Справа № 2а-395/2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    30 серпня 2010 року     Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді БОБРОВСЬКОГО І.М.

                при секретарі            МОРОЗ Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1  до інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Семенового Анатолія Олеговича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Семенового А.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Мотивує свої вимоги тим, що  згідно до постанови серії ВЕ 212090 від 23.06.2010 року, його визнано винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255.00 грн.. Вважає, що постанова незаконна, так як він не допускав порушень правил дорожнього руху.

    В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги просить про задоволення позову. Пояснив,   що 23.06.2010 року на своєму автомобілі «ДЕО» державний номер НОМЕР_1, рухався на автодорозі Ульянівка-Миколаїв коли на 115км, був зупинений інспектором Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Семеновим А.О., який склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 035050 за перевищення встановлених обмежень швидкості руху та виніс постанову серії ВЕ № 212090 від 23.06.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення  у вигляді штрафу в сумі 255.00 грн.. З рішенням інспектора не згоден, вважає його безпідставним і протиправним, а постанову про накладення адміністративного стягнення такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що рухався в межах дозволеної швидкості, на даній ділянці дороги. Посилання інспектора на показники приладу вимірювання швидкості «Беркут» вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки на вказаній ділянці дороги у той же час, рухалась велика кількість автомобілів і виміряна інспектором швидкість могла належати будь-якому із них. Просить скасувати постанову серії ВЕ № 212090 від 23.06.2010 року про накладення адміністративного стягнення.

Відповідач – суб’єкт владних повноважень в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність не надходило, що дає можливість розглянути справу у його відсутність на підставі наявних доказів, у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України.

    Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

     В судовому засіданні встановлено, що згідно до постанови серії ВЕ № 212090 від 23.06.2010 року, ОСОБА_1, на 115 км автодороги Ульінвка-Миколаїв, керуючи автомобілем «ДЕО» державний номер НОМЕР_1, в зоні обмеження швидкості руху 60км/год, рухався зі швидкістю 100 км/год, швидкість вимірювалась приладом «Беркут», чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху і його визнано винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255.00 гривень.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною четвертою даної статті передбачено, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний надати суду всі документи і матеріали, які у нього маються і можуть бути використані, як докази по справі.

Позивач заперечує проти змісту постанови, указує на відсутність об’єктивних доказів скоєння ним правопорушення.

    Оскільки відповідач в судове засідання не з’явився та інших доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не надав, суд вправі вирішити справу на підставі доказів, що є в ній.

    На думку суду швидкість виміряна приладом «Беркут», на якому були встановлені показники швидкості 100 км/год., не може бути доказом скоєння правопорушення оскільки за його допомогою неможливо встановити, який саме автомобіль рухався з перевищенням швидкості.

    Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість доводів позивача ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

    За таких обставин суд вважає, що позивача не обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності у зв’язку з чим вважає за необхідне скасувати постанову серії ВЕ № 212090 від 23.06.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255.00 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

    Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позовну заяву ОСОБА_1  до інспектора Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Семенового Анатолія Олеговича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.

    Постанову серії ВЕ № 212090 року про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255.00 грн., скасувати.

    Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, закрити.

    Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.    

Суддя:                                                                    І.М. Бобровський