Машівський районний суд  Полтавської області

Справа № 2-696/2010 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 року.   Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді                         Кравець С.В.

за участю: секретаря                         Кульчицької І.М.

       позивача                         ОСОБА_1

       відповідача                     ОСОБА_2

       представника відповідача             ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

відповідно до ч.3 ст. 209 ЦПК України в судовому засіданні 26 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15.11.2009р. відповідач, перебуваючи на АДРЕСА_1 наніс йому удар металевою частиною вил в область обличчя, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження, що  спричинили короткочасний розлад здоров’я. Вироком Машівського районного суду від 18.05.2010р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. Внаслідок злочинних дій відповідача йому спричинені моральні страждання, оскільки він переніс, страх, сором та приниження, зазнав сильного фізичного болю, тривалий час переживав. Вказане принизило його честь і гідність, порушило нормальні життєві зв’язки, спілкування з оточуючими, обмеження в трудовій діяльності. Крім цього, йому спричинені матеріальні збитки, так як він поніс витрати на лікування та послуги адвоката в розмірі 1640, 44 грн. У зв’язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача 5 000 грн. на відшкодування моральної та 4 640 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

В судовому засіданні позивач позов підтримує наполягає на його задоволенні, відповідач та його представник позов визнають частково лише в частині стягнення матеріальних збитків понесених позивачем на лікування, які будуть доведені в суді. В іншій частині позов не визнають.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що вироком Машівського районного суду від 18.05.2010р. ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 15.11.2009р. близько 16 год., перебуваючи на АДРЕСА_1, спричинив ОСОБА_1 удар металевою частиною вил в область обличчя, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я ( а.с. 3-5 ). Ухвалою  апеляційного суду Полтавської області від 16.07.2010р. вирок суду залишено без змін ( а.с. 6-8 ).

Таким чином, винність ОСОБА_2 у заподіянні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я доведена, оскільки зазначені вирок та ухвала суду є преюдиціальними для суду, який розглядає справу. Це випливає з положення ч. 4 ст. 61 ЦПК України, яка вказує, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов’язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, доказуванню підлягає лише розмір спричиненої шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України – майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, … відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України – моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій особи, яка завдала шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

    За таких обставин суд вважає, що між сторонами склалися деліктні правовідносини щодо відшкодування шкоди, яка виникла з позадоговірних відносин, а тому до них слід застосовувати положення ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.  

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 4 640 грн., яка складається з витрат понесених на лікування та послуг адвоката суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ); 2 ) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода ).

Як видно з наданих позивачем чеків в період з 16.11. по 04.12.2009р. ним затрачено 1351, 94 грн. на лікування ( а.с. 9- 11 ), що суд приймає як належні докази у справі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення 250 та 15 грн. благодійної допомоги ( а.с. 9 ), оскільки вказані витрати є добровільними, понесені позивачем за власною волею та  відмовити позивачу в стягненні витрат на лікування по чекам за 18 та 19.11.2009р., згідно яких він придбавав препарати: «стрепсілс», які застосовуються при інфекційно-запальних захворюваннях ротової порожнини та горла, а також «колдрекс», який застосовуються при застудних захворюваннях та грипі ( а.с. 10 ).

Крім цього, позивачем понесені витрати у розмірі 3000 грн. за надання юридичної допомоги, на підтвердження чого, ним надані 2 квитанції про сплату адвокату ОСОБА_4, відповідно 2000 та 1000 грн. за представлення останнім його інтересів в суді ( а.с. 12 ).

Суд відкидає доводи представника відповідача про належність цих затрат до судових витрат у кримінальній справі і, що вони не можуть бути враховані як збитки, оскільки як видно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995р. «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», витрати по оплаті юридичної допомоги до судових витрат не належать.

З вироку Машівського районного суду та ухвали апеляційного суду Полтавської області вбачається, що адвокат ОСОБА_4 дійсно брав участь при розгляді кримінальної справи щодо доведеності вини ОСОБА_2 та представляв інтереси потерпілого ОСОБА_1.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. спричиненої моральної шкоди суд зазначає наступне.

    Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

До моральних страждань позивача суд відносить те, що внаслідок злочинних дій відповідача він зазнав фізичного болю та страждань внаслідок ушкодження здоров’я, був позбавлений можливості вести нормальний, здоровий образ життя, відбулися зміни у трудовій діяльності, оскільки з 15.11. по 08.12.2009р. він перебував на стаціонарному лікуванні.

Разом з тим, доводи позивача про перенесений страх, сором, приниження, порушення спілкування з оточуючими,  звичайного кола спілкування, честі і гідності та інші наведені у позовній заяві, суд вважає не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, будь-яких доказів з цього приводу позивач не надав, чим не виконав вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд, враховуючи вищевикладене, а також протиправну поведінку позивача під час конфлікту з відповідачем, що встановлено вироком суду, вимоги розумності, виваженості і справедливості, приходить до висновку, про часткове задоволення позову в розмірі 2000 грн.  

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати: на лікування в розмірі 1351, 94 грн., 3000 грн. – за послуги адвоката при розгляді кримінальної справи, 2000 грн. – на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 51, 43 грн. ( за вимоги майнового та немайнового характеру ).

Оскільки відповідно до ст. 81 ЦПК України по вказаній категорії справ витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покладаються на сторони після її розгляду, а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягають сплаті витрати в розмірі 9, 75 грн., а з позивача на користь держави в розмірі 5, 25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в   :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 4351 ( чотири тисячі триста п’ятдесят одну ) грн. 94 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 ( дві тисячі ) грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51, 34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 9, 75 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 5, 25 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя:  ( підпис)

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду                         С.В. Кравець

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 30 серпня 2010 року