Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/1393/21

Провадження №2/552/869/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2021 Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їхні представники:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Павленко Анатолій Іванович,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Виконавчий комітет Полтавської міської ради,

представник відповідача - Лобач Юлія Олександрівна,

відповідач - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2»,

представник відповідача - Акулініна Ілона Володимирівна,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, ОСОБА_3 про визнання членами сім`ї наймача, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідачів Виконкому Полтавської міської ради, КП «ЖЕО №2» ПМР, ОСОБА_3 про визнання членами сім`ї наймача.

У позовній заяві зазначили, що з 23 березня 1999 року з дозволу квартиронаймача ОСОБА_3 вони вселилися в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якості членів сім`ї квартиронаймача. З того часу і по даний час вони проживають у цій квартирі з ОСОБА_3 однією сім`єю. Під час реєстрації їх місця проживання вони не звернули уваги, що були зареєстровані в якості квартирантів.

Відповідач ОСОБА_3 є братом позивача ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 є його племінницею.

Поселившись у квартиру в якості членів сім`ї ОСОБА_3 , вони вели і по даний час ведуть з ним спільне господарство, несуть витрати по утриманню цього житла, замінили вхідні та міжкімнатні двері, проводили ремонт (утеплили балкон і поставили склопакет, поклали на підлогу ламінат, поклеїли шпалери, пофарбували стелю, замінили сантехніку та ін.), оплачують комунальні послуги. Всі ці витрати вони несуть разом, витрачаючи сімейні кошти.

З 1999 року вказана квартира є їх постійним місцем проживання. Іншого житла вони не мають.

Їхня прописка в якості квартирантів є неправомірною, тому вони просять суд не приймати її до уваги.

Звернення позивачів до КП «ЖЕО №2» про реєстрацію їх проживаючими в якості членів сім`ї ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Тому позивачі просили суд визнати їх, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 членами сім`ї ОСОБА_3 як постійно проживаючих з ним у квартирі АДРЕСА_1 з 1999 року по теперішній час.

При зверненні до суду позивачі вказали в якості відповідача виконавчий комітет Полтавської міської ради, Територіальну громаду м.Полтави в особі Полтавської міської ради.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Павленко А.І. уточнили, що позов ними пред`явлено саме до виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі.

Відповідач Виконавчий комітет Полтавської міської ради надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив.

Зазначив, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована та перебуває у комунальній власності міста. Квартиронаймачем є ОСОБА_3 .

Квартиронаймач надав згоду на реєстрацію позивачів в якості квартирантів, тобто тимчасових жильців.

Посилання позивачів на їх помилкову реєстрацію в якості квартирантів у 1999 році спростовується реєстрацією 01 квітня 2009 року неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості сина квартиранта. Тобто основний квартиронаймач надав дозвіл на реєстрацію ОСОБА_4 також в якості квартиранта.

Відповідно до ст. 99 Житлового кодексу України піднаймачі та тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Тому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за безпідставністю.

Відповідач КП «ЖЕО №2» також надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що згідно рішення Полтавської міської ради позачергової двадцять дев`ятої сесії сесії сьомого скликання від 20 грудня 2019 року «Про списання багатоквартирних будинків з балансу КП «ЖЕО №2» житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 списано з балансу КП «ЖЕО №2».

КП «ЖЕО №2» обслуговує житловий будинок по АДРЕСА_1 та надає вичерпний перелік послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій згідно рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради №68 від 04 квітня 2018 року.

На підтвердження того, що позивачі звертались до КП «ЖЕО №2» для реєстрації їх в якості членів сім`ї наймача, а КП «ЖЕО №2» їм у цьому було відмовлено, будь-яких доказів до справи вони не надали. У підприємства відсутні відомості щодо такого звернення.

КП «ЖЕО №2» ніяким чином не порушено, не оспорено житлових прав позивачів, не вчинено дій, що свідчать про їх невизнання.

Тому в задоволенні позовних вимог до КП «ЖЕО №2» відповідач просив відмовити.

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року частково задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 . Витребувано у Київського районного у м.Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) докази, а саме витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян з інформацією чи реєструвалась смерть ОСОБА_3 , у Державної прикордонної служби України - довідку з інформацією про перетин Державного кордону України ОСОБА_3 , з архіву Київського районного суду м.Полтави - матеріали цивільної справи №552/8717/13-ц для дослідження доказів в судовому засіданні (а.с. 107).

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про визнання явки відповідача ОСОБА_3 обов`язковою.

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року клопотання позивачів про виклик свідків задоволено, вирішено викликати в судове засідання та допитати свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.150-151).

Клопотання позивача ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи письмових доказів залишено без задоволення.

В задоволенні клопотання представника відповідача КП «ЖЕО №2» ПМР Акулініної І.В. про огляд в судовому засіданні доказів, а саме карток форми А та Б на позивачів відмовлено (а.с. 150 - 151).

