СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 жовтня 2009 року С права № 5020-9/183-13/112-3/068-9/002
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Зінченко Р.В., довіреність № 1 від 08.01.09 (Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України);
відповідача: не з'явився (суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2);
третьої особи: не з'явився (Московський обласний державний театр "Русский балет");
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 03 березня 2009 року у справі № 5020-9/183-13/112-3/068-9/002
за позовом державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України (вул. Б. Хмельницького, 34, місто Київ 30, 01030)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
третя особа Московський обласний державний театр "Русский балет" (вул. Остаповський проїзд, 3, стр. 8, м. Железнодорожний, Московська обл.,143980)
про стягнення компенсації за порушення авторського права в розмірі 55440,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України звернулось з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення авторського права в розмірі 50400,00 грн. та штрафу в розмірі 5040,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при здійсненні організації гастрольного заходу шляхом залучення до участі виконавців, не уклав ліцензійної угоди на використання прав авторів творів, які були публічно виконані під час гастрольного заходу, тим самим не забезпечив дотримання авторських та суміжних прав у межах своїх повноважень під час проведення гастрольних заходів.
Ухвалою від 04 вересня 2007 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Московський державний театр "Русский балет". 03 листопада 2008 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 109 000,00 грн. компенсації за порушення авторських прав та 10 900 грн. штрафу, у зв’язку з тим, що за час розгляду справи значно змінився розмір мінімальної заробітної плати, збільшився розмір інфляції та витрати на ведення судового процесу, та в якості третьої особи вказав Московський обласний державний театр „Русский балет”.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 березня 2009 року у справі № 5020-9/138-13/112-3/068-9/002 у позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що надані відповідачем докази підтверджують, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 під час укладання з Московським державним театром „Русский балет” договору про сумісне проведення вистави „Лебедине озеро” з’ясував, що виключне право на використання хореографії, декорацій та сценічних костюмів цього балету належить театру. Під час укладення договору була підписана додаткова угода №1, в якій було зафіксовано зазначену обставину та вказано, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не несе відповідальності за виконання вимог Закону Російської Федерації „Про авторські та суміжні права”.
Ухвалою від 12 березня 2009 року господарським судом міста Севастополя була виправлена описка - замість Московський державний театр „Русский балет” вказано Московський обласний державний театр „Русский балет”.
Не погодившись з рішенням суду, державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, Законом України „Про гастрольні заходи на Україні” та Постановою Кабінету Міністрів № 35 від 15 січня 2004 року „Про затвердження порядку організації та проведення гастрольних заходів” передбачений обов’язок відповідача забезпечувати дотриманість авторських та суміжних прав у межах своїх повноважень під час проведення гастрольних заходів.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року змінено склад судової колегії, суддю Латиніна О.А. замінено на суддю Ткаченко М.І.
У судове засідання 22 червня 2009 року представники сторін та третьої особи не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Московський обласний державний театр „Русский балет” був повідомлений відповідно до статті 5 Багатосторонньої угоди (СНД) країн-учасниць "Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20 березня 1992 року судовим дорученням за допомогою Арбітражного суду міста Москви.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2009 року змінено склад судової колегії, суддю Антонову І.В. замінено на суддю Градову О.Г.
У судовому засіданні 20 липня 2009 року представник державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України підтримав вимоги апеляційної скарги, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 та представник третьої особи не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2009 року змінено склад судової колегії, суддю Котлярову О.Л. замінено на суддю Латиніна О.А. Головуючим у справі призначено суддю Латиніна О.А.
У судове засідання 12 жовтня 2009 року представники сторін та третьої особи не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2009 року змінено склад судової колегії, суддів Латиніна О.А., Градову О.Г. замінено на суддів Котлярову О.Л., Антонову І.В. Головуючим у справі призначено суддю Котлярову О.Л.
У судове засідання 19 жовтня 2009 року з'явився представник державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України, представники відповідача та третьої особи не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.
У судове засідання 26 жовтня 2009 року з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2000 року між державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України, як організацією колективного управління, та Російським авторським товариством був укладений договір про взаємне представлення інтересів, за яким позивач отримав право на території України укладати угоди (давати дозвіл) з юридичними та фізичними особами на використання творів авторів, здійснювати збір, розподіл та сплату авторської винагороди, виконувати дії, які пов’язані з захистом порушених прав („Великі права”) (а.с.9-12 т.1).
За умовами вказаного договору Російським авторським товариством були передані державному підприємству "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України виключні права видавати на території України дозволи на публічне виконання драматичних, музикально-драматичних та літературних творів, репертуару Російського авторського товариства, які охороняються відповідно до положень національних законів.
Статтею 2 вказаного Договору встановлено право сторін Російського авторського товариства та державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України подавати та підтримувати як від свого імені, так і від імені автора позовні заяви до будь-яких осіб, які несуть відповідальність за протиправне виконання творів.
