Справа № 2-84/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

     м. Донецьк                                                                                             12 квітня  2010 року

Будьоннівський районний  суд м. Донецька в складі:

головуючого судді :                                                Тараньової В.С.,

при секретарі судового засідання:                        Рачек А.В.,

за участю позивача:                          ОСОБА_1

представника позивача:                        ОСОБА_2

відповідача:                              ОСОБА_3

представника відповідача:                      ОСОБА_4,

третіх осіб:                              ОСОБА_5

                                 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Донецьку цивільну справу  за позовом   ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення  порядку користування майном, яке є спільною власністю  та цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/5 частину квартири, визнання права власності, зобов’язання сплатити компенсацію -  

              В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з позовною заявою до  ОСОБА_3  в якій вказав, що з 18 червня 1983 року по січень 2008 року він перебував в шлюбі з відповідачкою. За час спільного проживання ними були придбані автомобіль РАФ, оформлений на відповідачку, та за договором купівлі-продажу квартира  АДРЕСА_1, його частка в якій складає 20%. Просив визнати за ним право власності на 50% автомобіля марки РАФ та провести розподіл квартири  АДРЕСА_1., виходячи з наявності у нього права власності на 20% даної квартири.  

У судовому засіданні  позивач ОСОБА_7 підтримав заявлені позовні вимоги, на обґрунтування яких послався на обставини,  викладені у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2, якій діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності,  зазначив, що ОСОБА_7 належить на праві власності 1/5 частка квартири АДРЕСА_1, в якій він не проживає за причиною створення відповідачем неможливих умов спільного проживання. Іншого місця проживання у м. Донецьку він немає.

Заявив клопотання  про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення можливості виділення окремої площі, яка б відповідала частки власності позивача, для окремого в ній проживання.

    Ухвалою суду клопотання представника позивача було задоволено. По справі проведена будівельно-технічна експертиза, висновки якої долучені до матеріалів справи.

В подальшому при розгляді справи у суді позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог,  якою змінив позовні вимоги  та просив суд  визнати за ним право власності на 50% придбаного у 2002 році автомобіля марки РАФ та встановити  порядок корист.ування майном, яке є спільною власністю, а саме: всіма приміщеннями квартири АДРЕСА_1, виділивши  йому в користування найменшу кімнату площею 10 кв. м., а також право користування всіма іншими  підсобними приміщеннями, яки належать до даної квартири.

В подальшому при розгляді справи у суді позивач уточнив свої позовні вимоги, відмовившись від частини позовних вимог стосовно визнання за ним права власності на 50% придбаного у 2002 році автомобіля марки РАФ, надавши суду відповідну заяву (а.с. 165).  Просив суд встановити  порядок користування майном, яке є спільною власністю, а саме: всіма приміщеннями квартири АДРЕСА_1, виділивши  йому в користування найменшу кімнату площею 10 кв. м., а також право користування всіма іншими  підсобними приміщеннями, яки належать до даної квартири.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник  ОСОБА_4, який діє на підставі усної заяви ОСОБА_3, занесеної до протоколу судового засідання, проти позову заперечували , пояснивши суду, що  квартира АДРЕСА_1 була придбана по договору купівлі-продажу у період шлюбу з відповідачем, ніяких перешкод для його проживання в цієї квартирі ОСОБА_3  не створювала, але вважає за  неможливе виділити 1/5 частку квартири для окремого проживання позивача, оскільки співвласниками квартири, крім неї та позивача,  є ще троє дітей, усім співвласникам належить по 1/5 частки зазначеної квартири. Крім того відповідачка зазначила, що дана квартира була придбана в поганому технічному стані. Вона та її теперішній чоловік ОСОБА_4 зробили в ній ремонт  та  сплатили борги  за комунальні послуги.  З боку позивача жодних витрат по даній квартирі здійснено не було.  

    07.12.2009 року від ОСОБА_3, яка діє від свого імені та від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_1  до Будьоннівського районного суду м. Донецька надійшла позовна заява до ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_5 про припинення права власності на частину у спільному майні та припинення права власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання про об’єднання справ в одне провадження.

