Справа № 1-916

                                                                                                                                                   2010 р.

                                                    В   И  Р  О  К

                                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          20  серпня  2010 року                                   Солом»янський    районний суд м.Києва

          в складі головуючого судді-             А.М.ПЕДЕНКО

          при секретарі-                                  К.М.Ігнатушиній

          з участю прокурора-                        Н.М.Афєнкіної

                 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м. Києві справу по обвинуваченню  

                                                      ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                      уродженця Чернігівської області, Козелецького району,

                                                      с.Прогрес, українця,  громадянина  України, освіта вища,

                                                      одруженого, має на утриманні малолітню доньку,2009 р.н.,

                                                      тимчасово не працюючого ,     проживаючого  в   АДРЕСА_1, зареєстрованого в

                                                      АДРЕСА_2 ,   раніше   не   судимого ,-

  у вчиненні  злочину,передбаченого ст. 367  ч.1  КК  України -

                                                        в с т а н о в и в  :

      Підсудний   ОСОБА_4  вчинив  злочин при наступних обставинах.

      Відповідно до наказу № 236\ос  від 25.09.2009 року  лейтенанта міліції ОСОБА_4  було призначено на посаду  оперуповноваженого сектору  карного розшуку  Лінійного відділу  на ст. Київ-пасажирський УМВС України  на Південно-Західній залізниці  і він  будучи представником  влади та службовою   особою   повинен  в своїй діяльності  дотримуватись  вимог  Закону України «Про міліцію»  та діяти у відповідності  до вимог КПК України  при перевірці  заяв  громадян   та повідомлень про вчинення злочину.

       Так, у відповідності до ст.10  вказаного  Закону  працівник міліції на території  України незалежно  від посади ,яку він  займає , місцезнаходження  і часу  в   разі звернення   до нього громадян  або  службових осіб   з заявою чи повідомленням  про події ,  які загрожують особистій  чи громадській безпеці  ,або в разі  безпосереднього  виявлення   таких , зобов»язаний  вжити  заходів   до попередження  і припинення правопорушень, рятування   людей , подавання допомоги  особам,які її потребують ,встановлення  і затримання  осіб ,які вчинили  правопорушення  ,охорони місця  події  і повідомити  про це в найближчий  підрозділ міліції.

       Статтею 16 вищевказаного Закону   встановлено ,що особовий склад міліції складається  з працівників ,що проходять  державну службу  в  підрозділах міліції ,яким відповідно до чинного  законодавства  присвоєно  спеціальні  звання міліції.

       Відповідно до функціональних  обов»язків  оперуповноваженого сектору карного розшуку ЛВ на ст. Київ-пас  ОСОБА_4  зобов»язаний  зокрема : здійснювати   за дорученням  керівництва Лінійного відділу перевірку скарг  і заяв громадян  про злочини  та пригоди  та  приймати по них  рішення.

       28 жовтня 2009 року  до Лінійного відділу  на ст. Київ-пасажирський  Управління   МВС України на ПЗЗ ,який розташований  по вул. С.Петлюри,21 «а»  в м. Києві  надійшли  матеріали  перевірки   за заявою ОСОБА_5  з приводу  крадіжки  25 липня 2009 року у вагоні № 8  потягу сполученням  «Львів-Київ»  його мобільних телефонів «Нокіа 5320» та «Самсунг  Е200».

 Проведення дослідчої перевірки  за заявою ОСОБА_5 з приводу  крадіжки   його  особистих речей  керівництвом ЛВ на ст. Київ-пас  доручено оперуповноваженому СКР ЛВ на ст. Київ-пас  ОСОБА_4

      В ході проведення  перевірки  фактів, викладених в заяві ОСОБА_5   ,ОСОБА_4  виставив  інформаційно-пошукову картку  на мобільні телефони ,що були викрадені , опитав пасажирів   потягу  сполученням « Львів-Київ »   та перевірив   бюро знахідок  при ГУ МВС України .

      В період проведення  вказаної перевірки  ,підсудний ОСОБА_4  при невстановлених слідством обставинах   знайшов  у себе в робочому кабінеті  на столі заяву  від 02.11.2010 року  ,виконану   нібито від імені ОСОБА_5   про припинення  проведення перевірки за  його заявою  в  зв»язку із  знаходженням  своїх  телефонів   по місцю проживання .

      Однак  в подальшому було  встановлено , що  ОСОБА_5 зазначену  заяву не писав  і  її зміст  не відповідає дійсності.

      Отже, підсудний ОСОБА_4  будучи  службовою особою ,неналежно  виконував  свої службові обов»язки  ,через несумлінне  ставлення до них :  в порушення вимог ст.ст. 22,97 КПК України ,   «Інструкції про порядок   прийняття  ,реєстрації  та розгляду  в органах  і підрозділах  внутрішніх справ України № 400   від 14.04.2004 року  та належного   порядку  перевірки  заяв та повідомлень  про злочини ,не вжив  дієвих заходів  щодо всебічного,повного  та об»єктивного  дослідження обставин  викладених в заяві ОСОБА_5

про вчинення  щодо нього злочину  та без проведення опитування останнього ,не пересвідчившись  у достовірності  заяви  від 02.11.2010 року  , 24 листопада 2009  року  виніс незаконну  та необґрунтовану  постанову  про відмову  в порушенні  кримінальної справи, що призвело до приховування  вчиненого  злочину ,не порушення  за вказаним фактом  кримінальної справи  та нездійснення    розслідування  вказаного факту.

       31 травня 2010 року  Київською транспортною прокуратурою порушено  за фактом крадіжки майна ОСОБА_5  кримінальну справу № 20-2602  за ознаками  злочину,передбаченого  ч. 1 ст. 185 КК України .

     Описані дії  та бездіяльність  ОСОБА_4 призвели   до підриву  авторитету  та престижу органів  державної влади,  чим заподіяно  істотну шкоду  державним інтересам ,а також   правам та інтересам  ОСОБА_5 , оскільки  своєчасно  не вжито  передбачених  законом  заходів  для розкриття  злочину ,вчиненого  проти  його власності ,виявлення  та повернення його викраденого  майна , а також   притягнення  винних осіб  до кримінальної відповідальності.

     Допитаний в судовому засіданні  підсудний  свою вину в скоєнному  визнав повністю і підтвердив обставини вчиненого , викладені вище.

Підсудний ОСОБА_4 підтвердив суду ,що  працюючи на посаді оперуповноваженого карного  розшуку ЛВ на ст. Київ-пасажирський, маючи при цьому спеціальне звання лейтенанта  міліції  отримав від керівництва  матеріали  по заяві гр. ОСОБА_5 щодо  крадіжки  майна   останнього    у вагоні № 8 потягу сполученням «Львів-Київ» .

Спочатку він провів  необхідні первинні дії   по  розгляду  заяви  , а через деякий час  на своєму робочому столі  виявив  заяву  від імені ОСОБА_5  в якій було вказано ,що останній  знайшов телефони і просить дій по розшуку  майна не проводити.

Він  виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи .

Пояснити яким чином   заява  опинилась на столі не може , оскільки вона не була зареєстрована   . Він  подумав ,що  хтось із співробітників міг  заяву  занести  до кабінету.

В подальшому було встановлено ,що  ОСОБА_5 цю заяву не писав і до ЛУ на ст.Київ-пас не приїздив.

Підсудний в суді визнав,що  дійсно   в даному випадку несумлінно  виконав свої обов»язки, не перевірив  достовірність заяви і не опитав ОСОБА_5  і  тому  вчинив  службову недбалість.    У вчиненому щиро розкаявся.

      Відповідно до ст. 299 ч. 3 КПК України суд обмежив дослідження  доказів допитом підсудного.

      Таким чином  суд приходить до висновку про те,що  ОСОБА_4 своїми діями  та бездіяльністю  вчинив службову недбалість ,тобто невиконання   та неналежне виконання службовою особою  своїх службових обов»язків  через несумлінне  ставлення до них ,що заподіяло істотну шкоду  охоронюваним  законом  правам та інтересам окремого громадянина та  державним інтересам.

      Дії  підсудного суд  кваліфікує   за ст.  367 ч. 1  КК України.

      Призначаючи підсудному покарання,суд враховує ступінь тяжкості вчиненого- відповідно до ст. 12  ККУкраїни злочин віднесений до невеликої тяжкості ,його особу   і вважає необхідним призначити йому покарання у виді  штрафу  з позбавленням  права займати посади в правоохоронних органах  на певний строк  і вважає  таке покарання достатнім для його виправлення   .

      Як пом»якшуючі покарання обставини для підсудного суд  враховує   щире розкаяння у вчиненому,  наявність на утриманні  малолітньої дитини, позитивні характеристики з місця роботи ,  а також що раніше  підсудний не притягувався до кримінальної відповідальності.

       Обтяжуючих його покарання обставин судом не встановлено .

                                Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України,суд-

                                                  з  а  с  у  д  и  в :

     ОСОБА_4   визнати винним за ст. 367 ч. 1 КК України    і  призначити  йому  покарання  у виді  штрафу   у розмірі 150  неоподаткованих мінімумів доходів громадян ,що становить 2550  гривень   на користь держави з позбавленням права  займати посади  в правоохоронних органах строком на 2 роки.

     Міру запобіжного заходу  до  набрання вироком  чинності  залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

     Стягнути із ОСОБА_4  на користь  НДЕКЦ з обслуговування ЛУ на ПЗЗ при УМВС України на  залізничному транспорті  -   676 грн. 08 коп. за проведення експертизи. (а.с. 61)

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду  м. Києва через районний суд на протязі  15 діб з моменту його проголошення.

                                                       СУДДЯ: