Справа №2-1624/10

   Р І Ш Е Н Н Я

      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 02 серпня  2010 року                   Рокитнянський районний суд Київської області  в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про нарахування та виплату недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом, просить визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації ( далі-відповідач) у виплаті в повному обсязі суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік-неправомірною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоотриману суму одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, посилаючись на те, що вона являється евакуйованою після  аварії на ЧАЕС і є постраждалою 2 категорії. У відповідності ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон) їй повинна виплачуватись щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В лютому 2009 року вона отримала допомогу на оздоровлення у розмірі 75 грн., що є значно меншою, ніж передбачено  законодавством. 07.04.2010 року звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманої одноразової допомоги на оздоровлення. Проте відповідач відмовив у задоволенні її заяви, тому змушена звернутися із позовом до суду.

В судове засідання позивачка не з’явилася, але в звернулася із заявою в якій просить розглянути справу без її участі. Позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив  в судове засідання свого представника, натомість надіслав листа в якому зазначено, що позов не визнає  та просить розглянути  справу  без участі представника відповідача. Крім того, надіслав заперечення  на позов, в якому зазначено, що позивачка являється особою, яка була евакуйованою після  аварії на ЧАЕС в 1986 році і є потерпілою 2 категорії та дійсно перебуває на обліку в районному управлінні з 01.07.2002 року. В 2009 році позивачка отримала щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до норм, визначених постановами КМ України від 20.09.2005 року № 936, від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562.

Дослідивши письмові докази  та надавши їм оцінку, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що  позивачка ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2  категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 01.03.1993 року та перебуває  на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Рокитнянської РДА з 01.07.2002 року і тому має право на щорічну допомогу на оздоровлення в  розмірі   3  мінімальних  заробітних  плат, що передбачено ст.48 Закону.

Із довідки № 01-05-177 від 21.04.2010 року наданої відповідачем вбачається, що позивачці нарахували та 08.02.2010 року виплатили допомогу на оздоровлення  за 2009 рік в сумі 75 грн.

При нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину,  кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати,  визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836  «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року  №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2  ст.  19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2  ст.  113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція України – є нормами прямої дії.  

Згідно ст. 71 Закону України «Про статус і    соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми,  пов'язані з реалізацією права на соціальний захист,  неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,  і сформулював правову позицію,  згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України,  що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема,  належать громадяни,  яким компенсаційні виплати у вигляді допомоги на оздоровлення призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,  що пільги,  компенсації,  гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,  тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не вимогами постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836  та  від 12.07.2005 року  №562.

Таким чином, позиція відповідача щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення, яка ґрунтується виключно на вимогах постанов Кабінету Міністрів України  є невірною, так як суперечить вимогам Конституції України, ст.48 Закону та рішенням Конституційного Суду України.

Враховуючи те, що 08.02.2009 року відповідач виплатив позивачці грошову допомогу на оздоровлення в сумі 75 грн.  і  07.04.2010 року відмовив у задоволенні заяви про донарахуванні та виплати даної допомоги в повному обсязі, суд вважає, що  ця відмова є неправомірною і тому вимога позивачки про зобов’язання  здійснити нарахування та виплату недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 у повному обсязі одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі, встановленому ст.48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених коштів, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  та послідуючими змінами та доповненнями.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  Київської області  на користь  ОСОБА_1  витрати по сплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації  Київської області  на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Звільнити   ОСОБА_1  від сплати судового збору у відповідності до  п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                                           В.М.Корбут