    Ухвалою суду від 24.12.2009 року справи за позовом  ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності, встановлення порядку користування майном та  за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_5 про припинення права власності на частину у спільному майні та припинення права власності на 1/5 частину квартири об’єднані в одне провадження.

    Свої вимоги до ОСОБА_7 ОСОБА_3 обґрунтувала тим, що  у разі виділення 1/5 частки квартири № 71 ОСОБА_7, може бути завдана істотня шкода її інтересам як співвласника та членам її сім’ї, оскільки загальна житлова площа квартири, яка складається з 3-х кімнат, становить 38,90 кв. м. і її не вистачить для проживання в ній інших членів родини, оскільки окрім пятьох співвласників квартири в ній прживають ще чоловік ОСОБА_3, чоловік  ОСОБА_5, їх  дві неповнолітні дочки, сестра ОСОБА_3

      У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала заявлені позовні вимоги, зазначивши, що виділити окрему кімнату ОСОБА_7  є неможливим, у ОСОБА_7 є де проживати – це спадковий будинок у Черкаській області та дача у селі Вознесенівка Олександрівського району Донецької області. Просила її позов задовольнити, сплативші останньому компенсацію вартості його частки у квартирі АДРЕСА_1, а в позові ОСОБА_7  відмовити.

    ОСОБА_7 позов   ОСОБА_3 не визнав, надавши суду письмові заперечення, згідно з якими він вважає, що  ОСОБА_3 протизаконно зареєструвала у  квартирі АДРЕСА_1 інших осіб, чим штучно перепиняє його праву користування житлом. Крім того,  ОСОБА_3 є власником частини житлового будинку у с. Раздольне Старобешівського району Донецької області, куди вона може переїхати та жити. Навпаки, у нього не має іншого житла.  

У судовому засіданні представник  ОСОБА_7 ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 не визнав, зазначивши, що ОСОБА_7 має рівні права з іншими співвласниками, тому розгляд питання щодо позбавлення його права власності на належну йому частку квартири та сплату за неї компенсації можливо тільки за згодою ОСОБА_7 , але він таку згоду не дає.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримав заявлені нею позовні вимоги, на обґрунтування яких пояснив, що при зверненні з первісним позовом  ОСОБА_7  сам оцінив вартість його частки у зазначеній квартирі разом з вартістю автомобіля РАФ у сумі 4137 грн. 80 копійок, про що свідчить ціна позову, вказана у позовній заяві. Розмір же компенсації, яку може запропонувати  йому ОСОБА_3 згідно з оцінкою БТІ значно перевищує суму, визначену позивачем. Тому заперечуючи проти вимог ОСОБА_3, він суперечить сам собі.

Третя особа ОСОБА_5, яка є дочкою ОСОБА_3 і ОСОБА_7 пояснила суду, що зареєстрована та проживає разом зі своєю родиною у  квартирі АДРЕСА_1.  Своєю поведінкою її батько   ОСОБА_7 лякав як її, так й інших дітей - членів їхньої родини. З січня 2008 року ОСОБА_7 не проживає у зазначеній квартирі за власним бажанням, він зібрав свої речі та пішов, ніяких перешкод для його проживання в цієї квартирі ОСОБА_3  не створювала. Просила суд ухвалити рішення про сплату ОСОБА_7 компенсації вартості його частки у квартирі АДРЕСА_1, задовольнивши позовні вимоги  ОСОБА_3, а в позові ОСОБА_7  відмовити.

Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила.  

В судовому засіданні були досліджені висновки експерта № 1934/23 за підсумками судової будівельно-технічної експертизи.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши надані позивачами докази та матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд встановив.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

 Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

 Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Статтею 71 СК України всиановлені способи та порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема:

Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

 Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно з частиною 1 статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Частиною 1 статті 382 ЦК України визначено, що квартира як об’єкт права власності  - це  ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Розглядаючи даний спір, суд не бере до уваги доводи сторін щодо наявності у них іншої нерухомості та можливості у ній проживати, оскільки у даному випадку вирішується не спір про право користування жилим приміщенням, а спір про право власності на майно та про порядок користування власним майном, тому зазначені доводи не мають відношення до даної справи.

