№ рядка статзвіту                          

            Справа № 2-1828/10/0408  

      Р І Ш Е Н Н Я

                                        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      05 серпня 2010  року

      Дзержинський  районний суд  міста Кривого Рогу в складі:

Головуючого судді                                                     Міхеєвої В.Ю.,

При секретарі                                                              Резніченко В.М.

За участю позивача                                                             ОСОБА_2,

Представника позивача     ОСОБА_3,

Представника відповідача     Чуплої І.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,

    В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від  позивача ОСОБА_2, в інтересах якого на підставі довіреності діє представник ОСОБА_3, 26.05.2010 року надійшла позовна заява, у якій позивач  просить стягнути з відповідача на його користь 176800 грн. за спричинену моральну шкоду.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він з 11.05.1998 року працював електромонтером 5, 6 розряду тягової підстанції по ремонту електроустаткування комунального трамвайно-тролейбусного підприємства «Криворіжелектротранс». Під час ревізії силового трансформатора 12.12.2000 року він був уражений електричним струмом, при цьому отримав електричний шок і термічні опіки правої руки і ноги.

          У зв’язку з нещасним випадком на виробництві, який з ним стався 12.12.2000 року, після тривалого лікування, позивач 12.04.2001 року вперше пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено 70% втрати професійної працездатності і друга група інвалідності по трудовому каліцтву. В подальшому він проходив переогляд з 10.03.2002 року, де за висновком МСЕК процент втрати працездатності 70% і група інвалідності залишилися без змін і встановлені безстроково.

         Внаслідок заподіяння шкоди здоров’ю Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) постановою № 4228 від 02.10.2001 року призначило позивачу щомісячні страхові виплати по 239,32 грн., виходячи із середнього заробітку в сумі 341,88 грн., але моральна шкода у відповідності до ст..ст.1,3,4,8,14,21,28,30,34,40 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі – Закон), який набрав чинності з 01.04.2001 року, відповідачем відшкодована не була.

          Обставини, за яких стався нещасний випадок, викладені в Акті №2 від 15.12.2000 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, де зазначено, що ОСОБА_2 12.12.2000 року о 10 годині 30 хвилин виконував роботи по ревізії силового трансформатора підстанції №15, і під час цих робіт отримав ураження електричним струмом і опіки правої руки і правої ноги.

               Був доправлений до міської лікарні № 2 з електротравмою правої верхньої кінцівки, нижніх кінцівок, 3-4 ст. 10% у важкому стані. Проведена операція 19.12.2000 року, права верхня кінцівка ампутована до рівня плеча. 18.01.2001 року – аутодермопластика, 20.02.2001 року – пластика шкіри в області культі. В області правого стегна дві гранульовані рани в діаметрі до 5 см. По передній поверхні колінного суглоба рана 4 х 5 см, гранулюючи з крайовою епіталізацією. В верхній частині колінного суглоба визначається вільна рідина. Рухи правого колінного суглоба обмежені при згинанні до кута 160 градусів.

           З 10.12.2001 р. по 28.12.2001 р. проходив стаціонарне лікування в ортопедичному відділенні 2-ї міської лікарні з діагнозом операційний остеомієліт культі правого плеча, активна фаза.

            З 07.11.2002 р. по 01.12.2002 р. проходив стаціонарне лікування в опіковому відділенні 2-ї міської лікарні.

              Внаслідок виробничої травми позивач постійно зазнає фізичного болю і моральних страждань. Відсутність правої руки, кульгавість на праву ногу спричиняють душевні і фізичні страждання, рани на правій нозі до теперішнього часу не загоїлися. На протязі тривалого часу обмежений у своїх діях, не відчуває себе повноцінною людиною тому, що має фізичні вади, які не дають можливості жити повноцінним життям. На протязі десяти років відчуває фізичний біль і страждає морально від отриманої виробничої травми і вважає, що йому заподіяна моральна шкода, розмір якої оцінює  в 176800 грн. та просить стягнути з відповідача, так як право на відшкодування такої шкоди у нього виникло з моменту встановлення МСЕК вперше стійкої  втрати працездатності, тобто, з 12.04.2001 року.

            У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі  довіреності, кожен окремо, на позовних вимогах наполягали в повному  обсязі, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

            Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від  нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області Чупла І.С., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги  не визнала  і пояснила,    що для встановлення факту  спричинення  позивачеві  моральної  шкоди, необхідне проведення  медико-соціальної  експертизи і її висновок. До суду позивач такий висновок не представив, у зв'язку з цим Фонд  вважає, що позивач заподіяння йому  моральної шкоди не довів.  Крім того, у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.»  п. 22  ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону  України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині  «відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку».  Законом України № 717 – V від  23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України  «Про  загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди – виключено. Фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань  не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

             Крім того, наголосила на тому, що відповідно до наказу № 248к від 20.04.2001 року підприємство, на якому працював позивач, вже відшкодувало йому моральну шкоду в розмірі 2550 грн. згідно п.11 Правил відшкодування шкоди, спричиненої працівнику ушкодженням здоров’я,  пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 із змінами та доповненнями.

             Вислухавши сторони, вивчивши письмові матеріали справи,  давши  їм  оцінку, суд вважає позов обґрунтованим  і  таким, що підлягає  частковому  задоволенню.

            При обговоренні питання про спричинення позивачеві морального збитку, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров'я позивача, наслідки, викликані в зв’язку з трудовим каліцтвом, відсоток  втрати  професійної  працездатності, провину  підприємства та самого працівника в спричиненні шкоди.

              З  трудової  книжки  вбачається,  що  позивач в період з 11.05.1998 року працював у комунальному трамвайно-тролейбусному підприємстві «Криворіжелектротранс» електромонтером тягової підстанції по 5- го, 6-го розряду та 14.05.2001 року звільнений на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я, що перешкоджає виконанню даної роботи (а.с.7-9).

         З позивачем 12.12.2000 року стався нещасний випадок, про що складено   Акт про нещасний випадок на виробництві Н -1  №2  від  15.12.2000 р. (надалі – Акт) (а.с.10-11).

   В пункті 6 Акту зазначено обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме, що ОСОБА_2 о 10 год. 30 хвилин 12.12.2000 року почав виконувати роботи по ревізії силових трансформаторів на підстанції 15, не доповівши про це керівництву, при цьому торкнувся до не відключеної струмопровідної частини масляного вимикача 1 та одержав ураження електричним струмом і опіки правої руки і правої ноги.

              Особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці в  пункті 10 Акту зазначено ОСОБА_2 – бригадира електромонтерів тягових підстанцій, який порушив ПБЕЕС п.п.3.2.4; 3.2.7; 3.3.6; 3.5.4 та  ОСОБА_6 – електромонтера тягових підстанцій (чергова).

    Позивачу згідно витягу з акту огляду МСЕК  12.04.2001 року  первинно було встановлено 70% втрати професійної працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом (а.с.12).

           При повторному переогляді 10.04.2002 р. відсоток втрати працездатності позивача залишився в тому ж розмірі та встановлений безстроково. Згідно довідки МСЕК від 10.04.2002 року позивачу з 01 травня 2002 року встановлено 2-гу групу інвалідності безстроково. (а.с.12-14).                                

          Згідно виписних епікризів, позивач в результаті отримання трудового каліцтва, знаходився неодноразово на  стаціонарному лікуванні в опіковому, ортопедичному відділеннях комунального закладу «Міська лікарня №2 м. Кривого Рогу» та йому рекомендовано курс фізіо-функціонального, санаторно-курортного лікування, диспансерний нагляд у травматолога (а.с.15-17).  

 Заперечення представника відповідача в частині, що позивачу було виплачено моральну шкоду підприємством, і тому Відділення Фонду повинно звільнятися від такої  сплати, суд не може взяти до уваги, так як ініціатива підприємства по відшкодуванню моральної шкоди позивачу відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, ч.2 ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України.

   Підстав для звільнення відповідача від компенсації позивачу моральної шкоди суд не вбачає, виходячи з наступного.

              З набуттям   чинності  з  1  квітня  2001  року  Закону  "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку   на   виробництві   та   професійного  захворювання,  які спричинили втрату працездатності" за  наявності  факту заподіяння  моральної  шкоди,  страхова  виплата за моральну шкоду відповідно до ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 Закону виплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків, в тому числі й  у  разі  стійкої,  часткової  чи  повної   втрати   професійної працездатності.

              Зазначені положення відповідають і Рішенню Конституційного Суду від   27.01.2004   N  1-рп/2004  (справа   про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), яким встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.  

    Позивачу згідно витягу з акту огляду МСЕК  12.04.2001 року  первинно було встановлено 70% втрати професійної працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом (а.с.12).

      Таким чином,  право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",  так і Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

            Той факт, що у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»  п. 22 ст. 71 зупинено дію абзацу 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, на думку суду, не може бути прийнято до уваги.

              Згідно  рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. Конституційний Суд  України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти  їх  дію, чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює  протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

      Згідно  ст.  58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі,  крім випадків,  коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

              Також відповідно до ч. ч. 1,  2  ст.  5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини,  які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі,  крім випадків,  коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

       Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату,  тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

               При обговоренні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров’я позивача, наслідки, які відбулися у зв’язку із професійним захворюванням, відсоток втрати професійної працездатності тощо.                

  При визначенні розміру моральної шкоди суд керується роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  та визначає розмір моральної шкоди в межах заявлених вимог,  з урахуванням характеру,  обсягу,  тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках,  конкретних обставин справи.

               Зважаючи на 70 % втрати професійної працездатності позивачем,  стан  його  здоров'я, втрату внаслідок нещасного випадку верхньої правої кінцівки, відчуття постійного болю у правому колінному суглобі та обмеженість пересування, необхідність постійного щорічного лікування,  тривалість  страждань  і переживань в зв’язку з погіршенням здоров’я внаслідок трудового каліцтва, а також беручи до уваги і наявність вини позивача у нещасному випадку, що стався з ним через недотримання положень інструкції з охорони праці, суд  вважає,  що компенсацію  за  заподіяну моральну  шкоду  йому слід  визначити у розмірі   30000 грн.,  що  буде  відповідати  тим  стражданням  і переживанням  які  він зазнає,  а в іншій частині позову позивачеві слід відмовити.

    Доводи Фонду соціального страхування про те,  що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими,  що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам,  яким нанесене ушкодження здоров'я,  пов'язане з виконанням трудових обов'язків»,  затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212,  оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві,  яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності,  в той час як позивачу висновком МСЕК  від 12.04.2001 року встановлено стійку втрату професійної працездатності (а.с.12).

       Доводи відповідача стосовно того,  що Законом України № 717 від 23.02.2007 року внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...»,  відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено, а  п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону,  після абзацу третього доповнено новим абзацом,  згідно якого відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року,  а тому Фонд є неналежним відповідачем,  не можуть бути прийняті до уваги,  оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до набрання чинності цим Законом.

Також суд не погоджується із запереченнями представника відповідача в частині пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки у відповідності з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995  № 4 (з наступними змінами та доповненнями, надалі – постанови Пленуму), позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав та на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

            Згідно ст. 4 Декрету  Кабінету  Міністрів  України  «Про державне  мито»  сторони  у справі  звільнено  від  сплати державного  мита.                                                

           Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи суд відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача.

                Керуючись ст. 58 Конституції України,  рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р.,  ст. ст. 21,28,30,34,35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які  спричинили  втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховного Суду  України № 4 від 31.03.1995 р. (з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.),   ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, суд –

    В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

    Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять) тисяч грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

  Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь держави 15 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.      

      Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення  до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Повне рішення складено 10 серпня 2010 року.

                    Суддя        В.Ю.Міхеєва