Також, у матеріалах справи містяться договори від 5 квітня 2000 року між авторами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Російським авторським товариством № 48265, № 67892 відповідно, договір від 28 березня 2001 року № 17065 між ОСОБА_4 та Російським авторським товариством на управління майновими правами автора на колективній основі, та договори від 23 лютого 2001 року та від 13 лютого 2003 року № 42999 між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Російським авторським товариством на управління правами спадкоємця на колективній основі, свідоцтво на право спадкування, та заяви на реєстрацію твору балету „Лебедине озеро” від авторів: 30 листопада 1989 року ОСОБА_9- хореографія, 18 березня 1993 року ОСОБА_4- хореографія, 9 лютого 1994 року ОСОБА_5 - художник-сценограф, 09 лютого 1994 року ОСОБА_6- художник по костюмах (а.с. 13-19,86-89 т.1).
У листі Російського авторського товариства від 21 листопада 2006 року № 5-2/Шех-8952 зазначено, що до складу балету „Лебедине озеро” ввійшли твори , авторами яких є:
· Хореографія: ОСОБА_9 (спадкоємцями якого є ОСОБА_7, ОСОБА_8.), ОСОБА_4;
· Художники: ОСОБА_10, ОСОБА_5.(а.с.8 т.1).
Відповідно до договорів авторів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, спадкоємцев ОСОБА_9 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 з Російським авторським товариством, автори та спадкоємці доручають Російському авторському товариству керування своїми майновими правами на колективних підставах при наступних видах використання їх творів.
Автори та спадкоємці передали Російському авторському товариству: виключне право на управління своїми майновими правами на твори при їх використанні шляхом: публічного виконання творів(пункт 1 угод); виключне право укладати з юридичними і фізичними особами - користувачами творів (платниками) - ліцензійні угоди на використання творів способами, зазначеними в пункті 1 угоди і збирати на користь автора належну винагороду (пункт 3 угод);
Автори зобов’язалися для своєчасного та правильного розподілу винагороди вчасно реєструвати нові твори в Російському авторському товаристві (пункт 8 угод);
Автори зобов’язалися не доручати третім особам здійснювати будь-які дії з управління їх майновими правами , що передані Російському авторському товариству (пункт 6 угод).
05 вересня 2006 року між Московським обласним державним театром „Русский балет” (театр) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (партнер) був укладений договір на сумісне проведення спектаклю „Лебедине озеро” (а.с. 48-50 т.1).
За умовами договору від 05 вересня 2006 року визначені строки проведення спектаклю з 03 листопада 2006 року по 05 листопада 2006 року та місце проведення: міста Євпаторія, Керч, Севастополь.
Додатковою угодою від 05 вересня 2006 року були внесені зміни до пункту 4.1. Договору, а саме - у зв’язку з тим, що „Театр” має виключні права на використання хореографії, декорацій та сценічних костюмів балету „Лебедине озеро”, „Партнер” - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не несе відповідальності за виконання вимог Закону Російської Федерації „Про авторські та суміжні права” відносно даних об’єктів авторських прав” (а.с. 51 т.1).
05 листопада 2006 року на сцені концертного залу Українського культурно-інформаційного центру у місті Севастополь відбулось публічне виконання балету „Лебедине озеро” трупою Московського обласного державного театру „Русский балет”, що підтверджується актом фіксації публічного виконання творів від 05 листопада 2006 року, погашеним квитком та гастрольною афішею (а.с. 5-7 т.1).
Організатором гастрольного заходу є суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, яка отримала на це свідоцтво серії СВ № 76 (а.с.67 т.1).
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Правовідносини у сфері авторського права на об’єкти інтелектуальної власності регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України “Про авторське право і суміжні права” № 3792-XII від 23 грудня 1993 року.
Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Згідно зі статтею 433 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України “Про авторське право і суміжні права” до об'єктів авторського права відносяться, зокрема, драматичні, музично-драматичні, хореографічні та інші сценічні твори. Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.
Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
1) право на використання твору;
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Стаття 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачає, що виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Під публічним виконанням Законом визначено подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Згідно з частиною 2 статті 440 Цивільного кодексу України, майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Договорами авторів, спадкоємців автора ОСОБА_9. та Російським авторським товариством, які містяться у матеріалах справи, встановлено, що майнові права авторами були передані Російському авторському товариству.
Згідно з вимогами статті 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Статтею 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлені способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав, до яких відноситься право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Нормами даного Закону встановлено, що суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.
Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України є організацією колективного управління, сферою діяльності якої є управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права відповідно до приписів статуту позивача та статей 47- 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.
Надані позивачем документи підтверджують його правомочність звертатися із даним позовом в інтересах авторів балету „Лебедине озеро”.
Статтею 1 Закону України “Про гастрольні заходи в Україні” № 1115-IV
від 10 липня 2003 року встановлено, що організаторами гастрольних заходів є суб'єкти господарювання, що займаються організацією гастрольних заходів на території України і статутними документами яких передбачено таку діяльність.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про гастрольні заходи в Україні” гастролі проводяться на підставі договорів, укладених відповідно до закону. Порядок організації і проведення гастрольних заходів визначається Кабінетом Міністрів України. Організатори гастрольних заходів несуть відповідальність за дотримання положень законодавства України про авторські і суміжні права.
