Справа №2  а - 3  / 10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді     Самсонової О.А.

при секретарі     Півень Я.В.

    за участю:

        позивача - ОСОБА_1,

        представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

        представників відповідача Непоради А.М., Петренка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 10 січня 2008 року звернулася в суд з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про поновлення на роботі,  скасування наказів,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В первісній позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог посилалася на те, що 02 січня 1995 року була прийнята на посаду спеціаліста І категорії у відділ орендних відносин загальнодержавного та комунального майна регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області.

22 листопада 2007 року звільнена на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну службу» за систематичне невиконання службових обов’язків, порушення трудової дисципліни згідно наказу №259-К від 22 листопада 2007 року.

Наказ вважає таким, що не відповідає чинному законодавству.

Крім того, не погоджується з наказом начальника регіонального відділення від 29 травня 2006 року №78-К в частині депреміювання та підстав його застосування, з наказом від 26 січня 2007 року №11-К про попередження про неповну службову відповідність, з наказами №240-К від 12 грудня 2006 року, №136-К від 17 липня 2007 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Внаслідок неправомірного притягнення її до дисциплінарної відповідальності, їй було недоплачено заробітну плату – премії та інші надбавки, які з неї обраховані.

Вважає, що діями відповідача їй завдано значної моральної шкоди.

В поданій до суду позовній заяві просила поновити строк звернення до суду, поновити на посаді головного спеціаліста відділу регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області у відділі, який проводить перевірки дотримання умов договорів купівлі-продажу та договорів оренди. Просила скасувати наказ від 26 січня 2007 року №11-К про попередження про неповну службову відповідність, накази №240-К від 12 грудня 2006 року, №136-К від 17 липня 2007 року, №259-К від 22 листопада 2007 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також наказ №78-К від 29 травня 2006 року щодо неї. Також просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 71629,42 грн., недоотриману внаслідок винесення доган заробітну плату в розмірі 28118,57 грн., недоплачені щомісячні премії за період з 01.01.2006 року по 12.12.2006 року в сумі 700,77 грн., премію за травень 2006 року в сумі 212,99 грн., 50% премії за серпень 2006 року в сумі 191,78 грн. Також просила стягнути на відшкодування моральної шкоди, завданої наказами про дисциплінарні стягнення, – 54 мінімальні заробітні плати, за заподіяну незаконним звільненням моральну шкоду – 108 мінімальних заробітних плат, за подальші моральні збитки та лікування їх наслідків – 50 мінімальних заробітних плат, а також поточні витрати по підготовці матеріалів та подання звернень в установи в розмірі 354,10 грн. та на відшкодування вартості судово-психологічної експертизи – 3105 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 пзовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнавали, пояснюючи, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, обчислення її заробітку та звільнення з роботи було здійснено у повній відповідності до вимог закону. В задоволенні позову просили відмовити.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представників  відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 02 січня 1995 року 01 грудня 2006 року працювала на різних посадах державного службовця Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, з 01.02.2002 року – на посаді головного спеціаліста відділу по контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань та договорів купівлі-продажу, з 29.08.2006 року – головним спеціалістом відділу по контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу та договорів оренди, з 01.12.2006 року - головним спеціалістом відділу по контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу та перевірки договорів оренди.

За нормами ст. 139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення, як догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисциплінарну відповідальність можуть бути передбачені до окремих працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з Законом України «Про державну службу» до державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

В судовому засіданні встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 29 травня 2006 року №78-К «Про преміювання співробітників регіонального відділення» (т.1, а.с.27-28) нараховано премію працівникам відділення за травень 2006 року, взято до відому, що наказом №60-К від 05 травня 2006 року ОСОБА_1 оголошено попередження, у зв’язку тимчасовою непрацездатністю наказано провести депреміювання ОСОБА_1 після виходу її на роботу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», в редакції станом на час існування спірних відносин, надано право  керівникам органів у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу  в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці.

