Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа №2а-3176/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Малашкевича С.А., Арабей Т.Г., при секретареві Дегтярьовій А.М., за участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача - Таранова Є.Г., розглянула апеляційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у справі № 2а-3176/10/0570 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення,-
В С Т А Н О В И Л А:
16 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.10.2009 року № 0001132343 на суму 2650,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у справі № 2а-3176/10/0570 позов задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Позивач є фізичною особою–підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію, дата реєстрації 26.06.2006 року, номер запису про державну реєстрацію 22560000000008232, на податковому обліку перебуває з 26.06.2006 року. На момент проведення перевірки позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку та з 01.01.2007 року по 30.06.2007 року позивач знаходився на загальній системі оподаткування.
У період з 16.09.2009 року по 18.09.2009 року відповідачем була здійснена перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 23.09.2009 року № 2706/17-2-2317814633 «Про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи–підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.06.2006 року по 11.08.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2006 року по 11.08.2009 року».
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі Закон), а саме: проведення розрахункових операцій при надані послуг з ремонту квартир (будівель, споруд) за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій за період з 01.01.2007 року по 30.06.2007 року на загальну суму 530 грн.
05.10.2009 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001132343, яким до позивача згідно п. 1 ст. 17 Закону застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2650 грн.
У листопаді 2009 року позивач надав Державній податковій інспекції у Донецькій області первинну скаргу на вказане рішення, яка отримана нею 06.11.2009 року за вхідним номером Г-714. Зазначена первинна скарга рішенням ДПА у Донецькій області від 14.12.2009 року № 22234/10/25-013-6 залишена без задоволення, а рішення без змін.
Згідно вимог п. 1 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Ст. 10 Закону передбачено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.
Аналіз наведених норм доводить, що при здійсненні розрахунків за готівкові гроші суб’єкти господарювання, які знаходяться на загальній системі оподаткування, зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, у випадках, встановлених Законом, суб’єкти господарювання можуть використовувати розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачеві декларацію про отримані доходи у період 1 та 2 кварталів 2007 року, згідно якої у цей період він отримав дохід у сумі 530 грн. Зазначена сума доходу також відображена у книзі обліку доходів та витрат за формою № 10.
До акту перевірки позивачем були надані пояснення від 16.09.2009 року, де зазначено, що у період з 01.01.2007 року по 30.06.2007 року він займався підприємницькою діяльність шляхом надання послуг з ремонту квартир та перелічені види робіт.
Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього кодексу. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Перелік видів адміністративно-господарських санкцій визначених цією статтею не є вичерпним. Також цією статтею визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть визначатися іншими законами.
Ст. 241 цього кодексу передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Ст. 17 Закону передбачена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього закону у вигляді фінансових санкцій.
Таким чином, фінансові санкції, передбачені статтею 17 Закону, які застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього Закону, належать до адміністративно-господарських санкцій.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення п. 1 ст. 3 Закону України повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
В ході проведення перевірки відповідачем було виявлено порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності та застосовані заходи майнового характеру, тобто застосовані штрафні (фінансові) санкції, які передбачені іншим законодавчим актом, а саме Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначене порушення відбулося у період з 01.01.2007 року по 30.06.2007 року, перевірка відповідачем була проведена у період з 16.09.2009 року по 18.09.2009 року, тобто виявлення порушення було здійснено відповідачем у вересні 2009 року, у жовтні 2009 року застосовані адміністративно-господарські санкції.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції застосовані до позивача з порушенням строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001132343 від 05.10.2009 року.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у справі № 2а-3176/10/0570 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.10.2009 року № 0001132343 на суму 2650,00 грн. – залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 30.06.2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі 05.07.2010 року.
Головуючий: А.А. Блохін
Судді: С.А. Малашкевич
Т.Г. Арабей