Справа № 2-3387/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 липня 2010  року     Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді  Корбута В.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про зобов»язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом, просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області ( далі-Відповідач) нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі двох  мінімальних заробітних плат у відповідності до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон) починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням виплачених сум вказаної доплати до пенсії та з  послідуючою їх виплатою згідно діючого законодавства на час виплати ,  зобов’язати Відповідача нарахувати та виплатити щомісячну  додаткову пенсію в розмірі 2 5% від мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність  у відповідності до ст.51 Закону  починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,  22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням виплачених сум вказаної доплати до пенсії та з  послідуючою їх виплатою згідно діючого законодавства на час виплати  та зобов’язати Відповідача   нарахувати та виплатити щомісячну підвищену пенсію у розмірі 30%  від мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність  у відповідності до ст.6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням виплачених сум вказаної доплати до пенсії та з  послідуючою їх виплатою згідно діючого законодавства на час виплати .  

Свої вимоги позивачка  обґрунтовує тим, що Відповідач повинен перерахувати та виплатити її щомісячну доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення,   додаткову пенсію в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність та підвищену пенсію, як дитині війни  у розмірі 30%  від мінімальної пенсії за віком. 17.06.2010 року вона звернувся до Відповідача із заявою про здійснення перерахунку та проведення виплати щомісячної доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищену пенсію, проте її було відмовлено. Вважає відмову  Відповідача неправомірною, тому  звернулася до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачка не з’явилася, але направив до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, свій позов підтримує повністю.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, не направив представника  в судове засідання, натомість надіслав клопотання в якому просить розглянути справу у відсутності представника відповідача та заперечення на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Згідно копії паспорта вбачається, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому  являється дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно копії посвідчення НОМЕР_1 від 26.02.1995 року вбачається, що позивач  є особою, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Дане посвідчення є безстроковим і діє на всій території України.

Згідно довідки № 1011 від 09.07.2010 року виданої виконкомом Синявської сільської ради вбачається, що позивач дійсно проживає з 26.04.1986 року і по даний час в с. Синява Рокитнянського району Київської області, яке відноситься до зони добровільного гарантованого відселення, відповідно до Постанови КМ УРСР «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №106 від 23 липня 1991 року.

Із листа та довідки Відповідача № 3898/С-01 від 15.07.2010 року  вбачається, що позивач перебуває на обліку  в райуправлінні ПФ з 28.12.1991 року і отримує пенсію за  віком. У відповідності до законів про Державний бюджет на відповідний рік та постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, № 1 від 03 січня 2002 року позивач з 01.01.2007 року і по даний час щомісячно отримує, згідно ст. 39 Закону доплату до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 10,50 грн., а згідно ст. 51 Закону щомісячно отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії ІІІ, виходячи з розміру розрахункової величини 19,91 грн. та згідно ст.6  Закону  України "Про соціальний захист дітей війни» виплачується підвищена пенсія в сумі  47 грн. – 49 грн.80 коп. з 01.01.2008 року і по даний час.  

Суд вважає, що позиція Відповідача, яка ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України та законах про Держбюджет на відповідний рік є невірною тому, що це суперечить вимогам Конституції України, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Відповідно до ч. 2  ст.  19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2  ст.  113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція України – є нормами прямої дії.  

Стаття 22 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються  і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені законами України конкретні розміри доплат до пенсій, додаткову пенсію, підвищення до пенсії, пільги і компенсацій, які  є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень громадян, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" є безпідставним.

Крім того,  згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми,  пов'язані з реалізацією права на соціальний захист,  неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,  і сформулював правову позицію,  згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України,  що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема,  належать громадяни,  яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,  що пільги,  компенсації,  гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,  тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення законів України про Держбюджет на відповідний рік, якими було змінено та зупинено ст.ст. 39, 51 Закону України   „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  та ст. 6  Закону України « Про соціальний захист дітей війни» , визнане таким,  що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень. Тому перерахунок доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії слід провести з дня винесення рішень Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року.  

Відповідно до ст.39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищується у розмірі двох мінімальних заробітних плат .

Відповідно до ст.51 Закону особам, віднесеним до категорії ІІІ, призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  пенсії дітям війни підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що Відповідач ігноруючи вимоги ст. ст. 39, 51  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.6  Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 безпідставно відмовив позивачці у задоволенні її заяви про донарахування та виплату недоотриманої пенсії.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. ст.   39, 51  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.6  Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про здійснення перерахунку та проведення виплати щомісячної доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії у розмірах визначених вищезазначеними нормами матеріального права за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.  

Крім того, зважаючи на те, що Відповідач в своїй діяльності не враховує  пріоритетність законів над підзаконними актами та ігнорує рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 та № 10 рп/2008 від 22.05.2005 року, чим самим на протязі тривалого часу грубо порушує права позивачки на своєчасне отримання пенсії в повному розмірі, суд вважає за необхідне  зобов'язати Відповідача  керуватись та виконувати положення ст.ст. 39, 51  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування та виплати позивачці  в подальшому щомісячну доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищення до пенсії у розмірах визначених вищевказаними нормами матеріального права, а саме з 01.01.2010 року і до того часу поки дані норми  Закону будуть чинними.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 37 грн., які були сплачені у відповідності до квитанції від 19.07.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити нарахування та  виплату ОСОБА_1   щомісячну доплату до пенсії у відповідності до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі двох мінімальних заробітних плат з  розрахунку встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік, щомісячну додаткову пенсію у відповідності до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії  у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"   у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність  за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з послідуючим перерахунком доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії  у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області на користь ОСОБА_1  судові витрати понесені по оплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18, ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 Суддя                                                                                                                                                                                           В.М.Корбут