Справа № 2-27/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: Попової О.М.,

при секретарі: Ждановій Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг про визнання дій неправомірними, повернення 1 246,80 грн., стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2007 року позивач звернулась до суду з позовом до Луганської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг про визнання дій неправомірними.

10.07.2007 року позивач уточнила позовну заяву, відповідно до якої вказує, що в 1979 році відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 матері позивачки ОСОБА_2 було встановлено телефон за номером НОМЕР_1 як учаснику Великої Вітчизняної війни, яка мешкала разом з позивачкою.

У 2000 році, після смерті матері, позивачка переоформила телефон на себе, ніяких порушень під час користування телефоном не допускала, вчасно вносила за нього плату.

У 2005 році відповідач запропонував позивачці номер НОМЕР_2, пояснюючи це тим, що попередня телефонна мережа не може забезпечити якісний зв’язок.

Позивачка в добровільному порядку з релігійних міркувань переключати телефон на інший номер не погодилась, у зв’язку з чим відповідач 27.11.2006 року відключив позивачці телефон.

Позивачка вказала, що як їй відомо, АТС-54 не ліквідована, а продовжує функціонувати та надавати послуги в Ленінському районі. Також зазначає, що відповідач інші номера їй не пропонував.

20.06.2007 року відповідач підключив позивача до номера НОМЕР_3, за підключення позивачка сплатила 1246,80 грн.

Позивачка зазначає, що дії відповідача по стягнення плати за підключення до номеру НОМЕР_3 є незаконними посилаючись на договір про надання телефонного зв’язку. Вказує, що відповідач на протязі 8 місяців нав’язував всупереч волі підключення до номеру 61 АТС, посилаючись на відсутність технічної можливості підключення до АТС 50 чи залишення номеру АТС 54. Проте фактично в будинку в якому мешкає позивачка, мешканці будинку вже були підключені до АТС 50.

Позивачка вказує, що такими протиправними діями позивач безпідставно стягнув з неї 1 246,80 грн., а також спричинив моральну шкоду, оскілки позивачка на протязі 8 місяців залишалась без телефонного зв’язку.

Просить суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача повернути їй 1 246,80 грн., стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 3 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надала суду письмові заперечення на позов в яких вказала, що відповідач повідомляв позивача про те, що її номер буде замінено на номер НОМЕР_2, для чого позивача запрошували до відділень Телекомсервіс для отримання цифрового апарату (безкоштовно), щоб вона мала можливість користуватись послугами зв’язку через цифрову АТС. Також представник відповідача вказує, що позивачка відмовлялась від переключення телефону на номер НОМЕР_2, зазначає, що відповідач під час переключення телефону дотримався вимог діючих Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Також вказує на те, що Позивачка наполягла на переключені її до телефонної лінії АТС-50, у зв’язку з чим звернулась із заявою де вказувала, що вона гарантує оплату за кабель та його прокладку та оплатила замовлені понадпостроєчні роботи у розмірі 1246,80 грн. 26.06.2007 року телефон НОМЕР_3 був встановлений позивачці

Просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення, просила в задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є споживачем послуг зв’язку, які надавались відповідачем, а саме: позивачка користувалась телефоном НОМЕР_1, встановленим за адресою: АДРЕСА_1.

В 2005 році відповідач став пропонувати позивачці змінити існуючий номер телефону на номер телефону НОМЕР_2, пояснюючи це тим, що АТС 54 застаріла та не може забезпечити якісного зв’язку.

В силу релігійних переконань позивачка відмовилась від переключення номеру телефону на АТС 61 після чого, відповідач 27.11.2006 року відключив позивачці телефон.

Як встановлено в судовому засіданні, АТС-54 припинала свою експлуатацію 15.08.2007 року.

20.06.2007 року за заявою позивача відповідач підключив телефон до номера             НОМЕР_3 та  за підключення позивачка сплатила 1246,80 грн.

Як свідчать матеріали справи, АТС-50 була введена в експлуатацію 28.12.2006 року, та 04.06.2007 року, 08.08.2007 року були здійснені відповідачем безоплатні переключення телефонних номерів мешканців будинку №57 по вул. 50 лєтія Образованія СССР.

Як свідчить лист відповідача від 25.05.2007 року №15/02-153, надання послуг телефонного зв’язку позивачу можливо лише з АТС-61.

Як свідчить фіскальний чек від 14.06.2007 року, додаток до чека 12844, позивачкою було сплачено відповідачу за встановлення телефону НОМЕР_3 1246,80 грн.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на:

1) державний захист своїх прав;

2) вільний доступ до телекомунікаційних послуг;

3) безпеку телекомунікаційних послуг;

4) вибір оператора, провайдера телекомунікацій;

5) вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг;

6) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг;

7) своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг;

8) отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг;

9) обмеження оператором, провайдером телекомунікацій доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви;

10) повернення від оператора, провайдера телекомунікацій невикористаної частки коштів у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг у випадках і в порядку, визначених правилами надання і отримання цих послуг;

11) відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг;

12) відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання чи неналежного виконання оператором, провайдером телекомунікацій обов'язків, передбачених договором із споживачем чи законодавством;

13) оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів;

14) відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли;

15) отримання відомостей щодо можливості та порядку відмови від замовленої телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»,  нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»,  агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;            5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, останнім фактично здійснювався примус позивача на перехід АТС-61 та згодом на оплату за підключення до АТС-50, що є свідченням про  використанням відповідачем нечесної підприємницької практики.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом не встановлено факту заподіяння позивачу моральної шкоди, заподіяної діями відповідача, а тому позов в цій частині не знайшов свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,  ст.ст. 10, 11, 60, 88,  208, 209,  212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг про визнання дій неправомірними, повернення 1 246,80 грн., стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати дії Луганської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг неправомірними.

Зобов’язати Луганську філію Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг повернути ОСОБА_1 1 246,80 грн.

В задоволені інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний  суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає сили після закінчення цього строку.

Суддя                             Попова О.М.