Інші заяви або клопотання від учасників справи суду не надходили.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, уповноваживши адвоката Павленка А.І. представляти її інтереси в суді.

Представник позивача адвокат Павленко А.І., а також позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та представники відповідачів Виконкому Полтавської міської ради, КП «ЖЕО №2» ПМР, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Заслухавши позивача ОСОБА_2 , представника позивача Павленка А.І. , дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено судом, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду.

Вказана обставина встановлена рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2014 року в цивільній справі №552/8717/13-ц. Тому на підставі ч. 5 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

На час ухвалення вказаного рішення будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебував на балансі КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради.

Рішенням позачергової двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 20 грудня 2019 року «Про списання багатоквартирних будинків з балансу КП «ЖЕО №2» житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 списано з балансу КП «ЖЕО №2» (а.с. 94-95).

Квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , який з 1991 року у встановленому законом порядку зареєстрував за вказаною адресою своє місце проживання.

Вказана обставина також встановлена рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2014 року в цивільній справі №552/8717/13-ц.

Таким чином житлові правовідносини щодо користування вказаною квартирою регулюються нормами Житлового кодексу України.

Факт вселення в дану квартиру позивача ОСОБА_2 в якості піднаймача встановлений рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2014 року в цивільній справі №552/8717/13-ц, а тому доказуванню не підлягає згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України.

Як вбачається з карток прописки форми А, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані в якості квартирантів (а.с. 166, 168).

Як підтверджується довідкою КП «ЖЕО №2» від 02 лютого 2021 року №362, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 в якості квартирантів (а.с. 30).

Таким чином судом встановлено, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склались правовідносини піднайму житлового приміщення.

Норми ст. 91 ЖК України передбачають, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Наймач може здати в піднайом частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду - все приміщення. Жиле приміщення здається в піднайом без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.

Позивачі були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 саме як піднаймачі.

Тому, звертаючись до суду з позовом про визнання їх членами сім`ї наймача, позивачі мають довести факт зміни вказаних правовідносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

При цьому, під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

Разом з тим, відповідно до ст. 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Як вбачається з доказів, наданих суду позивачами, наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є піднаймачами вказаної квартири.

Достатніми та допустимими доказами не підтверджується той факт, що вони є членами сім`ї наймача.

Так, позивачами не надано належних та допустимих доказів ведення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету.

Зазначену обставини позивачі мали намір довести показаннями свідків, які за їх клопотанням були допитані судом.

Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що є другом брата ОСОБА_2 . Під час навчання у школі вони з позивачкою багато спілкувались. Свідок знає, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають разом однією сім`єю, ведуть спільне господарство. Свідок заходив до них на Новий рік, та бачив, що вони усі разом святкували, був накритий один стіл. Також свідок зустрічав ОСОБА_3 , коли той виходив з під`їзду будинку, де вони проживають.

Але факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, не може свідчити про виникнення взаємних прав і обов`язків.

На вказану обставину неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема і у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15.

Тому підтверджений свідком факт спільного святкування Нового року та факт зустрічі з ОСОБА_3 коли той виходив з під`їзду, не підтверджує факту ведення сторонами спільного господарства. Щодо їх бюджету свідок інформацією не володіє.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні також підтверджували той факт, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають разом однією сім`єю, ведуть спільне господарство, мають спільний бюджет, несуть спільні витрати на утримання житла та його ремонт.

Показання свідка ОСОБА_7 суд оцінює критично, оскільки в матеріалах цивільної справи №552/8717/13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, матеріали якої судом досліджені за клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 , наявні акти, підписані в тому числі і ОСОБА_7 , у яких викладена інша інформація, а саме, що ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не проживав. Зареєстрований в даній квартирі, але ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та (або) речей повсякденного використання, які б належали ОСОБА_3 , немає (цивільна справа №552/8717/13 а.с. 71, 72). В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що в той час ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, тому було прийнято таке рішення про звернення з позовом про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Свідок ОСОБА_7 перебуває з ОСОБА_2 в дружніх відносинах, тому може не об`єктивно сприймати обставини, що стосуються інтересів її подруги, у зв`язку з чим у цивільній справі №552/8717/13 вона підписувала акти, що ОСОБА_3 ніколи в квартирі не проживав, а у судовому засіданні у справі №552/1393/21 підтверджувала факт проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю.

З цих підстав суд критично оцінює показання зазначеного свідка.

Показання свідка ОСОБА_6 також є суперечливими, оскільки вільно надаючи показання та розповідаючи про відомі їй обставини, свідок пояснила, що ОСОБА_2 (в контексті показань свідка - ОСОБА_2 ) за свої кошти міняла вікна. Але на запитання адвоката чи відомо їй, що вікна мінялися за спільні кошти, свідок підтвердила, що так, вікна мінялися за спільні кошти.