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку 23.01.2008 року, шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис № 20, після реєстрації розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_6 (а.с. 9).

Власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підставі договору купівлі- продажу від 11 грудня 2000 року, посвідченому приватним нотаріусом Левченко О.В. Загальна площа квартири складає 65,80 кв.м., житлова – 38,90 кв.м. Згідно з п. 3  договору продаж цієї квартири вчинено за суму 13 189 гривень. (а.с. 7)

Згідно з відомостями КП БТІ м. Донецька усім зазначеним співвласникам квартири належить по  – 1/5 її частки (а.с. 36).

Квартира  АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту складається  з 3-х житлових кімнат площею 15,60 кв. м., 13,30 кв. м. і 10,00 кв. м. , кухні площею 8,00 кв. м., ванної кімнати площею 2,60 кв.м., туалету площею 0,90 кв. м., коридору 8,20; 5,60 кв.м., комори  та балкону 1,60; 1,70 кв. м.  (а.с. 44 – 45).    

Із показань свідка ОСОБА_12, який працює у виконкомі Будьоннівської районної у м. Донецьку ради спеціалістом з питань надання житла, наданих у судовому засіданні вбачається, що у 2000 році до нього на прийом зверталися ОСОБА_3 та її представник  ОСОБА_4 з питання забезпечення прав неповнолітніх дітей при продажі - купівлі житла.

Як пояснила суду ОСОБА_3 та її пояснення підтвердив ОСОБА_7, купівлю квартири № 71 вони здійснили за кошти від продажу квартири АДРЕСА_2, яка належала їм та їхнім дітям на праві спільної сумісної власності , набутої  в процесі приватизації . Загальна площа квартири становила 69,6 кв. м. (а.с. 43).

Згідно з висновком експерта № 1934/23 за підсумками судової будівельно-технічної експертизи поділ квартири АДРЕСА_1, на дві як у частках по 1/5 і 4/5, так й в будь-яких інших частках з облаштуванням двох квартир, який б відповідав вимогам державних будівельних норм, провести не вбачається можливим (а.с. 62 – 63).

Із довідки про склад сім’ї, наданої КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька» вбачається, що у  квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані  10 осіб (а.с. 155).  

Однак, як пояснила суду  відповідачка ОСОБА_3 на даний час фактично в квартирі проживають 5 осіб – це вона, її чоловік ОСОБА_4, дочка ОСОБА_5, чоловік дочки ОСОБА_5,  неповнолітня дочка ОСОБА_1

Матеріалами справи доведено, що по квартирі АДРЕСА_1 станом на 01.12.2008 року виникла велика заборгованість по комунальним платежам, у тому числі -  перед ККП «Донецьктепломережа» у сумі 9200,76 грн., перед КП «Донецькміськводоканал» станом на 01.05.2009 року у сумі 4456.15 грн. та інші., які були погашені   ОСОБА_3  без  участі  ОСОБА_7 (а.с. 156 -164).  

ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив той факт, що комунальні платежі по квартирі АДРЕСА_1 не сплачував, у квартирі не проживає з січня 2008 року, квартиру  залишив добровільно.

ОСОБА_7 оцінив вартість його частки у зазначеній квартирі разом з вартістю автомобіля РАФ у 4137 грн. 80 копійок, про що свідчить ціна позову, зазначена ним у первісній позовній заяві та від  якої ним був сплачений судовий збір (а.с. 1- 4).

Згідно з оцінкою КП БТІ м. Донецька вартість квартири АДРЕСА_1 складає 68 913 гривень (а.с.  153).

Інших доказів щодо вартості 1/5 частки спірної квартири сторони не надали. Клопотань щодо визначення вартості 1/5 частки квартири № 71 іншим шляхом а ні ОСОБА_1 , а ні  його представник  суду не заявляли.  

