ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "12" серпня 2010 р.                                                            Справа № 05/119-10  

  Колегія суддів у складі: головуючий суддя  Терещенко О.І. , суддя  Білоконь Н. Д. , суддя   Івакіна В.О.  

при секретарі Євтушенко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Григорьєвої В.Є., довіреність  від 09.08.2010 р.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ( вх. № 2181 Х/1-14 ) на рішення господарського суду Харківської області від 16.06.10 по справі № 05/119-10

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ

до суб"єкта  підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 86809,81 грн.

  ВСТАНОВИЛА:

  Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до суб"єкта  підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягненя з останнього 77817,55 грн, в тому числі 62520,35 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів по укладеному між сторонами договору фінансового лізингу від 27.08.2007 року №  972/08/2007,  та нарахованих на цю заборгованість 2423,58 грн. неустойки, 10741,11 грн. інфляційних 2132,51 грн. -3% річних.

Заявою від 02.06.2010 р. № 1300-06/10 позивач збільшив  позовні вимоги, а  саме: просив стягнути з відповідача 86809,81 грн., в тому числі:70100,90 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів по укладеному між сторонами договору фінансового лізингу від 27.08.2007 року №  972/08/2007 та нарахованих на цю заборгованість 3028,47 грн. неустойки, 11167,88 інфляційних, 2512,56 грн. -3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 червня 2010 року у  справі № 05/119-10 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 70100,90 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів по укладеному між сторонами договору фінансового лізингу від 27.08.2007 року №  972/08/2007 та нарахованих на цю заборгованість 3028,47 грн. неустойки, 11167,88 інфляційних, 2512,56 грн. -3% річних.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилається на необгрунтованість цього рішення у зв"язку з  порушенням місцевим господарським судом при його прийнятті норм процесуального права.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а  оскаржуване рішення -без змін.

Відповідач в  судове засідання не з"явився, до суду повернулась надіслана на його адресу  копія ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 26 липня 2010 р., якою було призначено час та місце даного судового засідання із поміткою пошти-"за закінченням терміну зберігання"

Оскільки копію зазначеної ухвали надіслано за адресою, що зазначна самим відповідачем в апеляційній скарзі та зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію відповідача, останній належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача  про час та місце судового засідання та на те, що строк розгляду апеляційної скарги закінчується, справа розглядається за відсутності відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

27.08.07 р. сторонами був укладений договір фінансового лізингу №972/08/2007 згідно з предметом якого лізингодавець-позивач зобов'язується придбати в свою власність техніку у відповідності з установленою лізингоодержувачем-відповідачем специфікацією: Тип: Спецтехніка; Марка, модель: Навантажувач Міззап Ш01М15 (одна одиниця); № шасі: буде встановлений в акті здачі-приймання майна; рік випуску: 2006 р.; специфікація продавця: додатком до договору купівлі-продажу від 27.08.07 р.; і передати його без надання послуг по управлінню і технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння і користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.3 договору вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, становить суму, еквіваленту 14476,00 „у.е.", в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 2412,67 „у.е.", виражену в гривнях України.

Вартість майна (включаючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях становить суму авансу, внесеного у відповідності з п. 6.4 договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в „графі 4" графіку інесення платежів (додаток №1) по „курсу 1" і викупну вартість, вказану в додатку №1 до договору по „курсу 1".

Відповідно до п. 3.1 договору передача лізингодавцем майна, а також необхідних документів, що є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинна бути здійснена протягом 5 робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізингоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення по факсу.

Згідно п. 4.2 договору строк фінансового лізингу складається з періодів, які вказані в графі 1 додатку №1 до даного договору.

Відповідно до п. 6.3 вказаного договору загальна сума лізингових платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем лізингодавцю, становить 18886,77 „у.е.", включаючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 2362,67 „у.е.".

Згідно з п. 6.5 договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу вказаний в графіку внесення платежів (додаток №1 до даного договору).

Відповідно до п. 6.8 договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Згідно з п. 8.5 договору, у випадку, якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснить оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,1% від поточного боргу лізингоодержувача за кожен день прострочки платежу, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

Згідно з графікоми внесення платежів (додаток №1 до договору) аванс вартості майна становить 3619,00 у.е., аванс комісії - 186,19 у.е., строк їх оплати 27.08.07 р.