ОСОБА_1, не погоджуючись з наказом від 29 травня 2006 року №78-К в частині депреміювання, в той же час не оспорює наказ №60-К від 05 травня 2006 року (т.1, а.с.125-126), посилаючись на який відповідачем було прийнято рішення про її депреміювання, а тому, враховуючи, що преміювання працівників є правом керівника, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про скасування наказу від 29 травня 2006 року №78-К щодо неї є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Крім того, суд вважає помилковим посилання позивача на те, що пунктом 2 вказаного наказу розмір її премії зменшений лише на 20%, оскільки, як вбачається з тексту вказаного наказу, розмір премії на 20% зменшений лише двом працівникам – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Відносно ж ОСОБА_1 прийнято рішення після виходу її на роботу здійснити її депреміювання  (тобто повне позбавлення премії), а не зменшення розміру премії на 20%, як на те вказує позивач (т.1, а.с.28).

Також судом встановлено, що наказом від 12 грудня 2006 року №240-К (т.1,  а.с.5) за невиконання в установлений термін розпорядження начальника регіонального відділення №93 від 29 листопада 2006 року, в частині неповернення державного майна власнику, ОСОБА_1 оголошено догану.

Як встановлено дослідженими по справі доказами, розпорядженням від 29 листопада 2006 року комісію, головою якої призначена ОСОБА_1, було зобов’язано провести перевірку виконання орендарем умов договору оренди №223/05-Н від 21.01.2005 року та обстежити стан приміщень в АДРЕСА_1, морфологічний корпус для повернення власнику (т.1, а.с.6). Результати по проведеній роботі слід було надати до 30 листопада 2006 року.

Зазначене розпорядження у встановлений в ньому термін виконано не було, що не заперечувалося позивачем в судовому засіданні.

При цьому суд оцінює критично посилання позивача на те, що за відсутності відповідної довіреності на її ім’я вказаним вище розпорядженням №93 ОСОБА_1 не була уповноважена на підписання акту приймання-передачі майна. Наведене спростовується службовою запискою ОСОБА_1 від 05.12.2006 року, в якій сама ж позивач зазначила, що 30 листопада 2006 року (тобто у визначений розпорядженням строк) проект акту прийому-передачі  майна нею було передано начальнику юридичного відділу для коригування, 05 грудня 2006 року вона вказаний проект забрала без будь-яких коригувань (т.1, а.с.76).

З наведеного вбачається, що позивач мала можливість у встановлений розпорядженням строк надати начальнику управління акт прийому-передачі майна, та, відповідно, виконати розпорядження. Коригування проекту акту прийому-передачі начальником юридичного відділу розпорядженням №93 передбачено не було, відповідно передача йому акту здійснена поза межами розпорядження.

Крім того, позивач мала всі можливості для подачі начальнику управління у визначений розпорядженням строк акту перевірки використання державного майна, орендованого згідно договору оренди від 21.05.2005 року №223/05-н та акту перевірки виконання умов договору оренди від 21.05.2005 року №223/05-н, оскільки 30 листопада 2006 року вони нею вже були підготовлені, що також вбачається зі службової записки ОСОБА_1 (т.1, а.с.76).

За таких обставин, враховуючи, що наказом від 12 грудня 2006 року №240-К ОСОБА_1 притягнута відповідачем до дисциплінарної відповідальності з дотриманням вимог порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбачених ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, зокрема, уповноваженим органом, з дотриманням термінів накладення дисциплінарного стягнення та за наявності письмових пояснень позивача, вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Наказом від 26 січня 2007 року №11-К (т.1,  а.с.10) на підставі ст. 14 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання службових обов’язків та неякісне виконання поставленого завдання, призначеного наказом регіонального відділення №295-ПР від 06 листопада 2006 року «Про затвердження графіку перевірок договорів оренди на 4-й квартал» ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність (т.1, а.с.32-33).

Як вбачається з вказаного наказу, у відповідності до наказу начальника регіонального відділення №295-Пр від 06.11.2006 року «Про затвердження графіку перевірок договорів оренди на 4-й квартал» метою таких перевірок є виявлення установ-орендарів, до яких застосовується пільгова орендна ставка, та які змінили свій статус, а також приведення цих договорів оренди до вимог чинного законодавства.