Тому показання цього свідка суд також оцінює критично.

Крім того, на ту обставину, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю, неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц.

Іншими доказами не підтверджується факт проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, ведення ними спільного господарства, наявності у них спільного бюджету.

Так, замовником технічної інвентаризації квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується даними технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_15 станом на 01 лютого 2021 року (а.с. 25-28).

Як вбачається з даних дублікатів квитанцій про оплату комунальних послуг за період з лютого 2019 року по грудень 2020 року, комунальні послуги, одержані за адресою: АДРЕСА_1 , оплачувала ОСОБА_2 (а.с.32-51).

Згідно даних договору купівлі-продажу №00805 від 31 липня 2019 року, укладеного ФОП ОСОБА_16 та ОСОБА_2 , постачальник (ФОП ОСОБА_16 ) продає належні йому ПВХ конструкції, а покупець ( ОСОБА_2 ) приймає та оплачує даний товар загальною вартістю 8350 грн. Але будь-яка інформація щодо того які ПВХ конструкції за даним договором має поставити постачальник та за якою адресою вони мали бути поставлені, даний договір відомостей не містить (а.с. 52).

Крім того, з даного договору не вбачається, що на оплату даних ПВХ конструкцій витрачені кошти інших осіб, крім ОСОБА_2 .

Будь-які інші докази того, що ОСОБА_17 ніс будь-які витрати на утримання житла, оплату комунальних послуг, тощо, будь-яких інших спільних з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат, до матеріалів справи не додані.

Суд також звертає увагу, що до матеріалів справи позивачами взагалі не додано будь-яких доказів, що пов`язані з особою ОСОБА_3 , які б могли свідчити про його проживання з ними однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, посилаючись на незадовільний стан здоров`я відповідача, позивачі не повідомляли суду чи укладена ним декларація з сімейним лікарем, який би обслуговував ОСОБА_3 за цією адресою.

Не додано будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 мав будь-які доходи, та що одержані ним кошти він вкладав в спільний з позивачами бюджет, що він оплачував комунальні послуги, ремонт у квартирі, її технічну інвентаризацію, тощо.

Позивачі не повідомили чи на час розгляду справи ОСОБА_3 , який досяг пенсійного віку, оформив пенсію, в якому підрозділі Пенсійного фонду та чи такий підрозділ знаходиться у м. Полтаві.

Не додано позивачами і жодного спільного фото з відповідачем ОСОБА_3 , в тому числі зі святкування Нового 2021 року, Дня народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яких, згідно показань свідків, був присутній і ОСОБА_3 .

Відсутність у них таких відомостей може свідчити про відсутність у сторін спільного бюджету, спільного господарства, відсутність факту проживання однією сім`єю.

Сам же факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в родинних відносинах з ОСОБА_3 як його сестри та племінниці відповідно, не свідчить про ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету.

Крім того, як підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_2 з 09 грудня 2016 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_18 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 14 березня 1981 року Полтавським міським Палацом шлюбів, з 14 березня 1981 року ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_19 (а.с. 6).

Зазначені факти створення позивачами власних сімей суд також розцінює як обставини, що спростовують факт проживання їх однією сім`єю з ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До суду засобами поштового зв`язку надійшла заява, оформлена від імені ОСОБА_3 , від 01 червня 2021 року, у якій зазначено, що він підтверджує, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони живуть однією сім`єю і не заперечує, щоб суд задовольнив їх прохання (а.с. 101).

Вказана заява не є заявою про визнання позову в значенні ч.1 ст. 206 ЦПК України.

Крім того, вказана заява суперечить іншим доказам у справі, якими не підтверджується факт проживання позивачів з відповідачем ОСОБА_3 однією сім`єю.

На підставі викладеного суд приходить до висновку по необхідність в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Жодними доказами у справі також не підтверджується, що Виконавчий комітет Полтавської міської ради та КП «ЖЕО №2» порушили, не визнали або оспорили права позивачів.

Судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 знятий з балансу КП «ЖЕО №2».

Повноваження реєстрації місця проживання особи на даний час не віднесені до компетенції ні Виконкому Полтавської міської ради, ні КП «ЖЕО №2».

Тому в задоволенні позовних вимог до Виконкому Полтавської міської ради та КП «ЖЕО №2» також необхідно відмовити.

Таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачами судові витрати покладаються на них та відшкодуванню їм не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, ОСОБА_3 про визнання членами сім`ї наймача - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

позивач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

відповідач - Виконавчий комітет Полтавської міської ради, місцезнаходження: м.Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 05384689,

відповідач - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2», місцезнаходження: м.Полтава, вул. І. Мазепи, 30, код ЄДРПОУ 13961729,

відповідач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено.

Повний текст рішення виготовлений 28 серпня 2021 року.

Головуючий О.А.Самсонова