Справа № 2-4934-2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Дубановської І.Д.
При секретарі Котляровій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Слов’янську за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У червні 2010 року до суду звернулась з позовної заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є 1940 року народження і відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно з ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року така допомоги не виплачувалась оскільки Верховна Рада України призупинила дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ст. 77 та ст. 110 Закону України від 20.12.2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та ст. 71 п.12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України. Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв’язку з чим просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПФУ у м. Слов’янську здійснити їй нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, стягнути на свою користь судові витрати з Державного бюджету України.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з’явилась, але надала суду заяву у якій просила розглянути справу за її відсутності (а. с.6), тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача в порядку ст. 169 ЦПК України.
Представник відповідача УПФУ в м. Слов’янську до суду не з’явився, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.15), тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку ст. 169 ЦПК України.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області до суду не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка в матеріалах справи (а. с.10), тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку ст. 169 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, що позивач є громадянкою України (а. с.5) і має правовий статус “Дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.4), а також відомостями про те, що вона дійсно перебуває на обліку в УПФУ м. Слов’янську, отримує пенсію за віком та їй призначена надбавка “Дитина війна” з 01.01.2007 року по теперішній час, до цього надбавка не призначалася і не виплачувалася (а. с.7).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст. 54 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року №835-VI та ч.2 ст. 52 ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року N 2154-VI розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік та 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.
Проте, на виконання вищезазначеної норми КМ України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 та 2010 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії “Дитина війни”. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” передбачено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 01 липня – 48,2 гривні та з 01 жовтня 49,8 гривень. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року та з 01 січня 2010 року цією постановою на визначений та змін стосовно цього питання у 2009 – 2010 роках в вищезазначену постанову не вносилося.
У 2009 році положення ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” не змінювалось, тому відповідач повинен був при нарахуванні та сплаті зазначеного виду соціальної допомоги керуватись положеннями зазначеної норми закону, а не Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Так в своєму рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007 року Конституційний суд України зазначив, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довірі особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Тому при вирішенні цього питання відповідач повинен керуватись нормами спеціального закону.
Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення пенсії “дитини війни” з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року.
В свою чергу постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2009 року, яка на теперішній час набула чинності, відповідача було зобов’язано здійснити ОСОБА_1 за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 06 травня 2009 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично виплачених сум підвищення. Тобто за період з 01 січня 2009 року по 06 травня 2009 року вимоги позивача вже задоволені рішенням суду, що набуло чинності.
У зв’язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 07.05.2009 року по 30.04.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум підвищення за зазначений період.
Вирішуючи заявлене у позові питання про віднесення судових витрат на Державний бюджет України, суд вважає, що в цій частині він підлягає задоволенню, з наступних підстав:
За ст. 10 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” №1788 – XII від 05.11.1991 року у редакції ЗУ від 17.01.2002 року №2981-ШШ пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідачі у справі є структурними підрозділами Пенсійного фонду України, які не є органами місцевого самоврядування, відтак сума судових витрат сплачена позивачем, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн. 00 коп. (а. с.1), підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” ст. 71 п. 12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ч.3 ст. 54 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік”, ч.2 ст. 52 ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Слов’янську за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 за період часу з 07 травня 2009 року по 30 квітня 2010 року нарахування та виплату підвищеної пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.
Стягнути з відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську в Донецькій області судові витрати в сумі 120 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету України. Звільнити Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську в Донецькій області від сплати судового збору
В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення складено в нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя І.Д. Дубановська