Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа №2а-1464/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Малашкевича С.А., Арабей Т.Г., при секретарі Дегтярьовій А.М., розглянула апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-1464/10/1270 за позовом Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування вимоги від 24.02.2010 року про виконання рішення суду за виконавчим листом № 2а-294, зобов’язання закрити виконавче провадження № 15642084 за виконавчим листом № 2а-294,
В С Т А Н О В И Л А:
26 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування вимоги від 24.02.2010 року про виконання рішення суду за виконавчим листом № 2а-294, зобов’язання закрити виконавче провадження № 15642084 за виконавчим листом № 2а-294.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-1464/10/1270 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Сторони до суду не з’явились, були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 19 січня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 до УМВС України в Луганській області про перерахунок пенсії були задоволені. Визнано неправомірними дії посадових осіб УМВС Луганської області по невключенню ОСОБА_2 50% доплати від належної суми пенсії при перерахунку з 01.01.2005 р. Зобов’язано УМВС України в Луганській області з 01.01.2005р. встановити розмір пенсії передбачуваної ОСОБА_2 з урахуванням 50% доплати від передбачуваної суми пенсії. Стягнуто з УМВС України в Луганській області на користь ОСОБА_2 різницю в пенсії між фактично виплаченим пенсійним забезпеченням та розміром пенсії з урахуванням 50% доплати від передбачуваної суми пенсії за період з 01.01.2005 року на момент розрахунку пенсії з урахуванням 50% доплати від передбачуваної суми пенсії.
10 березня 2009 року ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська замінено сторону у виконавчому провадженні по виконанню рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19.01.2007 року за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Луганській області про перерахунок пенсії з урахуванням 50% доплати від передбачуваної суми пенсії та стягнення заборгованості у розмірі різницю в пенсії між фактично виплаченим пенсійним забезпеченням та розміром пенсії з урахуванням 50% доплати від передбачуваної суми пенсії за період з 01.01.2005 року на момент розрахунку пенсії з ГУМВС України в Луганській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
03.11.2009 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 15642084 за виконавчим листом № 2а-294 від 31.07.2007 року про стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_2 різницю в пенсії між фактично виплаченим пенсійним забезпеченням та розміром пенсії з урахуванням 50 % доплати від передбачуваної суми пенсії за період з 01.01.2005 року на момент розрахунку пенсії з урахуванням 50 % доплати від передбачуваної суми пенсії.
Листами № 5958/26-2 від 17.11.09. та № 6035/26-2 від 23.11.09. позивач повідомив відповідача про виконання вищезазначеного рішення суду (а.с.10, 11).
24.02.2010р. на адресу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшла вимога начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Луганській області Попович Я.В. про виконання рішення суду та зобов'язання до 01.03.2010 року надати на адресу підрозділу ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області документи, підтверджуючі виконання рішення суду (довідку-розрахунок, платіжне доручення).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 4 статті 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» ( надалі по тексту Закон № 606-ХIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі — рішення).
Згідно частини 1 статті 2 Закону № 606-ХIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
У відповідності до статті 3 Закону № 606-ХIV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (надалі по тексту Закон № 202/98-ВР) державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Виходячи з вимог ст. 5 Закону № 606-ХIV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, серед інших, одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Ст. 6 Закону 606-ХIV встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Виходячи з вказаних норм, відповідачу законом надано право вимагати від позивача виконання рішення суду, надання документів на підтвердження такого виконання. Тобто, направлення позивачеві вимоги відповідає чинному законодавству.
Згідно зі ст. 88 Закону 606-ХIV за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.
Згідно п.8 ч.1 ст. 37 Закону 606-ХIV виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивачем не надано Державному виконавцю, та не надано до суду відповідних документів (довідку-розрахунок, платіжне доручення) в підтвердження своїх пояснень про фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Листи позивача № 5958/26-2 від 17.11.09. та № 6035/26-2 від 23.11.0р. якими позивач повідомив відповідача про виконання вищезазначеного рішення суду (а.с.10, 11) не можуть вважатись належними документом в підтвердження виконання рішення суду.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вимога начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Луганській області Попович Я.В. про виконання рішення суду та зобов'язання до 01.03.2010 року надати на адресу підрозділу ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області документи, підтверджуючі виконання рішення суду (довідку-розрахунок, платіжне доручення) не суперечить ст.ст. 5,6 Закону 606-ХIV. Крім того, у відповідача відсутні підстави, передбачені п.8 ч.1 ст. 37 Закону 606-ХIV для закриття виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні вказаних позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, оскільки позивачем не було доведено порушення відповідачем норм діючого законодавства при винесені оскаржуваної вимоги.
В частині позовних вимог, про зобов’язання відповідача закрити виконавче провадження, у задоволені відмовлено на підставі ч.2 ст. 2, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Суд зазначив, що закінчення виконавчого провадження віднесено виключно до повноважень Державної виконавчої служби. Дійсно зазначеною нормою, визначена відповідна компетенція державного виконавця. Проте суд першої інстанції виходив не з тих мотивів при відмові в задоволені вимог в цій частині. Підставою для закриття виконавчого провадження є фактичне повне виконання боржником своїх зобов’язань, яке підтверджується належними документами. В наслідок того, що державному виконавцю і суду не надано відповідні документи підстави для закриття виконавчого провадження відсутні і вимоги про зобов’язання державного виконавця вчинити певні дії задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.1.ч.1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення в частині мотивів відмови у задоволені позову про закриття виконавчого провадження.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ст. 207, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області – задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-1464/10/1270 за позовом Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування вимоги від 24.02.2010 року про виконання рішення суду за виконавчим листом № 2а-294, зобов’язання закрити виконавче провадження № 15642084 за виконавчим листом № 2а-294 - змінити в частині мотивів відмови у задоволені позову про зобов’язання закрити виконавче провадження № 15642084 за виконавчим листом № 2а-294.
В решті частини - Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі № 2а-1464/10/1270 залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 30.06.2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення у повному обсязі.
Постанова складена у повному обсязі 05.07.2010 року.
Головуючий суддя: А.А. Блохін
Судді С. А. Малашкевич
Т. Г. Арабей