Згідно зазначеного наказу головним спеціалістом відділу по контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу та перевірки договорів оренди ОСОБА_1 було проведено перевірки договорів оренди нерухомого майна державної форми власності №08/01-с від 17.04.2001 року нежитлового приміщення захисної споруди №60032 площею 100 м? за адресою: м.Полтава, вул.Р.Люксембург, 72, та №342/05-н від 01.06.2005 року кімнати №15 площею 35,74 м? за адресою: м.Полтава, вул.Сапіго, 1.

За результатами перевірки ОСОБА_1 підготовлено довідку від 05.12.2006 року (т.2, а.с.116-117) та службові записки (т.2, а.с.113-114).

Виходячи з аналізу вказаних документів, суд вважає справедливим посилання відповідача як на підставу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на те, що нею не з’ясовано питання щодо правомірності застосування пільгових ставок, відповідно мета перевірки не досягнута.

Заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що довідка про перевірку по договору оренди №08/01-с від 17.04.2001 року проведена по недостовірних даних, оскільки довідка містить посилання на різні дати укладення та дії договору, також не містить висновку щодо правомірності застосування пільгової орендної ставки.

Факт допущення неточностей та помилок в довідці та службовій записці від 25 грудня 2006 року визнавався і позивачем, що підтверджується її пояснювальною запискою (т.2, а.с.120).

Тому суд приходить до висновку про правомірне притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 26 січня 2007 року №11-К за неналежне виконання службових обов’язків та неякісне виконання поставленого завдання , та про відсутність підстав для скасування вказаного наказу.

Відповідно до наказу №136-К від 17 липня 2007 року (т.1,  а.с.39-41) за результатами службового розслідування ОСОБА_1 оголошено догану за порушення ст.ст. 5, 10, 14 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 12, 18 Загальних правил поведінки державного службовця», затверджених наказом Головдержслужби №58 від 23 жовтня 2000 року (т.1, а.с.83-84).

Як підставу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в акті службової перевірки та наказі зазначено порушення позивачем субординації та етики поведінки державного службовця, які полягають в тому, що 21 квітня 2007 року нею було втрачено службове посвідчення, про що не повідомлено безпосереднього керівника. Замість цього ОСОБА_1 зателефонувала до начальника відділу Фонду держмайна України Струка С.С. з питань надання їй бланку для видачі посвідчення.

Зазначене суд розцінює як дії, що не в повному обсязі відповідають етиці поведінки державного службовця, але не розцінює як достатні підстави для оголошення працівнику догани.

Також підставою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вказаному наказі зазначено неефективне використання нею державних коштів, яке полягає в тому, що у відрядженні у м.Києві вона перебувала три дні – з 12 по 14 червня 2007 року, а не на один день – 13 червня 2007 року. На думку суду зазначені обставини не дають підстав для притягнення працівника до відповідальності, оскільки розпорядження керівника про відрядження працівника є для останнього обов’язковим. Як вбачається з посвідчення про відрядження №000128 від 12.06.2007 року №185, виданого ОСОБА_1 начальником регіонального відділення, вона була командирована до Київського міжобласного апеляційного господарського суду саме на три дні – з 12 по 14 червня 2007 року (т.1, а.с.82). Тому дорікання позивачу на нераціональне використання нею державних коштів суд вважає неспроможними.

З наведеного суду вбачає підстави для скасування наказу №136-К від 17 липня 2007 року як такого, що порушує право позивача. Але оскільки позивач звернулась до суду з пропуском встановленого тримісячного строку, встановленого законом для захисту порушеного трудового права, в задоволенні її позовної вимоги про скасування вказаного наказу необхідно відмовити.

Відповідно до наказу №253-К від 07 листопада 2007 року (т.1,  а.с.54) – за невиконання службових обов’язків (розпорядження по регіональному відділенню ФДМУ по Полтавській області від 17 листопада 2007 року №47) головний спеціаліст відділу по контролю виконання умов договорів купівлі-продажу та перевірки договорів оренди ОСОБА_1 заслуговує дисциплінарного стягнення. Враховуючи те, що вона знаходиться на лікарняному згідно ст. 148 КЗпП України питання застосування дисциплінарного стягнення вирішити після її виходу на роботу.