Вартість 1/5 частки квартири АДРЕСА_1, виходячи з оцінки КП БТІ м. Донецька складає 13 782, 60 гривень.

Як вбачається з платіжного документу, оригінал якого був досліджений у судовому засіданні ОСОБА_3  внесла вартість1/5  частки квартири на депозитний рахунок суду (а.с. 173).

   Наведені обставини свідчать, що частка позивача ОСОБА_1 у спірній  квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі,  спільне володіння і користування нею стало  неможливим, спірна квартира згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи є неподільною, припинення права власності на1/5  частку квартири, що належить ОСОБА_1 , не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім’ї.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані в силу ст.60 ЦПК України докази в їх сукупності, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини та інших співвласників, суд дійшов  висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, про встановлення  порядку користування майном, яке є спільною власністю, а саме: всіма приміщеннями квартири АДРЕСА_1, виділивши  йому в користування найменшу кімнату площею 10 кв. м., а також право користування всіма іншими  підсобними приміщеннями, яки належать до даної квартири слід відмовити, а позов ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про припинення права власності на 1/5 частку  квартири АДРЕСА_1 в Будьоннівському районі м. Донецька, визнання за ними права власності на 1/5 частку квартири в рівних частках, зобов’язання  ОСОБА_3,  ОСОБА_1 сплатити на користь ОСОБА_7 компенсацію – задовольнити, визначивши розмір компенсації  у сумі 13782   гривні 60 копійок.

Розмір судового збору по справі  за позовом ОСОБА_3 становить 137 грн. 83 коп. Сплата судового збору у сумі 71 гривня ОСОБА_3 та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. підтверджено документально (а.с. 84-85).

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України з ОСОБА_7   підлягає стягненню:  на користь ОСОБА_3 документально підтверджені витрати: судовий збір у сумі 71 гривня та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., на користь Держави -  судовий збір в розмірі 66 гривень 82 копійки.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 319, 328, 327, 358, 364, 365 ЦК України, 71 СК України,   ст.ст.10, 11, 60, 88, 131, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

                    В И Р І Ш И В:

                У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення  порядку користування майном, яке є спільною власністю, а саме: всіма приміщеннями квартири АДРЕСА_1, виділивши  йому в користування найменшу кімнату площею 10 кв. м., а також право користування всіма іншими  підсобними приміщеннями, яки належать до даної квартири    – відмовити повністю.  

    Позов ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/5 частку  квартири АДРЕСА_1 в Будьоннівському районі м. Донецька, визнання за ними права власності на 1/5 частку квартири в рівних частках, зобов’язання  ОСОБА_3,  ОСОБА_1 сплатити на користь ОСОБА_7 компенсацію в розмірі 13782   гривні 60 копійок – задовольнити повністю.

    Припинити право власності ОСОБА_7 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 в Будьоннівському районі м. Донецька.

    Визнати за ОСОБА_3,  ОСОБА_1 право власності на належну ОСОБА_7 1/5 частку  квартири АДРЕСА_1 в Будьоннівському районі м. Донецька, розподіливши її в рівних  частках:

за ОСОБА_3  –  2/10 частки;

за  ОСОБА_1 –  2/10 частки.

    Сплатити ОСОБА_7 грошову компенсацію вартості його частки, а саме: 1/5   квартири АДРЕСА_1 в Будьоннівському районі м. Донецька в розмірі 13782  (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні  60 копійок, яка  внесена ОСОБА_3 на депозитний рахунок  НОМЕР_1 в ГУДКУ у Донецькій області, ідентифікаційний код  НОМЕР_2, МФО 834016 .

    Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати: судовий збір у сумі 71 гривня, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120 грн., а всього –  191 (сто дев’яносто одну) гривню.

    Стягнути з  ОСОБА_7 судовий збір у сумі 66 (шістдесят шість) гривень 82 копійки в дохід  держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  Донецької області  через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви  про апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя