання, яке було придбано у TOB „Стелс-2" знаходиться на зберіганні у TOB „Стелс-2" з 01.09.08 року по 10.12.08 року.
Також, за свідченнями представника позивача, дане обладнання по теперішній час знаходиться на зберіганні у ТОВ «Стелс-2». Щодо проведення між підприємствами розрахунків за зберігання, то відповідних доказів суду не було надано.
Також, вищезазначені господарські операції стали підставами для заниження позивачем суми податкового зобов’язання по ПДВ , завищення податкового кредиту по ПДВ, в результаті чого було завищено суму залишку від’ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1480505 грн., на підставі чого було додатково нараховано1167206 грн. податку на додану вартість та 1167206 грн. штрафних фінансових санкцій.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно чинного законодавства, податкова накладна є звітним та розрахунковим документом одночасно, який при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.
Водночас, узагальнюючи судову практику, Верховний суд України звертає увагу на те, що при оцінці доказів, на які слід посилатися при ухвалені рішень, наявність або відсутність належним чином оформлений податкових накладних вважається обов’язковою, але не вичерпною умовою, оскільки предмет доказування у цій категорії справ становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов’язань, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив із того, що позивач товар не придбавав і ці операції були безтоварними.
Судом встановлено, що визначення підприємством податкового зобов’язання з податку на прибуток було здійснено із порушенням вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також Правил продажу непродовольчих товарів, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року № 294 та наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року № 488/346 “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”, а саме: платник податку відніс до складу валових витрат суми без підтверджуючих документів – товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей.
Позивачем, у порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, довіреності на одержання продукції від підприємств- котрагентів не виписувало; у сторін за угодою відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи тощо та документи на зберігання товару, що є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Під час здійснення узагальнення судової практики, колегія суддів Верховного суду України висловила думку про те , що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.
Узагальнюючи судову практику, Верховний Суду України наголосив на такому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
При цьому в обов’язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
У межах цього також підлягає дослідженню правильність складання податкових накладних, податкових та митних декларацій, зокрема щодо наявності в них усіх передбачених законодавством реквізитів. Одночасно підлягають перевірці на предмет достовірності всі наведені у відповідних документах дані.
Таким чином, враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішенням - № 0000862300/1 від 20.07.2009р. та № 0000872300/1 від 20.07.2009 р, являються правомірним та обґрунтованим.
Крім того, слід зазначити , що Вінницьким окружним адміністративним судом 23.12.2009 року у справах № 2-а-4669/09/0270 та № 2-а-4671/09/0270, були винесені рішення про стягнення з ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» податкового боргу, які набули законної сили 04.01.2010 року. Підставою для звернення органів ДПІ про стягнення були вищезазначені оскаржувані повідомлення-рішенням - № 0000862300/1 від 20.07.2009р. та № 0000872300/1 від 20.07.2009 р.
При вирішенні справи суд також керувався наступним.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 26.08.10
Головуючий суддя: Жданкіна Наталія Володимирівна
Судді: Свентух Віталій Михайлович
Вільчинський Олександр Ванадійович
21.08.2010