Справа № 2-624/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2010 року Бородянський районний суд
Київської області в складі : головуючого – судді Унятицького Д.Є.,
при секретарі – Клочко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської РДА про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю,
в с т а н о в и в:
У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії і перебуваю на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бородянської РДА.
З 18 березня 2005 року йому встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Проте за 2006-2009 роки він отримував допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом. А одноразова компенсація йому не була виплачена взагалі.
Тому просив визнати дії відповідача щодо відмови йому у виплаті одноразової щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю протиправними; стягнути з відповідача на його користь щорічну допомогу на оздоровлення за 2006-2009 роки у розмірі 9 095 грн. та одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 11 790 грн.
Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представник управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Краснощок В.В. позов не визнав, вважав, що позивачу правомірно, згідно з діючим законодавством були нараховані та виплачені суми одноразової грошової допомоги, до того ж, позивачем пропущено строк позовної давності.
Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а також інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що йому видане відповідне посвідчення та витяг із акту огляду МСЕК (а.с.13,15).
Як вбачається з довідки Управлінням праці та соціального захисту населення № 774 від 4 грудня 2009 року (а.с.6) та визнається сторонами, позивач отримує на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідні кошти на оздоровлення, розмір яких встановлений Постановою КМ України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26 липня 1996 року, Постановою "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12 липня 2005 року.
Вказана допомога на оздоровлення позивачу виплачувалась в лютому 2006-2008 років в розмірі 120 грн., в жовтні 2009 року в розмірі 120 грн.
Відповідно до ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає умови, розміри та порядок виплат щорічної допомоги потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тому посилання відповідача на вказану постанову є безпідставним. Крім того, Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами ст.48 вказаного Закону, який передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому буд-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати окремим Законом встановлювався до 2004 року. При цьому, положення щодо неможливості застосовувати встановлений розмір мінімальної заробітної плати востаннє міститься у Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік". На 2003 рік такої законодавчо встановленої заборони немає.
З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" також не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На 2006 та 2007 року дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо виплати компенсацій і допомогу у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом № 3235-IV від 20 грудня 2005 року та № 489-V від 19 грудня 2006 року.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України №6 від 9 липня 2007 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомогу у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.
У зв'язку з цим, оскільки позивач одноразову допомогу отримав відповідно до довідки відповідача в лютому 2007 року, то підстав для задоволення в цій частині не вбачається.
Положення Закону України № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року щодо зупинення на 2006 рік дії ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і в цій частині позову необхідно відмовити.
Згідно з п.28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107- VІ від 28 грудня 2007 року ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення вказаного Закону щодо викладення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в новій редакції також визнано неконституційним.
Позовні вимоги в частині стягнення одноразової допомоги за 2008 рік не підлягають задоволенню, оскільки позивач її отримав в лютому 2008 року відповідно до чинного на той час законодавства.
В 2009 році зміни до законодавства щодо виплати одноразової допомоги на оздоровлення не вносилися.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повинен виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2009 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати.
Відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 48 Закону України від 28.02.1991, № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат.
Дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати відповідними законами було зупинено на 2006 та 2007 роки.
Зупинення дії абзацу третього частини першої статті 48 Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
За таких обставин позивач мав право на отримання одноразової компенсації як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п."е" ч.1 Постанови КМ України від 26.07.1996, № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" сума одноразової компенсації в розмірі 284,40 грн. була зарахована 29 квітня 2005 року на рахунок позивача ОСОБА_1, яку 14 червня 2005 року він отримав, що підтверджується копією виписки з розрахунку (а.с.44).
Відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюються тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи вищевикладене та клопотання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин трирічного строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача одноразової компенсації на користь позивача необхідно залишити без задоволення.
Таким чином, на користь позивача з відповідача необхідно стягнути, з врахуванням виплаченої за 2009 рік суми в розмірі 120 грн., встановленого на момент виплати відповідно до вимог ст.55 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" мінімального розміру заробітної плати з 1 січня 2009 року – 650 грн., суму в розмірі 3 130 грн.
Керуючись ст.ст. 257, 267 ЦК України, ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік", ст. 55 Закону України від 26.12.2008, № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 10, 11, 209, 174, 212-215, 218 ЦПК України,
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської РДА про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009 рік протиправними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бородянської РДА Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 3130 (три тисячі сто тридцять) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий-суддя Д.Унятицький