Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6023/10 Головуючий у 1 інстанції: Нікітенко Н.П.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.
Суддів: Стрелець Л.Г.
Кочеткової І.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач з 2006 року по 2008 рік зазначені виплати не нараховував та не виплачував. Також стверджує, що про порушення своїх прав вона дізналася із засобів масової інформації, тому вважає, що строк позовної давності пропущений нею з поважних причин.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд поновити строк для звернення до суду, визнати противоправними дії відповідача, зобов’язати відповідача здійснити виплату надбавки до пенсії як дитині війни за період 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Управляння ПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано Управляння ПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 30.11.2008 року по 31.12.2008 рік.
В іншій частині позовних вимог – відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, Управління ПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Управління ПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 розд. П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, після набрання ним чинності адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач народилася у березні 1940 року, тому відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується наявними в матеріалах справи ксерокопією паспорта та копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому (а.с. 5,7).
У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема посилання апелянта на те, що суд незаконно поновив строк позовної даності є безпідставними, оскільки за рішенням суду у поновленні строку позовної давності відмовлено, та позов задоволено частково.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307,308,313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Запорізької області відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, вона є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: