Справа № 11- 431/10 Головуючий по першій інстанції Підгорний І.І.
Категорія: ч. 2 ст. 152, Доповідач Міліщук С.І.
ч. 3 ст. 186 та ін. КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 27 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді: Хлапук Л.І.,
суддів: Лозовського А.О., Міліщука С.Л.,
з участю прокурора: Баса В.В.,
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Ківерцівського районного суду від 23 червня 2010 року, яким:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Острожець Млинівського району Рівненської області, громадянина України, українця, із середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, військовозобов’язаного, без постійного місця проживання, раніше судимого:
1) 28.06.1991 року Острожським районним судом Ровенської області за ст. 117 ч.3, 106 ч.2, 42 КК України до 8-ми років позбавлення волі;
2) 16.02.1999 року Луцьким районним судом Волинської області за ст.ст. 117 ч.2, 102, 118 ч.2 КК України до 7-ми років позбавлення волі,
засуджено:
- за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ст. 152 ч.2 КК України на 9 років позбавлення волі;
- за ст. 15 ч.2 - 152 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.
За ст. 194 ч.2 КК України ОСОБА_6 виправдано.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим до відбуття покарання ОСОБА_6 остаточно визначено 9 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати за проведення судмедекспертиз в розмірі 1314 грн. 38 коп. в користь держави .
Запобіжний захід засудженому залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 23 вересня 2009 року.
Вироком також вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він 19 вересня 2009 року о 23 год. шляхом виймання віконної рами в будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, проник в будинок потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, де застосувавши до останньої фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, відкрито заволодів мобільним телефоном «Самсунг» вартістю 250 грн., в якому знаходилась сім-картка «Діджус» вартістю 25 грн. та мобільний телефон «Сіменс» вартістю 200 грн., в якому знаходилась сім-картка «Лайф» вартістю 25 грн., чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 500 грн., та заподіявши, при цьому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
Крім того, ОСОБА_6. знаходячись в будинку, по АДРЕСА_1 застосував грубу силу, що виразилась в хапанні за одяг, нанесенні ударів руками, ногами по різних частинах тіла потерпілій ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани волосяної частини голови, множинних синців обличчя, садна голови, лівої вушної раковини, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, які згідно висновку судмедекспертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, після чого ОСОБА_6 зірвав одяг з ОСОБА_2 завів її в іншу кімнату, де повторно зґвалтував.
В подальшому ОСОБА_6, зв’язавши руки ОСОБА_2 мотузкою, щоб не заважала, погрожуючи застосуванням фізичного насильства повторно намагався згвалтувати її дочку - потерпілу ОСОБА_3, яка теж була ним зв’язана і перебувала в безпорадному стані. Однак свій умисел до кінця не довів з незалежних від його волі причин: ОСОБА_2, звільнившись від мотузки, намагалася втекти через вікно, а ОСОБА_6 побіг за нею. В цей час ОСОБА_3 звільнилась від мотузки та втекла на вулицю через вікно.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_6 заперечує крадіжку мобільних телефонів, мотивуючи це тим, що забирав їх у потерпілих, щоб вони не подзвонили в міліцію. Згвалтування ОСОБА_2 та замах на зґвалтування ОСОБА_3 не вчиняв. Вважає, що потерпілі його оговорюють. Просить прийняти по справі справедливе рішення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого який підтримав апеляцію та просив пом’якшити призначене йому покарання, його захисника, який теж підтримав апеляцію та просив виправдати засудженого за відсутністю в його діях складу злочину, міркування потерпілих та прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні ним злочинів, за які він засуджений, підтверджуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами:
- показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка під час досудового слідства та в суді не змінювала своїх показань і пояснила, що 19 вересня 2009 року біля 22 год. у її будинок проник ОСОБА_6, побив її та ОСОБА_3, забрав телефони. В подальшому, застосовуючи фізичне насильство позривав з них одяг, і зв’язав ОСОБА_3 в одній кімнаті, а її в іншій кімнаті зґвалтував. Після чого мав намагався зґвалтувати і її дочку – ОСОБА_3, однак вона втекла ;
- показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка дала аналогічні пояснення, незмінні під час досудового та судового слідства;
- протоколами огляду місця події, згідно яких в будинку ОСОБА_2 було виявлено мотузки, якими ОСОБА_6 зв’язував ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дерев’яні частини мітли, нижня жіноча білизна. Окрім цього на подвір’ї цього ж будинку 20 вересня 2009 року біля п’ятої години працівниками міліції був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_6, у якого були вилучені мобільні телефони«Самсунг» та «Сіменс»;
- висновками судово-медичних експертиз, з яких вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
За таких обставин, суд не приймає до уваги твердження засудженого про його невинуватість у грабежі, зґвалтуванні та замаху на згвалтування, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінальної справи та показаннями потерпілих, які узгоджуються між собою.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_6 своїми вчинив грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих; зґвалтування та закінчений замах на зґвалтування вчинені повторно, особою, яка раніше вчиняла злочин передбачений ст. 153-155 КК України і вірно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 152 та ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 152 КК України.
При призначенні засудженому покарання суд, у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь і характер суспільної небезпеки вчинених злочинів, особу ОСОБА_6, який характеризується посередньо.
Пом’якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд прийшов до правильного висновку, що виправлення і перевиховання засудженого не можливе без ізоляції його від суспільства . Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.
Підстав для його зміни чи скасування вироку з мотивів зазначених в апеляції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 червня 2010 року щодо останнього - без змін.
Головуючий: підпис Л.І.Хлапук
Судді: підпис А.О.Лозовський
підпис С.Л. Міліщук
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.Л. Міліщук