№ рядка статзвіту
Справа № 2-1807/10/0408
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2010 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючого судді Міхеєвої В.Ю.,
При секретарі Резніченко В.М.
За участю представника позивача ОСОБА_2,
Представника відповідача Чуплої І.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від позивача ОСОБА_4, в інтересах якого на підставі довіреності діє представник ОСОБА_2, 21.05.2010 року надійшла позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь 173000 грн. за спричинену моральну шкоду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він в період з 1997 року працював слюсарем – ремонтником, машиністом екскаватора, гірничим майстром виробничої дільниці в Відкритому акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг». Комісією у складі представників: Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Фонду), було проведено розслідування та складено Акт розслідування нещасного випадку № 11 від 12.02.03 року, який стався з ним. В пункті 6 Акту… встановлено, що виконуючи обов’язки гірничого майстра 08.02.2003 року, о 12 год. 30 хв. з ОСОБА_6 стався нещасний випадок, в результаті чого він одержав численні травми. В пункті 9 зазначено діагноз: комбінована травма; синдром здавлення грудної клітки; численні переломи ребер праворуч; пневмоторакс праворуч; забиття передньої брюшної та черевної стінки.
Від 21.05.2003 р. йому первинно було встановлено 25% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах в 2005р., 2007р., 2009р. відсоток втрати працездатності залишився в тому ж розмірі. Наступний переогляд призначено на 01.06.2011 р.
Вважає, що з вини підприємства йому заподіяна шкода здоров’ю, він втратив значний відсоток професійної працездатності в зв’язку з нещасним випадком, являється інвалідом, по причині вищезазначеного змушений переносити фізичні страждання, а звідси і моральні переживання, які проявляються в наступному: в зв’язку з травмою був прооперований в 2 – й міській лікарні в торакальному відділенні (торакоцентез, дренування плевральної полості по Бюлау); на теперішній час турбує біль в грудній ділянці; підвищення температури тіла; відчуває слабкість та болі в поясничному відділі хребта. В результаті в його житті виникли вимушені зміни він змушений докладати багато зусиль для організації свого життя. Так, для недопущення погіршення стану свого здоров’я та для підтримання працездатності постійно проходить лікування в 2 – й, 4 – й (неврологічне відділення) та 5 – й міських лікарнях. Від вищевикладеного переносить моральні переживання, які носять для нього тяжкий та постійний характер.
Причинену моральну шкоду оцінює в розмірі 173 000 грн., просить стягнути з відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві та пояснив, що позивач втратив 25% професійної працездатності в зв’язку з нещасним випадком, змушений систематично звертатися за допомогою до лікарів у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. В результаті, порушено його нормальний спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові зусилля для організації свого життя.
Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ОСОБА_3. яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що для встановлення факту спричинення позивачеві моральної шкоди, необхідне проведення медико-соціальної експертизи і її висновок. До суду позивач такий висновок не представив, у зв'язку з цим Фонд вважає, що позивачеві моральна шкода не причинена. Крім того, у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п. 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині «відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку». Законом України № 717 – V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди – виключено. Фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Вислухавши сторони, вивчивши письмові матеріали справи, давши їм оцінку, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
При обговоренні питання, про спричинення позивачеві морального збитку, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров'я позивача, наслідки, викликані в зв’язку з трудовим каліцтвом, відсоток втрати професійної працездатності, провину підприємства та самого працівника в спричиненні шкоди.
З трудової книжки вбачається, що позивач в період з 25.09.1997 р. працював слюсарем – ремонтником, машиністом екскаватора, гірничим майстром виробничої дільники Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» (тепер - Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с.4-8).
З позивачем 08.02.2003 року стався нещасний випадок, про що комісією у складі представників: Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Фонду соціального страхування від нещасних випадків…, проведено розслідування та складено Акт розслідування нещасного випадку Н – 5 від 11.02.2003р. та Акт про не6щасний випадок на виробництві Н – 1 №11 від 12.02.2003р. (а.с.9-10, 11-13).
В пункті 6 Акту про нещасний випадок на виробництві Н – 1 №11 від 12.02.2003 року (надалі – Акту) зазначено, що 08.02.03р. о 12 год. 30 хв., ОСОБА_4, гірничий майстер, під час виходу з кабіни бульдозера, коли бульдозер сколихнувся, втратив рівновагу та впав на гусеничне полотно, а потім на відсипану гірничу породу, при цьому отримав комбіновану травму. В пункті 9 Акту зазначено діагноз: комбінована травма; синдром здавлення грудної клітки; численні злами ребер праворуч; пневмоторакс праворуч; розрив легені праворуч, забиття передньої брюшної та черевної стінки.
Особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці в пункті 10 Акту зазначено машиніста бульдозера – ОСОБА_8 (порушення інструкції з охорони праці) та потерпілого – ОСОБА_4, який порушив вимоги п.3.14.1.1 посадової інструкції майстра гірничого у кар’єрі виробничої відвальної дільниці кар’єру № 3 РУ ГЗК.
Позивачу згідно витягу з акту огляду МСЕК 21.05.2003 року первинно було встановлено 25% втрати професійної працездатності з 19.05.2003 року у зв’язку з трудовим каліцтвом (а.с.14).
При наступних переоглядах від 21.06.2005 р., 15.05.2007 р., 19.05.2009 р. відсоток втрати працездатності позивача залишився в тому ж розмірі. Наступний переогляд призначено на 01.06.2011р. (а.с.15-18).
Згідно виписних епікризів, позивач в результаті отримання трудового каліцтва, знаходився неодноразово на стаціонарному лікуванні та амбулаторно проходив курс лікування в 4 – й та 5- й міських лікарнях, у 2–й міській лікарні, був прооперований. З документів медичних установ, наявних в матеріалах справи, встановлено, що позивачеві лікарями рекомендовано: спостереження у лікарів, медикаментозне лікування, санаторно – курортне лікування (Хмільник, Бердянськ, Солоний Лиман, Саки) (а.с.19-25).
З набуттям чинності з 1 квітня 2001 року Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" за наявності факту заподіяння моральної шкоди, страхова виплата за моральну шкоду відповідно до ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 Закону виплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків, в тому числі й у разі стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Зазначені положення відповідають і Рішенню Конституційного Суду від 27.01.2004 N 1-рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), яким встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Встановлено, що 25% втрати професійної працездатності позивачеві було вперше встановлено висновком МСЕК 21.05.2003 року (а.с.14).
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", так і Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Той факт, що у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 22 ст. 71 зупинено дію абзацу 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, на думку суду, не може бути прийнято до уваги.
Згідно рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
При обговоренні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров’я позивача, наслідки, які відбулися у зв’язку із професійним захворюванням, відсоток втрати професійної працездатності тощо.
При визначенні розміру моральної шкоди суд керується роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та визначає розмір моральної шкоди в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин справи.
Зважаючи на 25 % втрати професійної працездатності позивачем, стан його здоров'я, відчуття постійного болю у грудній ділянці тау поясничному відділі хребта, задишку, слабкість, необхідність постійного щорічного лікування, тривалість страждань і переживань в зв’язку з погіршенням здоров’я внаслідок трудового каліцтва, а також беручи до уваги і наявність вини позивача у нещасному випадку, що стався з ним через недотримання інструкції з охорони праці, суд вважає, що компенсацію за заподіяну моральну шкоду йому слід призначити у розмірі 10000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які він зазнає, а в іншій частині позову позивачеві слід відмовити.
Доводи Фонду соціального страхування про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу висновком МСЕК від 21.05.2003 року з 19 травня 2003 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності (а.с.14).
Доводи відповідача стосовно того, що Законом України № 717 від 23.02.2007 року внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено, а п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону, після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від сплати державного мита.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи суд відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача.
Керуючись ст. 58 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., ст. ст. 21,28,30,34,35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять) тисяч грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь держави 15 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Інші судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 09 серпня 2010 року.
Суддя В.Ю. Міхеєва