Наказом №259-К від 22 листопада 2007 року (т.1, а.с.55) ОСОБА_1 за систематичне невиконання службових обов’язків, порушення трудової дисципліни звільнено 22 листопада 2007 року з займаної посади головного спеціаліста відділу по контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу та перевірки договорів оренди згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України з урахуванням ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну службу».

Висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку  зроблений також в наказі №253-К від 07 листопада 2007 року (т.1, а.с.54).

Судом встановлено, що відповідно до плану-графіку проведення перевірок виконання орендарями ЦМК умов договорів оренди та умов збереження та використання державного орендованого майна, затвердженого начальником РВ ФДМУ по Полтавській області 12.04.2007 року, ОСОБА_1 визначена відповідальною особою за проведення перевірки ЦМК ДП «Полтавський лікеро-горілчаний завод». Термін проведення перевірки визначений - липень 2007 року (т.1, а.с.46).  

Відповідно до п.5 Тимчасового порядку взаємодії органів приватизації в частині забезпечення контролю за ефективним використанням функцій орендодавця державного майна, затвердженого наказом ФДМУ №306 від 21.02.2007 року перевірка виконання орендарем умов договору оренди та збереження і використання державного орендованого майна проводиться регіональним відділенням Фонду комісією із залученням у разі необхідності контрольно-ревізійних підрозділів органів приватизації або представників інших зацікавлених міністерств і відомств за їх згодою. Пунктом 6 вказаного Тимчасового порядку передбачено, що за результатами кожної перевірки у тижневий термін складається акт, який затверджується начальником регіонального відділення Фонду (т.1, а.с.44-46).

Як вбачається з наданих суду доказів, комісією, очолюваною ОСОБА_1, перевірка ЦМК ДП «Полтавський лікеро-горілчаний завод» проводилася у липні 2007 року, проте акт перевірки у встановленому законом порядку складений не був.

При цьому в матеріалах справи наявні дві службові та п’ять доповідних записок позивача з повідомленням про те, що нею готувався акт перевірки виконання ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» умов договору оренди №2-Ц/2002р від 29.12.2002 року ЦМК ДП «Полтавський лікеро-горілчаний завод» (т.1, а.с.86-92). У вказаних записках вказувалось, що акт оформлений не був з двох причин – ненадання орендарем підтверджуючих документів по нарахуванню та використанню амортизації, розшифровки руху та складу орендованих основних засобів, а також у зв’язку з постійним внесенням в підготовлені проекти акту коректив керівника підприємства.

Станом на 24 жовтня 2007 року ОСОБА_1 акт оформлено та надано для затвердження керівнику не було. Вказане визнавалося позивачем в судовому засіданні та підтверджується наданими доказами.

Посилання позивача як на причину невиконання вказаного доручення на внесення коректив в акт перевірки керівником підприємства-орендаря суд вважає такими, що на увагу не заслуговують.

При цьому позивач в доповідних записках від 10 серпня 2007 року, 14 серпня 2007 року 16 серпня 2007 року, 04 вересня 2007 року вказує на той факт, що проект акту нею коригувався на вимогу керівництва принаймні чотири рази, оскільки зауваження були слушними, що на думку суду може свідчити про неналежну підготовку документу.

Суд також бере до уваги, що при здійсненні перевірок працівники відділу мають право лише вимагати і одержувати від підприємств, на яких проводяться будь-які перевірки лише письмові довідки з інформацією, яка необхідна для виконання поставлених завдань.

У зв’язку з цим вимоги ОСОБА_1 до керівництва ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» про надання їй оригіналів бухгалтерських документів є такими, що заявлені поза межами компетенції головного спеціаліста регіонального відділення Фонду, та справедливо розцінені підприємством як втручання в господарську діяльність, що не допускається.

Крім того, як вбачається з протоколу засідання комісії РВ ФДМУ по Полтавській області від 08.10.2007 року, комісією регіонального відділення вказаний вище факт визнається (т.1 а.с.47-48). При цьому комісією зазначено, що аналіз техніко-економічних показників роботи підприємства після його передачі в оренду, який необхідно було зробити при перевірці ефективності використання майна Полтавського лікеро-горілчаного заводу включає в себе показники звіту ф.№2 до балансу «Фінансова звітність». В матеріалах справи по перевірці ЦМК «Полтавського лікеро-горілчаного заводу» така довідка наявна, надана заводом за основними показниками діяльності підприємства. На підставі цих даних можливо зробити висновок з діяльності підприємства без проведення досліджень синтетичного аналітичного обліку самостійно.

Також суд бере до уваги, що на час розгляду справи судом наказ від 07 листопада 2007 року №253-К, в якому також надано оцінку діям позивача, на час розгляду справи судом ОСОБА_1 не оскаржено.

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не було виконано покладені на неї трудові обов’язки, суд приходить до висновку про наявність в її діях дисциплінарного проступку.

Згідно зі ст. ст. 40, 147 КЗпП України звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором, є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення повідомляється працівникові під розписку.

Відмова ОСОБА_1 надати пояснення  щодо допущених порушень підтверджується її заявою (т.1, а.с.93). Але це не вплинуло на правильність висновків відповідача, оскільки в його розпорядженні перебували всі службові та доповідні записки ОСОБА_1 з питань проведення перевірки ЦМК «Полтавський лікеро-горілчаний завод».

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися дисциплінарні стягнення.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили.

Як встановлено судом, дисциплінарні стягнення, що були накладені на позивача наказами від 12.12.2006 року №240-К, від 26.11.2007 року №11-К, від 17.07.2007 року №136-К станом на 22 листопада 2007 року не були зняті чи скасовані, а тому діяли.

Тому судом встановлено, що наказ від 22.11.2007 року №259-К прийнято відповідачем з дотриманням вимог порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбачених ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, зокрема, уповноваженим органом, з дотриманням термінів накладення дисциплінарного стягнення та за наявності письмових пояснень позивача ОСОБА_1 у формі службових та доповідних записок, які містили інформацію про суть дисциплінарного проступку.

За таких обставин, враховуючи, що наказ від 22 листопада 2007 року №259-К відповідачем видано з дотриманням норм ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, за умови неналежного виконання позивачем покладених на неї обов’язків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування вказаного наказу та поновлення на роботі є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні вимоги про поновлення на роботі, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з підписів ОСОБА_1 на наказах від 07.11.2007 року №253-к та від 22.11.2007 року №259-к, з наказом про звільнення вона ознайомлена в день його винесення, та як пояснили представники відповідача, від отримання трудової книжки відмовилась (т.1, а.с.54-55).

Тому суд вважає, що ОСОБА_1 звернулась до суду з пропуском встановленого законом строку для захисту свого трудового права.

Відповідно до ч.3 статті 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Тому суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь недоотриманої внаслідок винесення доган заробітної плати в розмірі 28118,57 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача недоплачених щомісячних премій за період з 01.01.2006 року по 12.12.2006 року в сумі 700,77 грн., премії за травень 2006 року в сумі 212,99 грн., 50% премії за серпень 2006 року в сумі 191,78 грн. в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.

При цьому суд бере до уваги, що позивач просить нарахувати та виплатити їй премії за час відсутності на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, що чинним законодавством не передбачено. В той же час, як вбачається з розрахункових листків за 2006 рік, позивачу щомісячна премія нараховувалась щомісяця, крім травня – липня, коли вона не працювала у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, жовтня, коли позивач перебувала у відпустці, та грудня, коли на неї було накладено дисциплінарне стягнення (т.2, а.с.21-33). Відсутність позивача на роботі протягом травня-липня 2006 року та у жовтні 2006 року підтверджується табелями обліку робочого часу (т.1, а.с.141-143, 145).  

Крім того, протягом всього часу розгляду справи позивач не оскаржила наказ від 29 серпня 2006 року №168-К в частині зменшення її премії за серпень 2006 року на 20% (т.1, а.с.122-123). Ії посилання на те, що премія зменшена на 50%, а не на 20%, як це вказано в наказі, спростовується розрахунковим листком позивача за серпень 2006 року (т.2, а.с.25).

В задоволенні вказаних позовних вимог також необхідно відмовити.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні не встановлено наявності порушень відповідачем прав позивача що могли б заподіяти їй моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині вимог задоволенню також не підлягають.

Судові витрати за розгляд справи суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Київський районний суд м. Полтави апеляційної скарги на постанову суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Головуючий                         О.А.Самсонова