Порядок організації та проведення гастрольних заходів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 35 та встановлює, що організатори гастрольних заходів, гастролери, підприємства, установи та організації, залучені до організації та проведення гастрольних заходів, а також власники (уповноважені ним органи чи особи) стаціонарних сценічних майданчиків у межах своїх повноважень забезпечують дотримання вимог законодавства про культуру, авторські та суміжні права, захист прав споживачів
Відповідно до пункту 3 Порядку організації та проведення гастрольних заходів гастрольні заходи проводяться організаторами на підставі договорів, укладених відповідно до закону з гастролерами, власниками (уповноваженими ними органами чи особами) стаціонарних сценічних майданчиків та іншими підприємствами, установами та організаціями.
Крім того, пунктом 13 Порядку організації та проведення гастрольних заходів передбачений обов’язок організаторів гастрольних заходів, гастролерів, підприємств, установ та організацій, залучених до організації та проведення гастрольних заходів, а також власників стаціонарних сценічних майданчиків у межах своїх повноважень забезпечувати дотримання вимог законодавства про культуру, авторські та суміжні права, захист прав споживачів .
Законом України “Про гастрольні заходи в Україні”, вказаним Порядком передбачений обов’язок відповідача забезпечувати дотримання авторських та суміжних прав в межах своїх повноважень під час проведення гастрольних заходів.
З вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 як організатором гастрольних заходів повинні виконуватись вимоги чинного законодавства України з авторських прав.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не має доказів наявності дозволу авторів або організації колективного управління щодо управління майновими правами на публічне виконання даного твору.
Публічне виконання відповідачем спірних музичних творів відбулося без дозволу позивача (укладання з ним ліцензійного договору) та без сплати авторської винагороди, якому Російське авторське товариство передало у встановленому порядку повноваження на видачу дозволу на публічне виконання творів на території України, про цьому автори передали в колективне управління свої майнові права на використання наведених творів.
Таким чином, діями відповідача порушені авторські права авторів балету „Лебедине озеро”: хореографів - ОСОБА_9 (спадкоємцями якого є ОСОБА_7, ОСОБА_8), ОСОБА_4, художників - ОСОБА_10, ОСОБА_5
Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що додаткова угода № 1 до договору про спільне проведення спектаклю „Лебедине озеро” від 05 вересня 2006 року звільняє організатора гастрольного заходу від виконання вимог законодавства України про захист авторських прав.
Згідно з частиною 2 статті 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, суд наділений повноваженнями постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Звертаючись із позовними вимогами, державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України розрахувало компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат за порушення авторських прав кожного автора, враховуючи мінімальну заробітну плату на момент звернення до суду.
Відповідно до пункту 5 статті 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.
Такі мінімальні ставки було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 72 “Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав”. Таким чином, відповідна компенсація не повинна бути меншою за ці ставки.
Відповідно до мінімальної ставки винагороди за використання твору (балет) складає: хореографу –3 ставки, художнику-сценографу та художнику з костюмів –по 3 ставки.
Ставки винагороди можуть нараховуватись як відсоток суми від продажу квитків за публічне виконання одного твору. При цьому, у разі коли твір виконується впродовж двох і більше актів, мінімальні ставки винагороди хореографу збільшуються вдвічі.
Твір балет „Лебедине озеро” виконується у двох актах.
Як слід з матеріалів справи, вартість квитків на виставу „Лебедине озеро”, яка відбувалась 05 листопада 2006 року, склала від 30 до 130 грн.
Проте, відповідач не надав суду кількості проданих квитків.
Відповідно до пункту 33 Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/1107 від 10 червня 2004 року (зі змінами та доповненнями від 1 лютого 2005 року N 04-5/26, від 16 січня 2008 року N 04-5/5, від 29 грудня 2008 року N 04-5/277) у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Стягнення зазначеної компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.
У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що компенсація за порушення авторського права заявлена позивачем у первісному позові, з урахуванням порушень прав авторів твору балету „Лебедине озеро”, відсутності наміру у відповідача перерахування винагороди авторам твору, недоведенням розміру доходу, отриманого внаслідок правопорушення, у розмірі 50400,00 грн. (30 мінімальних заробітних плат = 420 х 30 х 4 = 50400,00 грн.) є обґрунтованою.
Збільшення суми компенсації до 109000,00 грн., на думку судової колегії, буде невідповідним та завищеним відносно порушення відповідача.
У відповідності із частиною 3 статті 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Необхідність стягнення штрафу з відповідача не була доведена та обґрунтована позивачем.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, тому що висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, та рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. При прийнятті нового рішення, судова колегія частково задовольняє позов в частині стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 50400,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовляє.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 березня 2009 року у справі № 5020-9/183-13/112-3/068-9/002 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити частково.
5. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2) на користь державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України (вул. Б. Хмельницького, 34, місто Київ 30, 01030; р/р 2600600610308 в АКБ „Правекс-Банк” МФО 321983 ОКПО 31025266) компенсації за порушення авторських прав у розмірі 50400,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2) у дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 5040,00 грн. та 118,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Доручити господарському суду міста Севастополя видати відповідні накази.
Головуючий суддя
Судді