Викупна вартість майна - 300,00 у.е. Курс НБУ на дату підписання договору становить 5,05 грн. за 1 долар США. Період, за який сплачується лізинговий платіж, становить календарний місяць. Строк лізингу становить з 28.08.07 р. по 27.08.11 р. Строк сплати лізингових платежів - щомісячно, в останній день звітного місяця.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу майно, що підтверджується копіями акту здачі-приймання майна від 01.11.07 р. та видаткової накладної №РН-0000407 від 01.11.07 р. на суму 73103,80 грн.

Таким чином, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання по договору.

Однак відповідач свої зобов"язання за договором виконав неналежним чином та не в повному обсязі, а саме несвоєчасно сплачував лізингові платежі та не сплатив лізингові платежі за період з 01.03.09 р. по 31.05.10 р. в сумі 70100,90 грн., внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість в розмірі 70100,90 грн..

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі  статтею 806 Цивільного кодексу  України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні  положення  про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До  відносин,   пов'язаних  з  лізингом,   застосовуються   загальні   положення   про кпівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст.  11  Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтею  526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач, відповідно до п. 8.5 договору, ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", нарахував відповідачу неустойку (пеню) за період з 01.04.09 р. по 02.06.10 р. в сумі 3028,47 грн.

Згідно з частиною. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував відповідачу інфляційні за період з 01.10.07 р. по 02.06.10 р. в сумі 11167,88 грн. та 3% річних за період з 01.10.07 р. по 02.06.10 р. в сумі 2512,56 грн.

Відповідач  не надав суду доказів сплати заборгованості, неустойки, інфляційних та 3% річних або будь-яких заперечень.

Зважаючи на наведене місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідач в  апеляційній скарзі посилається на те, що рішення винесено за його відсутності, яке обумовлено поважною причиною, а  саме причиною його відсутності в  судовому засіданні  12.05.2010 р. стало отримання ухвали суду  рекомендованою поштою після закінчення судового засідання.

Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд необгрунтовано відклав розгляд справи на короткий термін з 07.06.2010 р. до 16.06.2010 р.

Колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, оскільки ухвали суду надсилались на адресу, яка зазначена у свідоцтві про його державну реєстрацію, в його клопотаннях та в  апеляційній скарзі.

Крім того розгляд справи двічі відкладався ухвалами суду від 12.05.2010 р.  та від 07.06.2010 р. через неявку сторін.

Окрім того, що відповідач належним чином повідомлявся  про час та місце судових засідань та  розгляд справи двічі відкладався  через неявку сторін, на час прийняття оскаржуваного рішення закінчувася строк розгляду справи. в межах якого згідно зі статею 77 Господарського процесуального кодексу України  можливе його відкладення.

Окрім цього відповідач до клопотання  про відкладення розгляду справи не надав доказів на підтвердження неможливості явки в  судове засідання через хворобу.

Тому місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив клопотання відповідача від 16.06.2010 р. про відкладення розгляду справи  та розглянув справу за відстуності відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2  статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо  це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідач в  апеляційній скарзі посилається лише на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які, як наведено вище не мали місце.

Ухвалою від 26.07.2010 р. апеляційний господарський суд зобов"язував відповідача надати суду пояснення  щодо того, які норми процесуального права порушено місцевим господарським судом та  яким чином ці порушення призвели до прийняття господарським судом першої інстанції неправильного рішення.

Однак відповідач ухвалу суду не виконав,  та ним взагалі як в суді першої інстанції так і в  суді апеляційної інстанції не надавалось будь-яких заперечень що стосуються суті спору.

Зважаючи на наведене, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв"язку з чим його слід залишити без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 75, 99, 101, п. 1 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

  ПОСТАНОВИЛА:

  Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.06.10 по справі № 05/119-10 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили.

  Головуючий суддя Терещенко О.І.

  Суддя Білоконь Н. Д.  

  Суддя                                                                                          Івакіна В.О.  

     Постанову складено в повному обсязі 16.08.2010 р.