Справа №2a-21 2007

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 березня 2007 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області

у складі: головуючого - судді                                         М.А. Токаренко

при секретарі                                                                   О.Є. Жукової

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в м. Гордівка справу за

адміністративним   позовом   ОСОБА_1до   Управління

внутрішніх справ у Донецькій області про спонукання нарахування пенсії за вислугою

років, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 12 квітня 1986 року по 20 лютого 1993 року і з 28 травня 1995 року по 8 грудня 1999 року з урахуванням проходження строкової служби в лавах збройних сил загальний стаж службі (вислуги років) складає 13 років 8 місяців 6 днів.

З 8 грудня 1999 року наказом № 262 від 6 грудня 1999 рокуОСОБА_1було звільнено за власним бажанням у званні старшого лейтенанта.

31 липня 2006 року ОСОБА_1 виповнилося 45 років. Загальний стаж роботи при цьому склав 29 років 5 місяців 4 дні.

ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом, в якому просять зобов'язати відповідача, який йому відмовляє у призначенні та виплаті пенсії за вислугою років на підставі п.Б ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", що передбачає призначення і виплату пенсій за вислугу років при наявності умов: стаж роботи в органах міліції не менш 12 років 6 місяців, загальний трудовий стаж праці не менш 25 років, досягнення віку в 45 років не залежно від підстав і часу звільнення.

Свої вимоги позивач в судовому засіданні підтримав наполягав на їх задоволені і пояснив, що вій поступив на службу в органи міліції, а потім працював в них, повертаючись після звільнення 1993 року - в 1995 році, тільки тому, що діяв п.Б ст. 12 Закону України, який дозволяв піти на пенсію за вислугою років по досягненню 45 річного віку.

Представник відповідача позов не визнала і пояснила, шо п.Б ст. 12 Закону України № 3591-IV в редакції від 4 квітня 2006 року не дає позивачу права на вислугу років, оскільки вказані умови (наявність стажу служби в органах МВС та збройних силах 12 років 6 місяців, загальний стаж 25 років, досягнення 45 річного віку) повинні бути на момент звільнення зі служби з органів МВД, але ці умови були відсутні.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги належать задоволенню із наступних підстав.

Позивач, знаходячись на службі в органах МВС України після 9 квітня 1992 року і після звільнення в 1993 рік знову поступив на службу з 28 травня 1995 року, мав передбачене п.Б ст. 12 Закону України від 9 квітня 1992 року Ш 2262-Х11 (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 4 липня 2002 року № 51-IV) право на пенсію за вислугою років по тривалості служби не менш 12 років 6 місяців.

Суд вважає, що держава в період дії попередньої редакції п.Б ст. 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-Х11 ( до вступу в силу Закону України Ш 3591-1V від 4

квітня 2006 року) взяло на себе обов'язки назначати та сплачувати позивачу пенсію за вислугою років незалежно від підстав та часу звільнення по досягненню 45 річного віку і наявності загального стажу 25 років.

Позивач зі свого боку виконав свої обов'язки, прослуживши більше 12 років 6 місяців, тому згідно ст.ст.526,527 ЦК України його вимоги належать задоволенню з метою виконання обов'язків зі сторони відповідача.

Із запереченнями відповідача не можливо погодитись, оскільки вони відносяться до правовідносин які виникли після вступу в силу Закону України № 3591-1V від 4 квітня 2006 року.

Пункт 4 Заключних та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, вказує на те що правові норми цивільного законодавства застосовуються до тих цивільних правовідносин, котрі виникли після набрання його чинності і продовжують існувати.

Аналогічне правило розповсюджується і на остальне цивільне законодавство. При цьому суд враховує положення ст.22 Конституції України, яка зобов'язує, щоб при прийнятті нових законів або внесення до них змін не допускалось звуження змісту і об'єму суттєвих прав і свобод громадян і вважає, що діями УМВС України в Донецькій області були порушені права ОСОБА_1

Надані позивачем матеріали підтверджують позовні вимоги, викладені факти не спростовуються відповідачем, тому суд вважає необхідним задовольнити заявлений позивачем адміністративний позов.

На підставі п.п.1,3,5 ч.2 ст.16,526 ЦК України, п.Б ст.12 Закону України № 2262-Х11 від 9 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, керуючись ст.ст. 10,11,50,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1до Управління внутрішніх справ України в Донецькій області про спонукання до призначення пенсії за вислугу років - задовольнити.

Зобов'язати Управління внутрішніх справ України в Донецькій області призначити, нарахувати та сплачувати ОСОБА_1пенсію за вислугою років з 31 липня 2006 року.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адшністративного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.