Справа № 2-1355/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня  2010 року             Жданівський міський суд Донецької області

                    в складі:

                    головуючого судді:         Макаганчука В.І.

                    при секретарі:           Александрович Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Жданівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області неправомірними та зобов’язання донарахувати та виплатити підвищення дітям війни,

в с т а н о в и в :

    02.08 .2010  року позивачка   ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області про визнання неправомірними дії УПФУ в м. Жданівка Донецької області щодо несвоєчасного та не в повному обсязі призначення та виплати щомісячного підвищення дітям війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, починаючи з 01.01.2009 по 31.12.2009 року та зобов’язання донарахувати та виплатити щомісячне підвищення дітям війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто виходячи з розміру законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у загальній сумі 1240,20 грн. за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року.

    В обґрунтування позову ОСОБА_1  посилається на наступні підстави:

так, вона відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” належить до соціальної групи “діти війни”, так як народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить запис у паспорті та наявний штамп у пенсійному посвідчені “дитина війни”, перебуває на обліку та отримує пенсію в УПФУ в м.Жданівка.

Згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” її пенсія має підвищуватись на 30 % мінімального розміру пенсії за віком, а відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, фактично відповідач не сплатив належних їй сум підвищення, так як сплачував підвищення лише з 01.01.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з вимогами до 31.12.2008 року вона вже зверталась до суду, тому, вважає, що відповідач діяв неправомірно, внаслідок чого просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його донарахувати та виплати їй підвищення дітям війни за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 1240,20 грн.

В судове засідання позивачка   ОСОБА_1  не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи у її   відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що він є неналежним відповідачем по справі, так як не може самостійно приймати рішення про нарахування чи ненарахування підвищення дітям війни, а також встановлювати розміри підвищення, ці повноваження є делегованими і він виконує їх у в межах цих повноважень.

Існує декілька законодавчих актів з питань визначення мінімального розміру пенсії за віком, це ст. 19 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Постанова Верховної Ради України  від 20.02.1996 року № 49/96-ВР, УПФУ не може самостійно визначати, який закон застосовувати.

З 01.01.2008 року стара редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни” втратила чинність, так як була введена інша редакція цієї статті. 22.05.2008 року Конституційний Суд України визнав нову редакцію неконституційною. Таким чином, з 22.05.2008 року ст.6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни” взагалі не має редакції. Виплата підвищення здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Крім того, застосувати ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не можна в силу ч.3 цієї статті та із-зі відсутності у позивачки необхідного періоду страхового стажу.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи встановив, що дійсно, ОСОБА_1  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1  (а.с.    ) і за пенсійним посвідченням (а.с.    ) має правовий статус “дитини війни”, оскільки на час закінчення Другої світової війни їй не виповнилося 18 років.

ОСОБА_1  перебуває на обліку та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Жданівка Донецької області згідно особового рахунку (а.с.    ).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Фінансове забезпечення гарантій, передбачених для дітей війни, згідно ст. 7 вказаного Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до положень ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у громадянина необхідного страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, ст.1 якого прожитковий мінімум застосовується для визначення, в тому числі, і для визначення мінімального розміру пенсії за віком, ч.3 ст.4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на 2009 році встановлюється у розмірах, який був визначений у грудні 2008 року, тобто прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2009 році складав 498 грн.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-5 з 01.11.2009 року встановлено новий розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 573 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ч.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких передбачалося, що дітям війни до пенсії або довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується щомісячне підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вказана норма визнана неконституційною.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх , оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та

-2-

обмеження прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року № 422-ВР у разі, якщо законодавчі акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Тобто, за 2009 рік позивачка ОСОБА_1  мала отримати підвищення у загальній сумі 1837,80 грн., їй сплачено: 597,60 грн., недоплата складає 1240,20 грн., з розрахунку: січень-жовтень 2009 року – 149,40 грн. х 10 міс. (498 грн. х 30%) + 171,90 грн. х 2 міс. (573 грн. х 30%) – 49,80 грн. х12 міс.

Всього за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року їй не доплачено підвищення на загальну суму 1240,20 грн.

Таким чином, позивачка правильно визначила розміри підвищення, які мали бути їй нараховані та сплачені за вказаний період, та правильно визначила розмір підвищення, який необхідно донарахувати та виплатити на її користь.

Суд не приймає доводи відповідача, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки це спростовується функціями та повноваженнями органів Пенсійного фонду, визначеними у Положенні про Пенсійний фонд України та Положенні про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, якими встановлено, що Пенсійний фонд є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, а управління Пенсійного фонду є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного Гербу України та своїм найменуванням, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, не має підстав вважати, що управління Пенсійного фонду України в місті Жданівка Донецької області не є належним відповідачем по справі.

Доводи відповідача в частині посилання на відсутність з 22.05.2008 року будь-якої редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суперечливість законодавства при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком та неможливості застосування для визначення мінімального розміру пенсії за віком положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд не приймає з наступних підстав:

Згідно з ч. 8. ст. 8 ЦПК України, якщо   спірні   відносини  не  врегульовані  законом,  суд застосовує  закон,  що  регулює  подібні  за   змістом   відносини (аналогія  закону),  а  за  відсутності  такого  - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 8   ЦПК України, забороняється   відмова   у   розгляді  справи  з  мотивів відсутності,  неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо несвоєчасного та не в повному обсязі призначення та виплати щомісячного підвищення дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком починаючи з 01.01.2009 року є неправомірними. Тому слід зобов’язати УПФУ в м. Жданівка Донецької області донарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1  щомісячне підвищення дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у загальній сумі 1240,20 грн.  за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 10, 11, 60, 212-215,  ЦПК України, на підставі ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1  задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Жданівка Донецької області щодо несвоєчасного та не в повному обсязі призначення та виплати щомісячного підвищення дітям війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Жданівка Донецької області донарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1  щомісячне підвищення дітям війни у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто виходячи з розміру законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у загальній сумі 1240,20 грн.  (одна тисяча двісті сорок гривень 20 копійок) за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                             В.І. Макаганчук